Рішення № 53797178, 16.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/10943/14 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/6142/15 Доповідач в 2-й інстанції:Копняк С. М.

Категорія:53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю позивачки - ОСОБА_2,представника позивачки - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського обласного центру Медико - соціальної експертизи на рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 квітня 2015 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 25 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського обласного центру Медико- соціальної експертизи про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 до Львівського обласного центру Медико - соціальної експертизи про поновлення на роботі- задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді лікаря-кардіолога (реабілітолога) міжрайонної спеціалізованої кардіологічної медико-соціальної експертної комісії №1 Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи. Вирішено питання судових витрат.

25 серпня 2015 року по справі ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого вирішено визнати незаконним запис №15 від 10 квітня 2014 року в трудовій книжці ОСОБА_2

Зобов'язати Львівський обласний центр Медико-соціальної експертизи виплатити ОСОБА_2 22 924,80 грн. за вимушений прогул.

Допустити до негайного виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського обласного центру Медико-соціальної експертизи про поновлення на роботі, в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді лікаря- кардіолога (реабілітолога) міжрайонної спеціалізованої кардіологічної медико-соціальної експертної комісії №1 Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи та стягнення із Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи на користь ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць в сумі 1401,00 грн.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 квітня 2015 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 25 серпня 2015 року оскаржив Львівський обласний центру Медико-соціальної експертизи.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак є таким, що підлягають скасуванню.

Зазначає, що позивач ОСОБА_2 наказом головного лікаря - головного експерта від 30 вересня 2011 року №266 була призначена на посаду лікаря - кардіолога (реабілітолога) Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1 на 0,5 ставки. У зв»язку із розслідуванням кримінального провадження, наказом головного лікаря - головного експерта від 20 грудня 2012 року № 329 було тимчасово припинено роботу міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1 до з»ясування обставин.

На виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 02 січня 2013 року про відсторонення від роботи лікарів Міжрайонних спеціалізованих МСЕК №1, 2 наказом головного лікаря - головного експерта від 16.01.2013 року №26 було відсторонено від роботи ОСОБА_2 від посади лікаря-кардіолога міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1. З даним наказом позивач була ознайомлена.

10 квітня 2014 року надійшов вирок Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, на виконання якого відповідно до наказу від 10 квітня 2014 року позивача ОСОБА_2 наказом головного лікаря - головного експерта №93 було звільнено з посади лікаря-кардіолога (реабілітолога) міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1 на підставі п.7-1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, про що повідомлено Личаківський районний суд м. Львова.

На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам та не взято до уваги лист КЗ ЛОР «Львівського обласного центру медико - соціальної експертизи» від 10 лютого 2015 року № 91 про те, що враховуючи висновок про умови та характер праці позивач ОСОБА_2 не може займати посаду лікаря - кардіолога (реабілітолога), оскільки на підставі рішення комісії визнана інвалідом другої групи безтерміново.

У додатковому рішенні суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, довідку про доходи ОСОБА_2 від 27 серпня 2015 року №214 та розрахунок середнього заробітку лікаря - кардіолога Львівського обласного центру МСЕК ОСОБА_2 та зобов»язує відповідача виплатити позивачу 22 924 грн. 80 коп. за вимушений прогул, що є незаконним.

Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2015 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, проти мотивів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги Львівського обласного центру Медико-соціальної експертизи на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2015 рокута часткове задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року,з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2015 року в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, натомість додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року зазначеним вимогам відповідає лише частково.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст.ст.11, 15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 наказом головного лікаря - головного експерта від 30 вересня 2011 року № 266 була призначена на посаду лікаря - кардіолога (реабілітолога) Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1 на 0,5 ставки.

17 січня 2012 року, на підставі наказу № 23, позивача було переведено па посаду лікаря - кардіолога - реабілітолога міжрайонної спеціалізованої МСЕК №1 (а.с.7).

У зв»язку із розслідуванням кримінального провадження, наказом головного лікаря - головного експерта від 20 грудня 2012 року № 329 було тимчасово припинено роботу міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1 до з»ясування обставин.

На виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 02 січня 2013 року про відсторонення від роботи лікарів Міжрайонних спеціалізованих МСЕК №1, 2 наказом головного лікаря - головного експерта від 16.01.2013 року №26 позивача ОСОБА_2 було відсторонено від роботи на посаді лікаря- кардіолога міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1.

Відповідно до вироку Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України (в редакції закону станом на 01 липня 2011 року) та засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських повноважень строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік (а.с.33-42).

Наказом Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи № 93 від 10 квітня 2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади лікаря-кардіолога (реабілітолога) міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №1 з 10 квітня 2014 року у зв'язку із набранням законної сили вироком Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року, на підставі п. 7-1 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.25).

Згідно листа КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи обласна МСЕК №2» № 91 від 10 лютого 2015 року, 17 січня 2013 року ОСОБА_2 проходила медико-соціальну експертизу та рішенням комісії її визнано інвалідом ІІ групи безтерміново. Висновок про умови та характер праці - праця в кабінетних умовах без психоемоційних навантажень зі скороченим робочим днем. Посадова інструкція лікаря-кардіолога (реабілітолога) передбачає виїздні засідання у райони обслуговування. Враховуючи висновок про умови та характер праці, ОСОБА_2 не може займати посаду лікаря-кардіолога (реабілітолога) (а.с.50).

Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на роботі, суд першої інстанції вірно виходи в з того, що відповідно до приписів п.7-1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно із ст. ст. 6, 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до Законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. Основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Норма статті 2 Закону України «Про державну службу» визначає, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку накладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до Розділу ХУ11 КК України до адміністративно-господарських повноважень законодавець відносить функції з управління або розпорядження державним, колективними чи приватним майном, що виявляється у встановленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпеченні контролю за цими операціями тощо.

Верховний суд України у Постанові № 5 Пленуму «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року зазначає, що адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів, тощо. Працівники підприємств,установ, організацій,які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі або технічні функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.

Як вбачається із Положення про міжрайонну спеціалізовану кардіологічну МСЕК №1 Львівського обласного центру медико - соціальної експертизи, затвердженого 4 січня 2011 року лікарем-головним експертом ОСОБА_4 та Посадової Інструкції лікаря - кардіолога (реабілітолога) міжрайонної спеціалізованої кардіологічної медико-соціальної експертної комісії №1 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи, затвердженої 10 січня 2012 року лікарем-головним експертом ОСОБА_4, основним завданням лікаря - реабілітолога МСЕК є участь у проведенні медико-соціальної експертизи як фахівця - (реабілітолога), організація, планування та контроль за проведенням реабілітації хворих та інвалідів в регіоні діяльності МСЕК, вивчення якості реабілітації та підвищення культури медико - експертного обслуговування населення, визначення потреб хворих у зв'язку із інвалідністю; до обов'язків входить: проведення відбору інвалідів на реабілітацію для населення регіону обслуговування в складі комісії, ведення обліку інвалідів, які підлягають реабілітації, визначення потреб інвалідів в медичній реабілітації, протезуванні, засобах пересування, оснащення побутовими та робочими пристосуваннями, необхідність в працевлаштуванні, профнавчанні, санаторно-курортному лікуванні, сторонньому догляді тощо; організовує та контролює роботу МСЕК з питань медичної реабілітації інвалідів; оформляє індивідуальні програми реабілітації, веде їх облік та контроль виконання; організовує та контролює роботу МСЕК з питань працевлаштування та професійного навчання інвалідів; планує та виконує плани-графіки роботи комісії в частині реабілітації та працевлаштування; приймає участь в комплексному плануванні заходів з профілактики та зниження інвалідності в регіоні обслуговування по своїй спеціальності; займається аналітичною та методичною роботою, готує інформації та інші матеріали; взаємодіє в складі комісії з громадськими організаціями інвалідів, керівниками ЛПУ, підприємств, установ та організацій тощо; систематично аналізує роботу комісії в розрізі своєї спеціальності; систематично працює над підвищенням фахового рівня та спеціальних знань; дотримується Правил внутрішнього трудового розпорядку; проводить консультативну роботу з питань реабілітації для лікуючих лікарів та ЛКК; організовує, контролює та виконує інші роботи, направлені на покращення реабілітації, функціонування медико-соціальної експертизи та комісії по своїй ініціативі та дорученнях голови МСЕК; вивчає директивні, інструктивні та методичні матеріали з медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів; забезпечує своєчасну підготовку та подання голові МСЕК форм звітності та аналізу роботи по реабілітації; приймає участь в конференціях, нарадах, семінарах з питань МСЕК та реабілітації інвалідів; дотримується принципів медичної етики та деонтології; веде медичну документацію з питань реабілітації; дотримується правил охорони праці, протипожежної та електробезпеки (а.с.43-45, а.с. 129 - 134).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що до службових обов'язків лікаря - кардіолога - реабілітолога не входить виконання організаційно-розпорядчих або адміністративно - господарських обов'язків (повноважень). Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що аналіз зазначених норм та Посадової Інструкції дає підстави вважати, що хоча посада лікаря - кардіолога, і має в собі ознаки професії державної служби, однак, такою не є, а відтак, позивач ОСОБА_2 не є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення, передбачене ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» і відповідно не може бути звільнена на підставі п.7-1 ст.36 КЗпП України.

Також колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що позивач ОСОБА_2 звільнена з роботи ще й з тих підстав, що за станом здоров»я не може займати посаду лікаря - реабілітолога МСЕК. З листа КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи обласна МСЕК №2» №91 від 10 лютого 2015 року вбачається, що 17 січня 2013 року ОСОБА_2 дійсно проходила медико-соціальну експертизу та рішенням комісії її визнано інвалідом ІІ групи безтерміново. За результатами проходження експертизи зроблено висновок про умови та характер праці позивачки - праця в кабінетних умовах без психоемоційних навантажень зі скороченим робочим днем. Посадова інструкція лікаря-кардіолога (реабілітолога) передбачає виїздні засідання у райони обслуговування. Враховуючи висновок про умови та характер праці, ОСОБА_2 не може займати посаду лікаря-кардіолога (реабілітолога) (а.с.50). Однак, законодавством передбачено інший порядок звільнення з роботи з таких підстав (ст.ст.40 ч.1 п.2, ч.2), який відповідачем дотримано не було, про звільнення з таких підстав не вбачається також і з поданих суду першої інстанції доказів.

Частиною 1 ст. 233 КзПП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач ОСОБА_2 звільнена з роботи наказом від 10 квітня 2014 року і згідно книги обліку трудових книжок у цей же день нею отримано трудову книжку. З позовом до суду остання звернула 29 серпня 2014 року, тобто після спливу передбаченого законом терміну. Однак, відповідач не подав заяви про застосування строку позовної давності, а відтак суд першої інстанції підставно вирішив спір по суті.

Частиною 1 статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку, що оскільки звільнення позивача відбулось без законної підстави, вона вправі працювати на вищезазначеній посаді, відтак, підлягає поновленню на роботі і, відповідно, позов слід задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обласного центру Медико-соціальної експертизи висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2015 року не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідження поданих суду доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Галицького районного суду м Львова від 03 квітня 2015 рокувідсутні.

Згідно п. п.1, 3 ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд не допустив негайне виконання рішення у випадках, встановлених ст.367 ЦПК України.

Встановлено, що в судовому засіданні 03 квітня 2015 року представник позивача ОСОБА_5 усно просив задоволити позовні вимоги лише в частині поновлення на роботі, що підтримала позивач ОСОБА_2 (а.с.61). Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. ОСОБА_2 від позовної вимоги про стягнення середнього заробітку не відмовилось. А відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для захисту прав позивача слід ухвалити додаткове рішення, взявши до уваги, як належний та допустимий доказ, довідку про доходи ОСОБА_2 від 27 серпня 2014 року №214 (а.с.8) та розрахунок середнього заробітку лікаря-кардіолога Львівського обласного центру МСЕК ОСОБА_2 (а.с.53) та зобов'язав відповідача виплатити позивачу 22 924,80 грн. за вимушений прогул.

Проте, колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України (в редакції яка діяла на час спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за дин рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, кий розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року (із наступними змінами та доповненнями) передбачено, що оскільки згідно зі ст. 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній

заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого

1995 року N 100 ( 100-95-п ) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348). (Абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95 ).

Позивачка звільнена з роботи з 10 квітня 2014 року, додаткове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допушення рішення суду про поновлення на роботі до негайного виконання ухвалено 25 серпня 2015 року. У цьому періоді 343 робочі дні.

Виходячи із заробітку позивачки ОСОБА_2 за останні повні два календарні місяці роботи (жовтень та листопад 2012 року), тобто перед відстороненням її від роботи, де її заробіток складав по 1401 грн. 00 коп. на місяць, а робочих днів було 23 у жовтні та 22 у листопаді, а загалом 45 робочих днів, середньоденний заробіток позивачки перед звільненням складав ((1401.00 грн. + 1401.00 грн.) : 45 р.д. = 62.27 грн.) 62 грн. 27 коп.

А відтак, заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2014 року по 25 серпня 2015 року складатиме 21 358 грн. 61 коп. (62.27 грн. х 343 р.д.). І такий підлягає стягненню звідрахуванням всіх обов»язкових платежів і зборів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

Не заслуговують на увагу посилання позивачки ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку і за час відсторонення її від роботи, оскільки не була предметом спору законність чи незаконність такого відсторонення, а відтак не може розглядатись і питання щодо стягнення середнього заробітку за час такого.

В решті доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених в додатковому рішенні Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідження поданих суду доказів.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України, має право змінити рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване додаткове рішення слід змінити, в частині суми стягуваного заробітку за час вимушеного прогулу та викласти резолютивну частину рішення в цій частині в такій редакції: «Стягнути з Львівського обласного центру Медико - соціальної експертизи в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2014 року по день ухвалення додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року в сумі 21 358 грн. 61 коп. (двадцять одна тисяча триста п»ятдесят вісім грн. 61 коп.) з відрахуванням всіх обов»язкових платежів і зборів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

В решті додаткове рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 304, 307 ч.1 п.п.1,3, 308, 309 ч.1 п.п.1,3, 313, 314 ч.1 п.1, ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Львівського обласного центру Медико-соціальної експертизи - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 квітня 2015 рокузалишити без змін.

Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року змінити в частині суми стягуваного заробітку за час вимушеного прогулу та викласти резолютивну частину рішення в цій частині в такій редакції: «Стягнути з Львівського обласного центру Медико - соціальної експертизи в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2014 року по день ухвалення додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року в сумі 21 358 грн. 61 коп. (двадцять одна тисяча триста п»ятдесят вісім грн. 61 коп.) звідрахуванням всіх обов»язкових платежів і зборів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

В решті Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.