Постанова № 537973, 03.04.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2007 р.

Справа № 15/136

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко М.В.

суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін

прокурор –не з’явився

від позивача: Прохоренко Р.О., Висторобець В.О.

від відповідача: Листопад О.С., Нестеренко О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у м. Миколаєві

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 25.11.2005 р.

у справі № 15/136

за позовом Державної акціонерної холдінгової компанії „Чорноморський суднобудівний завод”

до Держаної податкової інспекції у м. Миколаєві

за участю прокурора Миколаївської області

про визнання недійсними податкові повідомлення –рішення

В с т а н о в и л а:

05.04.2005 р. Державна акціонерна холдінгова компанія „Чорноморський суднобудівний завод” (далі –ЧСЗ) звернулась з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві (далі –ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.03.2005 р. № 0000042201/0; № 0000052201/0; № 0000262301/0; № 0000272301/0; № 0000282301/0; № 0000292301/0; № 0000232301/0; № 0000242301/0; № 0000252301/0 та № 0000111701/1.

В процесі розгляду справи позивач доповнював позовну заяву.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.11.2005 р. (суддя Середа О.Ф.) позовні вимоги Державної акціонерної холдінгової компанії „Чорноморський суднобудівний завод” задоволені частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.03.2005 р.: № 0000252301/0 в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 82888293 грн., № 0000232301/0 - в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 64885438,65 грн., № 0000242301/0 –щодо визначення завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частинах: 83333,33 грн. - за травень 2004 р., 81235 грн. - за листопад 2004 р. та 2635 грн. - за грудень 2004 р., № 0000052201/0 - в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток іноземних осіб в сумі 13678 грн., № 0000111701/1 - в частині визначення податкового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 5253,33 грн., № 0000262301/0 - в частині визначення податкового зобов’язання по податку на землю в сумі 22247,68 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ДПІ звернулась з апеляційною скаргою № 1325/9/10-016 від 31.01.2006 р., в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення судом позовних вимог, прийняти постанову, якою в позові відмовити. При цьому, скаржник вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1. 5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 4.1, 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР) та процесуального права (абзац перший ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, ст. ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 43 ГПК України, п. п. 4, 8 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р.). Також, на думку скаржника, „судом невірно був зроблений висновок, що положення ч. 12 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХП „Про державну податкову службу в Україні” щодо проведення позапланової перевірки без відповідного рішення суду не розповсюджуються на значену перевірку”. Також скаржник вважає, що суд дійшов такого висновку аналізуючи підстави, за якими була порушена кримінальна справа, але в Законі немає жодних застережень щодо ознак злочинів, на підставі яких порушено кримінальну справу, остання має бути порушена проти платника податків (посадових осіб платників податків) незалежно від кваліфікації злочинів.

Враховуючи, що з 01.09.2005 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі –КАС України), ДАХК „ЧСЗ” заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень суб’єкту владних повноважень, а тому по п. п. 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та з врахуванням положень Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2001 від 30.05.2001 р. по справі № 1/22/2001, згідно якому відносини, котрі базуються на податковому законодавстві, мають публічно-правовий характер, апеляційна інстанція розглядає дану справу за правилами КАС України. При цьому, судова колегія враховує, що судом першої інстанції цей спір розглядався за правилами ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 55 КАС України та згідно наказу № 307 від 29.06.2006 р. Державної податкової адміністрації у Миколаївській області в зв’язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Миколаєві шляхом перетворення ДПІ у м. Миколаєві у спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків (далі –СДПІ) у м. Миколаєві, яка являється правонаступником ДПІ, апеляційна інстанція допускає заміну ДПІ її правонаступником –СДПІ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, приходить до наступного.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.11.2005 р. позовні вимоги ДАХК „ЧСЗ” задоволенні частково. При цьому, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не звернув уваги, що з 01.09.2005 р. набрав чинності КАС України та за приписами п. п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного кодексу, оскільки спір виник саме з публічно-правових відносин, справу необхідно було розглядати в порядку і за правилами, встановленими КАС України. Отже, судом першої інстанції даний спір розглянутий не в тому процесі, що являється порушенням норм процесуального права і, за приписами ст. 202 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині слід задовольнити.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція не надає правової оцінки висновкам, викладеним судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Розглядаючи справу по суті з врахуванням доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. на підставі акту перевірки № 23/23-130/14312980 від 10.03.2005 р. ДПІ у м. Миколаєві прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення:

№ 0000042201/01 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності та штраф за порушення порядку декларування в сумі 511,96 грн. у зв’язку з порушенням ст. 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунку в іноземній валюті” із змінами та доповненнями;

№ 0000052201/0 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток юридичних осіб в сумі 13 678 грн. за порушення п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції № 283/97-ВР від 02.05.1997 р. із внесеними змінами та доповненнями);

№ 0000262301/0 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: податок на землю в сумі 28564,9 грн. за порушення ст.ст. 2, 5, 7, 12 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ „Про оплату за землю” (із змінами та доповненнями ), пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями;

№ 0000272301/0 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: збір за використання радіочастотного ресурсу в сумі 340 грн. за порушення ст. 24 Закону України „Про радіочастотний ресурс України” від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ, пп. 17.1.1 п. 17.1.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями;

№ 0000282301/0 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 8413,17 грн. у зв’язку з порушенням п. п. 2, 4 „Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”, затвердженого Постановою КМ України від 01.03.99 р. № 303 із змінами та доповненнями, п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями;

№ 0000292301/0 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: плата за спецвикористання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 586,30 грн. за порушення п. 5 Порядку справляння збору за спецвикористання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.99 р. № 1494, п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями;

№ 0000232301/0 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 65015923,97 грн. за порушення ) п. 4.1, п. 4.5, ст. 4, пп. 7.4.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 1.24, ст. 1, пп. 4.1.6, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції № 283/97-ВР від 02.05.1997 р. із змінами та доповненнями, п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями;

№ 0000242301/0 від 21.03.2005 р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі –ПДВ) в розмірі 168204,54 грн.:

за березень 2004 року у розмірі 1 001,21 грн.,

за травень 2004 року у розмірі 83 333,33 грн.,

за листопад 2004 року у розмірі 81 235,00 грн.,

за грудень 2004 року у розмірі 2 635,00 грн. відповідно до п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями), пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.5, п.12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями);

№ 0000252301/0 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток в сумі 83262960 грн. за порушення п. 1.24 ст. 1 пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, пп. 11.3.1 п. 11.3. ст. 11, п. 5.9 ст. 5 пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.10 ст. 5, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції № 283/97-ВР від 02.05.1997 р. із внесеними змінами та доповненнями), п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями;

№ 0000111701/1 від 21.03.2005 р. про визначення до позивача суми податкового зобов’язання за платежем: податок доходів фізичних осіб в сумі 5253,33 грн. в зв’язку з порушенням пп. 6.3.2 п. 6.3, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України № 889-ІУ від 22.05.2003 р. „Про податок з доходів фізичних осіб” та п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги затвердженого постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2035, пп. 17.1.9, п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями.

Позивач вважає, що здійснюючи зазначену вище перевірку, складаючи акт перевірки та приймаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення ДПІ діяла поза межами наданих їй повноважень, чим порушила приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 11-1 Закону України „Про державну виконавчу службу в Україні”. Заперечуючи проти наведених посилань ДПІ вважає, що діяла в межах наданих їй повноважень.

Розглядаючи наведені вище доводи, аналізуючи норми чинного законодавства, судова колегія вважає посилання позивача правомірними та не приймає до уваги доводи відповідача з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України обов’язок доказування правомірності своїх рішень законодавець покладає на суб’єкта владних повноважень –відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме ДПІ повинна належними і допустимими доказами довести правомірність своїх дій та правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Так, як видно з акту позапланової виїзної перевірки № 23/23-130/14312980 від 10.03.2005 р. (т. 2, а. с. 12-152) вона проводилась органами державної податкової служби, як це безпосередньо зазначено в акті, на підставі ч. 1 ст. 11 та ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (т. 2, а. с. 14). При цьому, ДПІ, всупереч вимогам чинного законодавства, безпосередньо в акті перевірки не зазначила, яка саме з восьми підстав, наведених в п. п. 1-8 ч. 6 ст. 11-1 згаданого закону, стала поводом для проведення цієї позапланової виїзної перевірки позивача. Аналізуючи ж зазначені в п. п. 1-8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі –Закон про службу) підстави та наявні в матеріалах справи докази апеляційна інстанція приходить до висновку, що будь-які зазначені в наведених пунктах ч. 6 ст. 11-1 Закону про службу підстави для проведення позапланової виїзної перевірки у ДПІ були відсутні. Більш того, абзацом другим ч. 7 ст. 11-1 Закону про службу, в редакції, саме яка діяла на час проведення цієї перевірки, законодавець визначив, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду. ДПІ таке судове рішення не отримувала і цей факт встановлений чинним рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 1/79 від 09.03.2005 р., яким відповідачу було відмовлено в задоволенні його зави про продовження терміну проведення даної позапланової перевірки (т. 1, а. с. 27-28).

Не може погодитись апеляційна інстанція і з посиланнями представників відповідача, що спірна позапланова перевірка проводилась згідно з положеннями ч. 13 ст. 11-1 Закону про службу, тобто на підставі постанови слідчого прокуратури Миколаївської області по кримінальній справі № 05900008 (т. 1, а. с. 24), яка порушена за ознаками злочинів, передбачених:

- ч. 2 ст. 175 КК України (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат внаслідок нецільового використання коштів, призначених для цих виплат);

- ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі);

- ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки);

- ч. 2 ст. 366 КК України (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки).

Так, як вбачається із згаданої постанови слідчого, ним, саме в межах кримінальної справи, яка порушена по ознакам зазначених вище злочинів, котрі, як це наведено вище, не являються злочинами, що встановлюють відповідальність за ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК України) та за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України), тобто не являються злочинами, які витікають з порушення податкового законодавства, призначена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЧСЗ за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. Проведення згаданої перевірки дійсно доручене органам державної податкової служби у Миколаївській області. Отже, слідчий саме в межах розслідування кримінальної справи поручив ДПІ здійснити перевірку безпосередньо фінансово-господарської діяльності позивача для отримання доказів наявності чи відсутності складів наведених вище злочинів, по ознакам яких ним і порушена кримінальна справа, та предметом доказування котрих не являється правомірність сплати позивачем податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Наведене повністю узгоджується з приписами ст. 64 КПК України, в якій законодавець навів вичерпний перелік обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Разом з тим, ДПІ, всупереч порученій їй постановою слідчого перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, здійснила позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства позивачем по справі за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. Таким чином, аналізуючи згадані вище положення, судова колегія приходить до висновку, що ДПІ здійснила перевірку, на яку вона постановою слідчого уповноважена не була.

Відтак, здійснюючи позапланову виїзну перевірку, складаючи акт цієї перевірки № 23/23-130/14312980 від 10.03.2005 р., ДПІ діяла поза підставами і поза межами повноважень, що передбачені Конституцією України та Законом про службу. Отже, апеляційна інстанція, згідно до приписів ч. 3 ст. 70 КАС України, не може взяти до уваги в якості доказу акт позапланової виїзної перевірки № 23/23-130/14312980 від 10.03.2005 р., оскільки цей доказ одержаний з порушенням закону. Також судова колегія приймає до уваги, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КАС України та вимог податкового законодавства, наявність чи відсутність у платника податків порушень цього законодавства може підтверджуватись виключно актом перевірки такого платника податків.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, всупереч приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень, котрі, як це з них безпосередньо видно, прийняті на підставі саме акту позапланової виїзної перевірки № 23/23-130/14312980 від 10.03.2005 р. Таким чином позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Отже, враховуючи порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково щодо скасування оскаржуваного судового рішення. В іншій частині вимог апеляційної скарги судова колегія відмовляє.

Апеляційна інстанція не приймає до уваги посилання скаржника, наведені останнім в його запереченнях на висновок № 7888 судово-бухгалтерської експертизи, з врахуванням зазначених вище положень щодо порушення відповідачем приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України та Закону про службу, а також приймаючи до уваги положення ст. ст. 70, 71 КАС України, оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень. При цьому, посилання про неврахування експертом фактів, встановлених під час досудового слідства по кримінальній справі взагалі суперечать принципу презумпції невинності, т. я. кримінальна справа в суд взагалі ще не передавалась і вирок у ний не виносився.

Судова колегія приймає до уваги погодження ДПІ з деякими положеннями висновку експерта з посиланням, при цьому, на відсутність під час проведення перевірки частини документів, які надані і враховані експертом у висновку. Дослідивши зазначені вище заперечення з врахуванням матеріалів справи, апеляційна інстанція цілком погоджується з висновком № 7888 судово-бухгалтерської експертизи (т. 4 а. с. 323-346) щодо:

- визначення та нарахування ЧСЗ на протязі 2004 р. сум амортизаційних відрахувань у відповідності з вимогами п. п. 8.3, 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР із змінами і доповненнями;

- часткового підтвердження матеріалами справи висновків акту позапланової виїзної перевірки № 23/23-130/14312980 від 10.03.2005 р. в частині:

1) неправомірності не включення до складу валових доходів кредиторської заборгованості ЧСЗ перед іншими СПД: а) в ІУ кварталі 2004 р. - у розмірі 56000 грн. (без ПДВ –46660 грн.), за якою термін позовної давності минув; б) не нарахування податку на додану вартість у розмірі 9340 грн. за листопад 2004 р.;

2) не нарахування податку на додану вартість за березень 2004 р. у розмірі 100121 грн. з вартості ТМЦ, по яким встановлено недостачу згідно з розпорядженням підприємства № 82 від 29.03.2004 р. „Про проведення вибіркової інвентаризації” у кладовій № 843 складу № 862;

3) завищення в червні 2004 р. податкового кредиту з ПДВ у розмірі 510824,20 грн. від остаточної вартості основних фондів, які підлягають амортизації, переданих ЗАТ „Наваль” як внеску до статутного фонду для формування цілісного майнового комплексу в обмін на корпоративні права;

4) порушення 90-денного терміну повернення валютної виручки з надання послуг з відвантаженням комплексного обладнання ЗАТ „СОЮЗ”, Росія, м. Москва на суму 6462,80 російських рублів та, в зв’язку з чим, правомірного нарахування ЧСЗ пені у розмірі 171,97 грн. і штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.

Також апеляційна інстанція погоджується з висновком експерта про неможливість встановити, чи підтверджуються висновки акту перевірки щодо заниження податкового кредиту з ПДВ на суму 305808,88 грн. та заниження податкових зобов’язань з ПДВ у вересні 2004 р. на суму 4336560 грн. від вартості майна, переданого як внеску до статутного фонду ЗАТ „Наваль” в обмін на корпоративні права у розмірі 21682800 грн.

Надана скаржником до заперечень на висновок експертизи податкова декларація до уваги не приймається з огляду на неможливість взагалі визнати її доказом по справі.

Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.2005 р. по справі № 15/136 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Миколаєві від 21.03.2005 р. № 0000042201/0; № 0000052201/0; № 0000262301/0; № 0000272301/0; № 0000282301/0; № 0000292301/0; № 0000232301/0; № 0000242301/0; № 0000252301/0 та № 0000111701/1.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.

Виготовлення постанови в повному обсязі буде здійснено протягом 5 днів з дня проголошення її вступної та резолютивної частини.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Таценко Н.Б.

Суддя Мишкіна М.А.