Ухвала суду № 53783063, 16.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2691/15 Справа № 199/4981/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськ від 16 вересня 2014року

по справі за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року до Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Заочним рішенням Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськ від 16 вересня 2014року позов ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2, ІПН 2115817968, перед ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» за кредитним договором № DNL0AE00006878 від 20 липня 2007 року звернуто стягнення, згідно договору застави рухомого майна від 20 липня 2007 року, на предмет заставиавтомобіль MERSEDES; модель: BENZ; рік випуску - 2003; тип ТЗ: Автобус-D; номер кузова (шасі): WDB9036631R520039; реєстраційний номер: АЕ 2398 АА, який належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. За рахунок отриманих коштів від реалізації предмету застави в межах виконавчого провадження погасити заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором яка виникла станом на 02 червня 2014 року у розмірі 22705,57 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 18409,17 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 744,78 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 117,09 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 3434,53 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН 2115817968на користь позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2695 (дві тисячі шістсот девяносто пять) грн. 15 коп.В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськ від 16 вересня 2014року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконаннязобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DNL0AE00006878 на суму 27881,09 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік, з кінцевим терміном повернення 20.07.2012 року.

04.04.2012 року було укладено Додаткову угоду до вказаного договору. Суму заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової угоди зменшили на 3326,27 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік, з кінцевим терміном повернення 28.04.2017 року.

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, у звязку з чим станом на 02.06.2014 року виникла заборгованість в розмірі 22705,57 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 18409,17 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 744,78 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 117,09 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 3434,53 доларів США.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право зверненнястягнення на предмет застави.

В порядку ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється зарішенням суду.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави... із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст.26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач ОСОБА_2 20 липня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надала в заставу рухоме майно, асаме автомобіль MERSEDES; модель: BENZ; рік випуску - 2003; тип ТЗ: Автобус-D; номер кузова (шасі): WDB9036631R520039; реєстраційний номер: АЕ 2398 АА, який належить ОСОБА_4 на праві власності.

Відповідно до договору застави рухомого майна,укладеного між сторонами від 20 липня 2007 року, ст. 20 Закону України «Про заставу», позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п.24 вищевказаного договору застави звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів, а саме шляхом продажу предмету застави з укладанням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем.

Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет застави відповідно до ст.ст. 589,590 ЦК України ,Закону України «Про заставу», і обґрунтовано відмовив в позові щодо передачі банку комплекту ключів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу , оскільки дані вимоги відносяться до процедури звернення стягнення на предмет застави.

Щодо ухвали про відмову в перегляді заочного рішення від 16.01.2015 року,колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правомірно залишив заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без задоволення,оскільки відсутні підстави для скасування заочного рішення відповідно до ст.232 ЦПК України.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськ від 16 вересня 2014року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_5