Рішення № 53780796, 26.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9252/15 Справа № 175/451/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Рудь В.В.

за участю секретаря - Добролюбовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровської області про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровської області, про визнання квартири особистою власністю чоловіка,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа реєстраційна служба Дніпропетровського РУЮ ГУЮ у Дніпропетровської області - задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на наступне майно:

-автомобіль ВАЗ 21053, 1982 року випуску тип ТЗ седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2;

-автомобіль ВАЗ 21114, 2005 року випуску, тип універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_3.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та права вимоги повернення заборгованості за договором позики у розмірі 240946,08 грн. - відмовлено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль ВАЗ 21053, 1982 року випуску тип ТЗ седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на автомобіль ВАЗ 21114, 2005 року випуску, тип універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_3, - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 різницю між вартістю автомобілів ВАЗ 21053, 1982 року випуску тип ТЗ седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2 та ВАЗ 21114, 2005 року випуску, тип універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_3 у сумі 17039 грн. за перевищення вартості майна, що залишилося у користуванні ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачений останньою при подачі позову судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1 349,21 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа реєстраційна служба Дніпропетровського РУЮ ГУЮ у Дніпропетровській області, про визнання квартири особистою власністю чоловіка, - задоволені у повному обсязі.

Визнано квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована у МБТІ 20.10.2008 року на підставі договору купівлі-продажу ВКЕ № 8230033 від 14.03.2008 року, - особистим майном ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 сплачений останнім при подачі зустрічного позову судовий збір у сумі 243,60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалите нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволені зустрічних позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 01 грудня 1995 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4, виданим 01 грудня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська, актовий запис №1172.

У період шлюбу сторонами придбано наступне майно, яке підлягає поділу в рівних частках, по 1/2 кожному та щодо якого у сторін не має спору:

-автомобіль ВАЗ 21053, 1982 року випуску, тип ТЗ седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2;

-автомобіль ВАЗ 21114, 2005 року випуску, тип універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Право власності на автомобілі зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Сторонами погоджено, що автомобіль ВАЗ 21053, 1982 року випуску, тип ТЗ седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2, так і залишиться у користуванні позивачки ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_5 не заперечує проти визнання за позивачкою ОСОБА_4 права власності на вказаний автомобіль з виплатою їй компенсації у сумі 17 039 грн. за перевищення вартості майна, що залишається у користуванні відповідача ОСОБА_5

В цій частині рішення не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається, відповідно до ст..303 ЦПК.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції зазначив, що квартира АДРЕСА_1, відповідно до ст. 57 СК України, є особистою власністю відповідача ОСОБА_5, так як була придбана за особисті кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_4, яка належала йому особисто до реєстрації шлюбу, а тому поділу між подружжям не підлягає.

Колегія суддів з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.

Квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами у період шлюбу.

Як зазначив суд першої інстанції, квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_5, які він отримав з продажу квартири АДРЕСА_4, що була надана йому особисто у 1993 році на підставі ордеру на житлове приміщення № 000033.

29.10.2002 року, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на ім'я відповідача ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житло, а саме: на квартиру АДРЕСА_4, право власності на яку було зареєстровано у МБТІ у реєстрової книзі за № 514п-1556-349.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2008 року, квартира АДРЕСА_4 продана за 159519,00 грн. Ця обставина зазначена у п. 2.1. договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.03.2008 року квартира АДРЕСА_1 придбано за 2974,00 грн. Ця обставина зазначена у п. 2.1. договору.

Проте, суд першої інстанції не надав оцінки тому, що ОСОБА_5 не надано жодних належних та допустимих доказів, що кошти отримані від продажу квартири по вул.. Верещагіна,101/608 у м. Дніпропетровську були витрачені на придбання спірної квартири. Зазначена квартира була продана 21.02.2008 р., а спірна квартира придбана 14.03.2008 р.

Крім того, ОСОБА_4 посилається АН наявність розписки, написаної ОСОБА_6 (попереднього власника квартири) від 14.03.2008 р. (а.с.97), відповідно до якої ОСОБА_5 передав їй за квартиру АДРЕСА_1 277750 грн., що підтверджує придбання спірної квартира за кошти, які майже вдвічі перевищують ті, що були отримані з продажу належної відповідачу квартири.

У подальшому позивачка з відповідачем вселилися в спірну квартиру, зареєструвалися в ній та проживають до теперішнього часу, про що свідчать адреси, зазначені в позовних заявах самими сторонами.

Вказані обставини свідчать про те. що спірна квартира придбавалась за спільні кошти та в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Довести, що спірна квартира була придбана виключно за кошти відповідача, останній на зміг.

Тому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта та вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та в частині задоволення зустрічних позовних вимог та визнання квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована у МБТІ 20.10.2008 року на підставі договору купівлі-продажу ВКЕ № 8230033 від 14.03.2008 року, - особистим майном ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судового збору у сумі 243,60 грн. таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 та визнати за нею право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на ? частину квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 36,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв.м.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована у МБТІ 20.10.2008 року на підставі договору купівлі-продажу ВКЕ № 8230033 від 14.03.2008 року, - особистим майном ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судового збору у сумі 243,60 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2224,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та в частині задоволення зустрічних позовних вимог та визнання квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована у МБТІ 20.10.2008 року на підставі договору купівлі-продажу ВКЕ № 8230033 від 14.03.2008 року, - особистим майном ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судового збору у сумі 243,60 грн. скасувати.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 та визнати право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 36,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв.м.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована у МБТІ 20.10.2008 року на підставі договору купівлі-продажу ВКЕ № 8230033 від 14.03.2008 року, - особистим майном ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судового збору у сумі 243,60 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2224,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: