Постанова № 532053, 27.03.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2007 р.

Справа № 7/694/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

суддя-доповідач Картере В.І.,

суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –не з’явився,

від відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Бармашово”

на постанову господарського суду Миколаївської області від 29.01.2007р.

по справі № 7/694/06

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Бармашово”

до ДПІ в Жовтневому районі Миколаївської області

про скасування рішення ДПІ,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Бармашово” звернувся до господарського суду Миколаївської області із адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення ДПІ в Жовтневому районі Миколаївської області від 15.08.2006р. № 0002152301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 59 391,47 грн.

Постановою місцевого господарського суду від 29.01.2007р. (суддя Семенчук Н.О.) в позові відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено в повному обсязі правомірність прийнятого суб’єктом владних повноважень акту індивідуальної дії.

Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, Сільськогосподарський виробничий кооператив „Бармашово” звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить судове рішення скасувати, а позов задовольнити.

Зокрема, скаржник вважає, що місцевим господарським судом помилково не враховано ненадання органом ДПС, всупереч приписів ч.2 ст.71 КАС України, доказів наявності у позивача податкового боргу станом на 17.09.2003р. –22.09.2003р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів встановила наступне:

ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області проведено планову виїзну документальну перевірку Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Бармашово” з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р, за наслідками якої складено акт від 01.08.2006р. № 165/23-00857611.

Зазначеним актом встановлено порушення підприємством п.п.2.12, 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 19.02.2001р. №72, затвердженого Правлінням НБУ та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 237/5428 від 15.03.2001р., яке виразилося у здійсненні пов’язаних з оплатою праці виплат з виручки від реалізації продукції 17.09.2003р. на суму 39 017,29 грн., 18.09.2003р. на суму 2563,74 грн., з 19.09.2003р. по 22.09.2003р. на суму 17 810,44 грн., при наявності податкового боргу з 02.09.2003р. по 26.09.2003р., який підтверджується першою податковою вимогою від 04.09.2003р. № 1/417, отриманою кооперативом.

На підставі акту перевірки та відповідно до вимог п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу України”, абз.4 ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з урегулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. № 436/95 ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області оформлено рішення від 15.08.2006р. №0002152301/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 59 391,47 грн.

Вважаючи що зазначене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, Сільськогосподарський виробничий кооператив „Бармашово” звернувся до господарського суду Миколаївської області із адміністративним позовом про його скасування, в задоволенні якого відмовлено з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту та об’єктивність дослідження ним доказів, судова колегія погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваній постанові, враховуючи наступне:

Відповідно до вимог абз.1 п.2.12 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті України” із змінами, затвердженого Постановою Правління НБУ 19.02.2001р. №72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428, чинного в періоді, в якому встановлено порушення, готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов’язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Пунктом 2.17 вказаного Положення передбачено, що до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.

Приписами абз.4 ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин –соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості –в розмірі здійснених виплат.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційний господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов’язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб’єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваного акту індивідуального характеру, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які покладені в основу акту перевірки.

Проаналізувавши процитовані вимоги нормативно-правових актів в аспекті спірних правовідносин та наявної у справі документації, судова колегія вважає, що контролюючим органом доведено порушення підприємством спеціального законодавства з питань регулювання обігу готівки, оскільки позивач, маючи податковий борг, дійсно витрачав готівку з виручки від реалізації продукції на виплати, що пов’язані з оплатою праці та не відносяться до виплат у зв’язку з екстреними (невідкладними) обставинами.

Відтак, суб’єктом владних повноважень з посиланням на первинні бухгалтерські документи, досліджені в ході перевірки, правомірно застосовано штрафні санкції до СГВК „Бармашово” в розмірі здійснених виплат, про що вірно вказано в оскаржуваній постанові.

Не приймаються до уваги твердження апелянта про неврахування господарським судом першої інстанції факту ненадання органом ДПС доказів наявності у позивача податкового боргу станом з 17.09.2003р. по 22.09.2003р., оскільки такі доводи спростовуються нескасованою податковою вимогою від 04.09.2003р. № 1/471 (отримана кооперативом 11.09.2003 року, що підтверджується витягом з журналу податкових вимог ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області та повідомленням про вручення поштового відправлення № 387), згідно якої станом на 04.09.2003р. податковий борг становить 17 274,54 грн., а також витягом з облікової картки платника, за змістом якої недоїмка погашена лише 25.09.2003р. При цьому, суб’єктом господарювання не надано жодних доказів погашення податкового боргу, раніше від зазначеної дати.

Таким чином, оскаржене судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Одеський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 29.01.2007р. по справі № 7/694/06 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач: В.І. Картере

Судді: В.Т. Пироговський

В.І. Жеков