Ухвала суду № 53794912, 24.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/15993/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 6 травня 2015 року про зупинення провадження в справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «ВіЕс Банк» оскаржило ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 06.05.2015, якою провадження в справі зупинено до вирішення судом справи за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу. На думку апелянта, ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки за наявності у кредитора права одночасного застосування різних способів захисту свого порушеного права суд не мав належних підстав для зупинення провадження в справі за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до вирішення позову банку про солідарне стягнення боргу, що виник з того ж кредитного договору. Оскільки ухвала суду не відповідає встановленим ст. 201 ч. 1 п. 4 ЦПК України правилам щодо зупинення провадження в справі, апелянт просить її скасувати, справу направити до суду для подальшого розгляду.

У письмових запереченнях на апеляцію представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, ухвалу залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши апеляцію за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Зупиняючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з неможливості її розгляду до вирішення справи за позовом банку до позичальника та інших осіб про стягнення боргу. Погодитись із таким вирішенням процесуального питання колегія суддів не може.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ВіЕс Банк» 17.12.2014 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 в розмірі 34196,88 дол. США (станом на 01.10.2014 еквівалент 442821,72 грн), що виник із кредитного договору від 25.07.2007 № KF40670 (а.с. 1-78). Провадження в справі відкрито ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 09.02.2015 (а.с. 83).

06.06.2015 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 подав суду заяву про зупинення провадження в справі до набрання законної сили рішенням суду в справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу в розмірі 34196,88 дол. США (станом на 01.10.2014 еквівалент 442821,72 грн), що виник із кредитного договору від 25.07.2007 № KF40670 (а.с. 105-109). Провадження у справі про солідарне стягнення боргу відкрито ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.10.2014 (а.с. 111). Необхідність зупинення провадження в справі мотивувалася неможливістю, на думку ініціатора клопотання, її розгляду до вирішення справи про солідарне стягнення боргу, в якій визначається та доказується розмір боргу позичальника, що підлягає стягненню. На думку сторони, оскільки в обох справах предметом дослідження є один і той самий борг, а позичальник, до того ж, розмір боргу заперечує, провадження в справі про звернення стягнення на предмет іпотеки належить зупинити.

Погоджуючись із такою позицією сторони, суд першої інстанції залишив поза увагою, що кредитор не позбавлений права використовувати встановленим порядком одночасно різні передбачені законом і договором засоби, спрямовані на захист порушеного права (ст. 12 ч. 1, ст. 15 ч. 1, ст. 16 ч.ч. 1, 2, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч. 1, ст. 4, ст. 15 ч. 1 ЦПК України). Зокрема, кредитор не позбавлений права предявити як один, так і різні позови до боржника, поручителів, іпотекодавця з відповідним чином сформульованими вимогами, а вирішення питань, повязаних із виконанням судових рішень, ухвалених у різних справах, з метою стягнення реально наявного боргу та уникнення подвійного стягнення можуть вирішуватися за правилами зведеного виконавчого провадження відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та інших норм законодавства.

Окрім цього, цивільний процесуальний закон з метою належного забезпечення розгляду справ, здійснення їх учасниками процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків, а також процесуальної економії передбачає механізм вирішення взаємоповязаних позовів (вимог) шляхом їх обєднання в одне провадження за наявності для того відповідних підстав (ст. 126 ч. 1 ЦПК України). У справі немає доказів обговорення, з огляду на обставини справи, судом в порядку ст. 10 ч. 4, ст. 160 ч. 2 ЦПК України питання доцільності обєднання позовів в одне провадження.

Норми ст. 201 ч. 1 п. 4 ЦПК України покладають на суд обовязок зупинити провадження в справі саме у випадку неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства. Тим часом, розгляд справи, провадження в якій зупинено, не є неможливим до вирішення справи, у звязку з якою це провадження зупинялося.

За таких обставин, питання про зупинення провадження в справі, якщо таке виникне, належить вирішувати з урахуванням вищевказаних вимог цивільного процесуального закону та з урахуванням результату, дій чи бездіяльності учасників відповідного процесу щодо реалізації процесуальних прав, передбачених, зокрема, ст.ст. 126, 168 ЦПК України.

Відтак, суд першої інстанції припустився помилки, крім того, необґрунтовано зазначив у мотивувальній частині оскарженої ухвали про те, що «предметом спору по вищезазначених цивільних справах є кредитний договір № KF40670 від 25.07.2007», тоді як власне договір не є предметом спору, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому на підставі ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України ухвалу про зупинення провадження в справі слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 4, ст. 311 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 6 травня 2015 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар¬жена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді