Постанова № 53777597, 25.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ25 листопада 2015 р. Справа № 804/14156/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Гребенюк С.В. Гребенюк С.В. Горобець К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Негоциант" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

08.09.2015 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправними (недійсними) з моменту винесення та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000372201, № 0000362201 та № 0000382205 від 18.03.2015 року в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними. Позивач має складські приміщення та трудові ресурси необхідні для постачання товару своїм контрагентам; вказані вище контрагенти позивача отримували товар на складі у позивача; поставка товару здійснювалась шляхом самовивозу. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» податкової дисципліни та не знаходження останніх за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Безпідставними є висновки відповідача стосовно нереальності господарських операцій позивача з ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс», оскільки позивач використовував орендоване у вказаних контрагентів холодильну камеру у власній господарській діяльності та здійснював відвантаження власного товару з холодильного обладнання контрагентам.

Також позивач вказує на те, що безпідставним є висновок відповідача в акті перевірки про не включення суми безповоротної фінансової допомоги, отриману від невстановлених фізичних осіб у касу (через РРО) у сумі 1 902 827,00 грн. у 2012 та 2013 роках, оскільки грошові кошти позивач отримував не від фізичних осіб, а від фізичних осіб - підприємців за реалізовані їм згідно договорів та видаткових накладних товари. У вказаних документах присутня ідентифікація зазначених осіб; позивач у бухгалтерському обліку обліковує дебіторську заборгованість вказаних фізичних осіб - підприємців. Також позивач не погоджується із встановленим відповідачем під час перевірки порушенням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління НБУ від 05.12.2004 року № 637 (далі - Положення), оскільки готівка проведена через РРО та записана у КОРО; окрім того відповідачем під час застосування штрафної санкції не врахував строк встановлений статтею 250 ГК України.

Ухвалою суду від 22.09.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені та Конституцією та законами України, з наступних причин:

- правочини укладені ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» порушують податкову дисципліну та не знаходиться за юридичною адресою;

- ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» не має необхідного обладнання, трудових ресурсів для отримання товару від позивача;

- позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару до ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С»;

- ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» порушують податкову дисципліну та не знаходяться за юридичною адресою, позивачем не підтверджено використання у власній господарській діяльності орендованої холодильної камери ;

- в порушення вимог п.п.135.5.4 ст. 135 ПК України до складу «інші доходи» не включено суму безповоротної фінансової допомоги отриману від невстановлених фізичних осіб у касу (через РРО) у сумі 1 902 827 за 2012 та 2013 роки, оскільки з наданих позивачем первинних документів не можливо ідентифікувати фізичних осіб, яким позивач реалізовував товар; на підприємстві позивача обліковується дебіторська заборгованість по вказаним невстановленим фізичних особам, однак договори з фізичними особам відсутні;

- перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.2.6. Положення готівка у сумі 51099,95 грн. не оприбуткована у КОРО від 28.03.2012 року на підставі фіскального чеку від 27.03.2012 року № 0464.

Також відповідач повідомив суд про те, у акті перевірки допущена описка в даті, а саме: замість 25.02.2015 року помилково вказано 25.02.2014 року.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

З 26.01.2015 року по 18.02.2015 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2011 року по 31.12.2013 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт від 25.02.2014 року № 219/04-81-22-01/37862004.

Судом встановлено на підставі пояснень відповідача, що у акті перевірки допущена описка в даті, а саме: замість 25.02.2015 року помилково вказано 25.02.2014 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 1 494 833,00 грн., заниження ПДВ на суму 43 510,00 грн., завищення податковоих зобов'язань з ПДВ по контрагентам ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» на суму 923 789,00 грн., порушення вимог п.2.6. Положення в чатсині не оприбуткування готівки у КОРО від 28.03.2012 року на підставі фіскального звітного чеку № 0464 від 27.03.2012 року.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:

- правочини укладені ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» порушують податкову дисципліну та не знаходиться за юридичною адресою;

- ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» не має необхідного обладнання, трудових ресурсів для отримання товару від позивача;

- позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару до ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С»;

- ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» порушують податкову дисципліну та не знаходяться за юридичною адресою, позивачем не підтверджено використання у власній господарській діяльності орендованої холодильної камери;

- в порушення вимог п.п.135.5.4 ст. 135 ПК України до складу «інші доходи» не включено суму безповоротної фінансової допомоги отриману від невстановлених фізичних осіб у касу (через РРО) у сумі 1 902 827 за 2012 та 2013 роки, оскільки з наданих позивачем первинних документів не можливо ідентифікувати фізичних осіб, яким позивач реалізовував товар; на підприємстві позивача обліковується дебіторська заборгованість по вказаним невстановленим фізичних особам, однак договори з фізичними особам відсутні;

- перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.2.6. Положення готівка у сумі 51099,95 грн. не оприбуткована у КОРО від 28.03.2012 року на підставі фіскального чеку від 27.03.2012 року № 0464.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 18.03.2015 року № 0000382205, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 255 499,75 грн., № 0000362201, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 43 510,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10 877,50 грн., № 0000372201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 494 833,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 373 708,25 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті від 25.02.2014 року № 219/04-81-22-01/37862004, у зв'язку з наступним.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередниківза наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс»

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» за юридичною адресою.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» укладено договори поставки № 1248-12 від 01.08.2012 року, № 2829 від 01.11.2012 року, № 0892-13 від 31.01.2013 року, № 0845-13 від 22.01.2013 року, № 18 від 02.01.2013 року, № 30/11-12 від 30.11.2012 року, у відповідності до умов яких позивач зобов'язувався поставити ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» товар (продукти харчування), а контрагенти позивача зобов'язувались прийняти товар та його оплатити.

Факт поставки позивачем ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» товарів підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи та які вказані у акті перевірки.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» розрахувалися з позивачем за отриманий товар, що відображено в акті перевірки та не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що позивач виписав ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С» податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Станом на день здійснення господарських операцій позивач був платником ПДВ та вправі був виписувати податкові накладні.

Позивачем не надано до перевірки та під час судового розгляду товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товару від позивача до ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С».

Однак судом встановлено, що умовами договорів поставки сторони встановили, що перевезення товару здійснюється транспортом ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С», а не транспортом позивача.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем не заперечується факт наявності у позивача товару, який був поставлений ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С».

Позивач має трудові ресурси для здійснення поставки товару, зокрема, виконання операції навантаження товару, що підтверджується копіями особових карток 21 одного працівника позивача.

Також позивач мав у перевіряємий період на праві користування холодильну камеру, де зберігались продукти до їх поставки контрагентам позивача, що підтверджується договорами суборенди, які укладені позивачем з ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс», актами наданих послуг.

За вказаних обставин судом встановлено рух активів від позивача до ТОВ «Укрспецтехноком», ТОВ «Пейпоінт», ПП «Кіровоград-Метагроинвест», ПП «Аріон», ПП «Дідекс Люкс», ПП ТД «Омега-С».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс», то суд зазначає наступне.

Між позивачем та ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» укладено договори суборенди холодильної камери № К-2/2010 від 01.10.2012 року, № РТ-1/0106 від 01.06.2013 року та № ИБ-3/0305 від 03.05.2012 року, у відповідності до умов яких ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» передали позивачу у суборенду холодильну камеру № 6 площею 240 кв.м. за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 4, а позивач зобов'язувався оплачувати послуги суборенди.

Факт приймання - передачі холодильної камери у суборенди підтверджується актами приймання - передачі майна у суборенду, які підписані сторонами та містяться у матеріалах справи.

Факт надання послуг суборенди холодильної камери підтверджується актами, копії яких знаходяться у матеріалах справи та які вказані у акті перевірки.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач розрахувався з ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» за суборенду, що відображено в акті перевірки та не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» виписали позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Станом на день здійснення господарських операцій ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» були платниками ПДВ та вправі були виписувати податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач використовував орендоване майно у господарській діяльності, оскільки у холодильній камері зберігалися товари (продукти харчування), які позивач в подальшому реалізовував.

Факт відвантаження товару позивачем з холодильної камери підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи.

Факт реальної наявності холодильної камери підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.04.2014 року № 20986999, який мітиться у матеріалах справи.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

За вказаних обставин судом встановлено рух активів від ПП «Інтер Бізнес», ТОВ «Кіпаріс-Груп» та ТОВ «Реалторг-плюс» до позивача.

Щодо порушення позивачем вимог п.п.135.5.4 ст. 135 ПК України, то суд зазначає наступне.

Судом на підставі акту перевірки встановлено, що відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.135.5.4 ст. 135 ПК України, а саме: до складу «інші доходи» не включено суму безповоротної фінансової допомоги отриману від невстановлених фізичних осіб у касу (через РРО) у сумі 1 902 827 за 2012 та 2013 роки, оскільки з наданих позивачем первинних документів не можливо ідентифікувати фізичних осіб, яким позивач реалізовував товар; на підприємстві позивача обліковується дебіторська заборгованість по вказаним невстановленим фізичних особам, однак договори з фізичними особам відсутні (розділ 7 акту перевірки)

Суд зазначає про те, що даний висновок відповідача є помилковим, оскільки у матеріалах справи наявні копії договорів поставки, які укладено між позивачем та фізичними особами - підприємцями, прізвища яких вказані у розділі 7 акту перевірки.

Таким чином, позивачем укладено договори не з фізичними особами, а з фізичними особами - підприємцями.

Факт укладення даних договорів підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи.

Фізичні особи - підприємці сплатили грошові кошти позивачу за отриманий товар готівкою через РРО позивача, що не заперечується сторонами та зазначено у акті перевірки.

Також у акті перевірки зазначено, що позивач веде облік дебіторської заборгованості вказаних фізичних осіб - підприємців.

За вказаних обставин отримані позивачем грошові кошти не є безповоротною фінансової допомогою, а є оплатою фізичних осіб -підприємців за отриманий від позивача товар.

Отже, позивач не допустив порушення вимог п.п.135.5.4 ст. 135 ПК України.

За вказаних обставин податкові повідомлення - рішення від 18.03.2015 року № 0000362201 та № 0000372201 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.03.2015 року № 0000382205, то суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.2.6. Положення готівка у сумі 51099,95 грн. не оприбуткована у КОРО від 28.03.2012 року на підставі фіскального чеку від 27.03.2012 року № 0464.

У матеріалах справи міститься КОРО від 28.03.2012 року, у розділі 1 якої розміщено копія фіскального чеку від 27.03.2012 року № 0464 на суму 51 099,95 грн.; у розділі 2 КОРО міститься запис від 27.03.2012 року по Z-звіту № 0464 на суму 51 099,95 грн., який датовано також 27.03.2012 року.

Згідно п.8 розділу 3 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року № 417, датою реєстрації першої книги КОРО та РРО є дата реєстрації РРО.

Судом встановлено, що РРО позивача станом на 27.03.2012 року вже був зареєстрований.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (пункт 6 статті 33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України»).

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення.

Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить до висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу Президента України № 436/95).

Аналогічну позицію займає і Верховний Суд України у постанові від 11.12.2012 року по справі № 21-400а12 (номер у ЄДРСР 28332537).

Оскільки позивач зафіксував повну суму готівки у фіскальному чеку РРО та відобразив на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, то останній не допустив порушення вимог пункту 2.6 Положення.

Одночасно суд відхиляє посилання позивача на вимоги статті 250 ГК України з наступних причин.

Згідно статті 250 ГК України (в редакції станом на день виникненя спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

За вказаних обставин стаття 250 ГК України не застосовується, коли штрафні санкції застосовуються податковим органом.

За вказаних обставин дане податкове повідомлення - рішення є протиправним таким, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0000372201, № 0000362201 та № 0000382205 від 18.03.2015 року в повному обсязі.

Стягнути з Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Негоціант» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 25.11.2015 року Суддя З оригіналом згідно С.В. Златін С.В. Златін