Рішення № 5379052, 02.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2009Справа №2-24/1951-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" (99029, АР Крим, м. Севастополь, вул. Шабаліна,29, МФО 351005, ЗКПО 03746852)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Індустріальна,41, МФО 384890, ЗКПО 00293350)

про стягнення 1 179 790,25 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача Пехенько Н.С., довіреність від 20.04.2009 р., Терещенко С.В., довіреність від 20.04.2009 р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" про стягнення з відповідача 1 179 790,25 грн. суми основного боргу із штрафними санкціями, відповідно з розрахунком по Договору № 35 від 03 жовтня 2006 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору № 35 від 03 жовтня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" та Відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод", відповідачем оплачено лише частково суму за поставлений за видатковими накладними товар, у звязку з чим у останнього сформувалась заборгованість у розмірі 727514,38 грн. Позивач зазначає, що на адресу відповідача ним неодноразово направлялись листи про врегулювання розрахунків та погашення боргу, проте відповіді на вказані листи не отримано. Позивачем у звязку з невиконанням зобовязань за Договором на суму заборгованості були нараховані штрафні санкції у розмірі 452275,87 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

03.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод" (Покупець) був укладений договір № 35 (а.с. 7).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що Продавець зобовязується на умовах передбачених договором в асортименті та кількості, відповідно наданої заявки, поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти цій товар та своєчасно здійснити його оплату.

Ціна товару вказується у Специфікаціях, або накладних, які супроводжують кожну відвантажену партію, підписаних Продавцем та є невідємною частиною даного договору (п. 2.2 Договору).

Оплата Продавцю товару здійснюється Покупцем у національній валюті України, гривні, на наступних умовах: 100 % - відстрочка платежу до 14 календарних днів з дати поставки (п. 3.2 Договору).

Датою поставки є дата відвантаження зі складу Продавця, що вказана у відвантажених документах накладних (п. 3.5 Договору).

Дійсний договір вважається укладеним з дати підписання його сторонами та діє до 02.10.2007 р. Якщо сторони за 10 днів до закінчення строку дії договору письмово не заявили про його розірвання, то Договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 9.1 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання зазначеного договору або зміни його умов, отже суд приходить до висновку, що зазначений договір на день слухання справи є дійсним.

Додатковою угодою № 2 від 27.09.2007 р. до договору № 35 від 03.10.2006 р., сторони погодили змінити п. 2.1 Договору та погодили товар, який буде поставлятися за зазначеним договором. Пункт 3.2 договору сторони також змінили та домовились, що відстрочення оплати платежу складатиме 60 календарних днів з дати поставки (а.с. 9).

Крім того, додатковою угодою від 12.05.2008 р. до договору № 35 від 03.10.2006 р. сторони погодили п. 3.2 Договору викласти у наступній редакції: «Оплата за товар здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів, яка обчислюється з дати поставки. У даному випадку оплата виконується за цінами, вказаними у супровідних документах.

У випадку прострочення оплати поверх 31, але не більш 60 календарних днів, Покупець сплачує неустойку у розмірі 3 % від вартості несплаченого у строк товару. У випадку прострочення оплати поверх 60 календарних днів Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (а.с.8).

Позивачем у виконання своїх зобовязань за Договором у період з жовтня 2006 р. по січень 2009 р. було поставлено на адресу відповідача товар, визначений умовами договору, вказаний товар був отриманий відповідачем, проте сплата за триманий товар була проведена відповідачем лише частково та не було сплачено залишок вартості отриманого товару у відповідності до умов договору та додатків до нього у розмірі 727514,38 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 727514,38 грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобовязання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі та у додатків до нього, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

На неодноразові письмові звернення позивача до відповідача з проханням погасити заборгованість, відповідач погоджувався із існуванням заборгованості та гарантував її погашення, проте повної сплати заборгованості не проводів.

Крім того, позивачем був наданий акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на січень 2009 р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості у розмірі 881224,58 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобовязання за договором по оплаті за отриманий товар відповідно до умов договору № 35 від 03.10.2006 р. та додатків до нього не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у звязку з чим за ним існує заборгованість у розмірі 727514,38 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 154761,06 грн. та 3% річних у розмірі 28418,01 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" 3% річних обґрунтованими, а суму 3 % річних у розмірі 28418,01 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" індексу інфляції обґрунтованими, а суму індексу інфляції у розмірі 154761,06 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 200389,62 грн. пені, 65724,85 грн. пені, а також 2982,34 грн. штрафу.

У судовому засіданні позивач пояснив, що пеня у розмірі 200389,62 грн. була розрахована із урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати вартості товару на підставі п. 5.1 договору, який передбачає, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань, за даним договором, кожна зі сторін несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, умови договору від 03.10.2006 р. не містять домовленостей сторін щодо встановлення такої міри відповідальності як пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як свідчать матеріали справи, така домовленість досягнута між сторонами та виражена у додаткової угоді від 12.05.2008 р. до договору.

Так сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поверх 60 календарних днів Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За такими обставинами, у задоволенні позову в частині стягнення 200389,62 грн. пені слід відмовити.

Як зазначалось, позивачем була також нарахована пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення у звязку з простроченням відповідачем строків сплати отриманого товару понад 60 днів, на підставі додаткової угоди від 12.05.2008 р. у розмірі 65724,85 грн.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %, згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 облікова ставка станом на 16.02.2009 р. залишена без змін - у розмірі 12 %.

Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню та становить 60376,23 грн.

В частині стягнення 5348,62 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Щодо стягнення неустойки у розмірі 2982,34 грн., яка розрахована на підставі додаткової угоди від 12.05.2008 р. до договору, яка передбачає, у випадку прострочення оплати поверх 31, але не більш 60 календарних днів, Покупець сплачує неустойку у розмірі 3 % від вартості несплаченого у строк товару, суд, перевіривши розрахунок визнає суму неустойки у розмірі 2982,34 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Індустріальна,41, ідентифікаційний код 00293350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр пакування та дизайну" (99029, АР Крим, м. Севастополь, вул. Шабаліна,29, р/р 26009031223500 в АКИБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЗКПО 03746852) 727514,38 грн. основного боргу, 60376,23 грн. пені, 28418,01 грн. 3 % річних, 154761,06 грн. індексу інфляції, 2982,34 грн. неустойки, 9740,52 грн. державного мита та 97,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 205738,24 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.