Рішення № 53784611, 24.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4462/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/5494/15 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А.Категорія 26 24.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» (надалі Банк) звернувся до суду із зазначеним позовом у відповідності до норм ст.ст. 526, 554, 1054 ЦК України та просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 130 917,28 доларів США за кредитним договором та витрати на оплату судового збору.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №К2НСАК00550088 відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 33 358,00 дол. США на термін до 27 жовтня 2010 року, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленим цим Договором.

У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Договором 17 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

18 лютого 2015 року на адресу позичальника та поручителя Банком була направлена письмова вимога із зазначенням невиконаних зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, та запропоновано в добровільному порядку на протязі 5 днів з дня отримання вказаної вимоги погасити заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 127112,83 долара США, однак дана вимога відповідачами залишена без задоволення. Станом на 03 квітня 2015 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 130 917,28 дол. США.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного судута ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, оскільки предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги.

При апеляційному розгляді вказаної справи представник позивача Передереєв В.Г. підтримав доводи апеляційної скарги та просив позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої доводи тим, що вказаний кредитний договір є чинним, строк позовної давності не перебіг. Згідно до рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ « Акцент Банк» та ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором були задоволенні частково. Звернуто стягнення на рухоме майно за договором застави від 17 листопада 2006 року , а саме автомобіль VW Transporter, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 для задоволення грошових вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» за кредитним договором №К2НСАК00550088 від 17 листопада 2006 року в розмірі 384809,51 грн. А також стягнуто з ОСОБА_2, ПАТ «Акцент -Банк» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» солідарно 10000 грн., та з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 3219 грн. Однак вказане рішення суду до цього часу не виконано тому представник просив задовольнити поданий ними позов за стягнути з відповідача ОСОБА_2 як позичальника та ОСОБА_3, як поручителя всю суму заборгованості в розмірі 130917,28 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленим про дату час розгляду у суді першої інстанції, що підтверджується відповідними розписками (а.с. 33,41) в судові засідання не з'являвся, заперечення щодо поданих позивних вимог не подав, а в подальшому змінив місце проживання, що підтверджується листом голови Бузівської сільської ради та в порушення вимог ст. 77 ЦПК України не повідомив про інше зареєстроване місце проживання та перебування, а тому колегія суддів вважає його таким що належним чином повідомлений в порядку ст. 77 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав .

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, мотивував свій висновок тим, що позивач ПАТ «КБ «Приватбанк», не довів позовні вимоги, оскільки звертаючись до суду із вказаним позовом просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № №К2НСАК00550088 від 17 листопада 2006 року, однак доказів що підтверджують факт укладення вказаного договору суду не подав, а надав копію договору №К2Н0АК00615033 від 28.10.2005 р., укладеного між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, заумовами п.1.1 якого, позичальник отримав кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 28 418,00 дол. США терміном до 27.10.2010 р. (а.с.12)та копію договору поруки №К2Н0АК00615033/1 від 28.10.2005 р., укладений між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, у забезпечення виконання зобов'язання за Договором №К2Н0АК00615033 від 28.10.2005 р. (а.с.14).

Колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, здійснюючи розгляд вказаної справи та встановивши не відповідність документальних доказів ( копії кредитного договору та договору поруки ) обставинам викладених в позовній заяві суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду вказаного спору, а обмежився лише оглядом наданих позивачем документів та відмовив у задоволенні позову.

Разом з тим, наданим позивачем в апеляційному суді кредитним договором підтверджується, що 17 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №К2НСАК00550088, відповідно до умов п.1.1 якого, Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 33 358,00 дол. США на купівлю автомобіля, та 16734 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків у розмірі 1% місячних на термін до 27 жовтня 2013 року шляхом надання готівки через касу. (а.с. 122-125)

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором №К2НСАК00550088 від 17 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. (а.с.126)

Згідно наданих письмових документів: заявки на видачу готівки від 17 листопада 2006 року, та меморіального ордеру №505 від 20 листопада 2006 року вбачається, що Банк свої зобов'язання виконав у повному обсягу вказані кошти були перераховані в автосалон в якості оплати за автомобіль VW Transporter, 2006 року випуску. (а.с.128).

У порушення умов Договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого, станом на 03 квітня 2015 р. має прострочену заборгованість в розмірі 130 917,28 дол. США, яка складається із заборгованості по кредиту - 25 166,40 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 29 716,19 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 5 320,70 дол. США, заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 1661778,76 грн. , що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості . (а.с. 138-143).

Банк з метою позасудового вирішення вказаного спору 18 лютого 2015 року звертався до ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 із вимогою про повернення кредиту, що підтверджується повідомленням №30.1.0.0/2-485, однак вимога відповідачами виконана не була (а.с.8).

Крім того з метою повернення наданих в кредит коштів позивач , ПАТ «КБ «Приватбанк» звертався у січні 2012 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовними вимогами до ПАТ «Акцент Банк» , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ « Акцент Банк» та ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором були задоволенні частково. Звернуто стягнення на рухоме майно за договором застави від 17 листопада 2006 року , а саме автомобіль VW Transporter, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 для задоволення грошових вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» за кредитним договором №К2НСАК00550088 від 17 листопада 2006 року в розмірі 384809,51 грн. А також стягнуто з ОСОБА_2, ПАТ «Акцент -Банк» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» солідарно 10000 грн., та з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 3219 грн. (а.с.82)

Однак відповідно до довідки ПАТ «Приватбанк» вказане судове рішення в частині звернення стягнення на предмет застави не виконано до цього часу, і заборгованість по кредитному договору №К2НСАК00550088 від 17 листопада 2006 року не погашена. (а.с. 137).

Колегія суддів вважає що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №К2НСАК00550088 від 17 листопада 2006 року підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено при апеляційному розгляді, дійсно між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 існують правовідносини, які врегульовані ст. 1054 ЦК України, та при цьому позивачем взяті на себе зобов'язання в частині видачі грошових коштів - виконані, що підтверджується відповідними письмовими доказами: меморіальним ордером та заявкою про видачу грошових коштів ( а.с. 127, 128), а відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав і станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 60203,29 доларів США, (із яких 25166,40 доларів США заборгованість за кредитом , 29716,19 доларів США заборгованість за відсотками, 5320,70 доларів США заборгованість по комісії), а також 1'661'778,76 грн заборгованість по пені. Оскільки відповідач в добровільному порядку вказані зобов'язання не виконує не дивлячись на направлену на його адресу вимогу про повернення коштів (а.с. 8-10) та отриману 21 травня 2015 року копію позовної заяви у вказаній справі ( а.с. 33), тому вказані кошти підлягають стягненню в судовому порядку .

Відповідно до ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмово дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства не заборонено стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд враховує, що ПАТ КБ «Приватбанк» має ліцензію на здійснення валютних операцій (а.с.20).

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

На момент укладення кредитного договору в іноземній валюті з відповідачем по справі Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Оскільки кредит видавався в іноземній валюті без порушень норм Закону, то і стягнення заборгованості по даному кредитному договору підлягає стягненню в іноземній валюті.

У відповідності до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено субсидіарну відповідальність поручителя.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до ст. 69 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

З наявних матеріалів справи убачається, що кінцевим терміном погашення основного зобов'язання по кредитному договору є 14.11.2013 року (а.с.82).

Повідомлення-вимога, що була пред'явлена поручителю ОСОБА_3, датована 18.02.2015 року (а.с.8) , що протирічить нормам ст. 559 ЦК України.

Тож, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, як солідарного боржника, не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення та скасування рішення першої інстанції, як такого, що ухвалене без дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючисьст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, ст.ст. 5, 192, 526, 533, 554, 559, 1054 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 69, 213, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2015 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Львова, проживаючого АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. 50 код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № К2НСАК00550088 від 17 листопада 2006 року в розмірі 60203,29 доларів США, (із яких 25166,40 доларів США заборгованість за кредитом , 29716.19 доларів США заборгованість за відсотками, 5320,70 доларів США заборгованість по комісії), а також 1'661'778,76 грн заборгованість по пені.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А. Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагєєв