Ухвала суду № 53796511, 25.11.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1837/15-ц

Провадження №2/463/1081/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 «Галичина» ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-2», Приватного акціонерного товариства «Галичина», ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про солідарне стягнення з ТзОВ «ВІК-2» та ПРАТ «Галичина», ОСОБА_5, ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором в розмірі 10434723 грн. 87 коп.

Представник відповідача ПРАТ «Галичина» подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТзОВ «ВІК-2» та ПРАТ «Галичина», оскільки вважає, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання заперечив. Вважає, що посилання представника відповідача на ст.16 ЦПК України, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» відповідно до якого, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів є безпідставними, оскільки таке питання вирішується при відкритті провадження у справі, а оскільки на даний час триває судовий розгляд справи, то підстави закривати провадження відсутні.

Крім цього, вважає, що спільний розгляд позовних вимог до усіх відповідачів є доцільним, оскільки вимоги взаємоповязані між собою та вважає, що окремий їх розгляд неможливий. При цьому, посилається на п.2 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до якого у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Представник відповідача ПРАТ «Галичина» в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТзОВ «ВІК-2» та ПРАТ «Галичина» підтримав та просив таке задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів ПРАТ «Галичина» та ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.3 Постанови від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як вбачається з роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, наданих у п.2 Постанови № 10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості справ господарським судам» з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З Постанови Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-745ц15 вбачається, що абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 ««Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

У справі, яка переглядалася зроблено висновок Верховним Судом України, що суди попередніх інстанцій помилково прийняли до розгляду позовні вимоги банку до юридичних осіб, судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення цих позовних вимог скасував, а провадження у справі в цій частині закрив, оскільки такі належать до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-2», Приватного акціонерного товариства «Галичина» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки згідно з договорами поруки, укладеними між позивачем та відповідачами ПРАТ «Галичина», ОСОБА_5, ОСОБА_7, поручителі не несуть між собою солідарної відповідальності за виконання ТзОВ «ВІК-2» своїх зобов'язань за кредитним договором, тому провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-2», Приватного акціонерного товариства «Галичина» слід закрити та розяснити позивачу, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, оскільки провадження у справі в частині позовних вимого до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-2», Приватного акціонерного товариства «Галичина» закрито, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.05.2015р. щодо ТзОВ «ВІК-2» та ПРАТ «Галичина» слід скасувати.

Керуючись, ст.ст.154, 205, 210 ЦПК України, -

ухвалив:

закрити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-2», Приватного акціонерного товариства «Галичина» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.05.2015р. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-2», Приватного акціонерного товариства «Галичина».

Ухвала суду може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.Я. Головатий