Ухвала суду № 53783065, 10.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1921/15 Справа № 204/1997/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свідерська Т.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свідерської Т.А.,

суддів: Зайцева В.В., Руських К.Г.,

при секретарі: Дьоміній А.А.,

за участю: прокурора Харів Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12015040680000551, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 березня 2015 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2015 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

23 серпня 1990 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ч.2 ст. 17 ч.3 ст. 81, ч.2 ст. 142 КК України до 5 років позбавлення волі. Ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 11 жовтня 1991 року вирок змінений, вважається засудженим за ч.2 ст. 140, ч.2 ст. 141, ч.2 ст. 17 ч.3 ст. 81 КК України до 4 років позбавлення волі,

20 січня 1994 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст. 141 КК України, із застосуванням ст. 43 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,

07 серпня 1997 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.3 ст. 140 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

11 серпня 2003 року Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,

23 вересня 2009 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст. 309 КК України до 2 місяців арешту,

20 травня 2010 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровсчька за ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі,

02 жовтня 2013 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України на 3 роки,

09 грудня 2014 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2014 року та остаточно призначене покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення хімічної експертизи у розмірі 614 грн. 40 коп.

Вирішено питання про долю речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати вирок суду першої інстанції і закрити кримінальне провадження у звязку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення. Вважає вирок суду незаконним, оскільки, на думку апелянта, має місце неповнота та однобічність проведення дізнання через те, що не були витребувані висновки лікарів про стан здоровя обвинуваченого, а також дані про його інвалідність. Крім того вважає, що висновки суду ґрунтуються лише на його показах. Зазначає про те, що не було вжито заходів щодо дослідження інших доказів. Апелянт посилається на те, що місце вилучення не відповідає місцю затримання та місцю огляду. Крім того, на думку обвинуваченого, мало місце проведення незаконного обшуку як його так і його особистих речей в Красногвардійському районному відділі внутрішніх справ. Зазначає, що в якості понятих були залучені співробітники міліції, які, на думку апелянта, є зацікавленими особами. На думку ОСОБА_2, судо першої інстанції безпідставно не була застосована ст.69 КК України.

Згідно з вироком суду обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, у невстановлений час, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, знаходячись на автовокзалі у м.Дніпропетровську незаконно придбав у невстановленої особи шприц ємністю 2,5 мл. з рідиною світло-коричневого кольору масою 1,1022 г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом опій ацетильований, обіг якого заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0053 г., який повторно залишив зберігати без мети збуту.

06 березня 2015 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин на виконання розпорядження Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська про набрання законної сили вироку суду відносно ОСОБА_2 від 09 грудня 2014 року в порядку ст.208 КПК України обвинувачений був затриманий співробітниками міліції та доставлений до Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Філософська, буд.5, де в присутності двох понятих був проведений його особливий огляд, в ході якого у лівому боковому відділенні сумки, яка знаходилась у обвинуваченого, був виявлений та вилучений вищевказаний наркотичний засіб, який ОСОБА_2 незаконно повторно придбав та зберігав без мети збуту.

Відповідно до висновку експерта № 70/10-736 від 23 березня 2015 року речовина масою 1,1022 г., маса якої в перерахунку на висушену речовину становить 0,0053 г., вилучена 06 березня 2015 року у ОСОБА_2, є особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, позицію обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати вирок суду першої інстанції як незаконний та необґрунтований та закрити кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, позицію прокурора Харів Н.А. щодо залишення вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, який оспорює фактичні обставини кримінального провадження, зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що вони є необґрунтованими.

Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що судовий розгляд проведено у скороченому порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та розкаявся у вчиненому, детально розповів про обставини незаконного придбання і зберігання наркотичного засобу та обставини його вилучення. Пояснив, що вдень 06 березня 2015 року на автовокзалі в м.Дніпропетровську для особистого вживання у незнайомого чоловіка придбав біля 1 мл. наркотичного засобу опій ацетильований, який знаходився у одноразовому медичному шприці. Даний шприц він поклав до своєї сумки і увечері біля 18.00 годині був затриманий працівниками міліції біля будинку № 28 по вул. Каверіна в м.Дніпропетровську, які доставили його у Красногвардійський райвідділ міліції, де у присутності понятих в ході огляду особистих речей у звязку із затриманням в порядку виконання вироку виявили та вилучили ОСОБА_2 шприц з наркотичним засобом. При цьому суд першої інстанції дотримався вимог зазначеної норми кримінального процесуального закону, розяснив обвинуваченому ОСОБА_2 вимоги частини 3 статті 349 КПК України та наслідки її застосування, отримав згоду обвинуваченого на розгляд кримінального провадження без виклику свідків та дослідження інших доказів. Тому колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги обвинуваченого, який оскаржує фактичні обставини кримінального провадження, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 394 КПК України ОСОБА_2 позбавлений права на оскарження судового рішення у цій частині.

Не знаходить колегія суддів і підстав для задоволення доводів апеляційної скарги обвинуваченого про застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.

Згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином, призначивши мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі, передбачене санкцією частини 2 статті 309 КК України.

Обґрунтовуючи висновки щодо виду і міри покарання обвинуваченому та призначаючи йому покарання у вигляді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, суд першої інстанції виходив, як вбачається з вироку суду, не лише з характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину середньої тяжкості, але й відповідно до статей 65, 66, 67 КК України урахував обставини, що помякшують та обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, раніше неодноразово судимого, який вчинив новий злочин, не відбувши покарання у вигляді позбавлення волі за попереднім вироком від 09 грудня 2014 року, за місцем проживання характеризується задовільно. Обставиною, що помякшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого, до обставин, що обтяжують покарання, відніс рецидив злочинів.

За положеннями ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження та даних судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 не повідомляв про свою інвалідність та не заявляв клопотання про витребування відповідних медичних документів.

Колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні відсутні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не вбачає підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини 2 статті 309 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо наявності ряду обставин, які помякшують покарання, та не враховані судом першої інстанції, які б давали підстави для помякшення ОСОБА_2 покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою, - в той же строк з дня отримання ухвали апеляційного суду.

Судді:

____ ___ ____

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5