Постанова № 53777596, 25.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ25 листопада 2015 р. Справа № 804/6486/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача не з'явився Колупаєв О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрострой" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.05.2015 року № 0004211501 та № 0004221501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у встановлений ПК України строк оплатив грошові зобов'язання, які визначенні у податкових повідомленнях - рішеннях та податкових деклараціях.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002562202 від 18.11.2013 року.

15.10.2013 року Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було складено Акт перевірки «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ по уточнюючому розрахунку по декларації за березень 2013 року».

На підстав Акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002562202 від 18.11.2013 року, яким зобов'язано Позивача сплатити грошове зобов'язання на суму 14914 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотири) грн.. 00 коп. Позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 04.04.2011 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в задоволення позову у справі № 804/16318/13-а відмовлено. 06.06.2014 року Позивачем сплачено грошове зобов'язання на користь Відповідача у розмірі 14918 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн.. 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 06.06.2014 року.

Щодо податкової декларації від 19.05.2014 року № 9028221136.

Податкова декларація від 19.05.2014 року № 9028221136 зареєстрована Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 19.05.2014 року в 11.25.56 годин. Термін сплати податкового зобов'язання 30.05.2014 року. Позивач сплатив податкове зобов'язання 04.06.2014 року у сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 04.06.2014 року. 20.06.2014 року було сплачено 45000 (п'ятдесят чотири тисячі) грн.. 00 коп. в тому числі 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн.. штрафну санкцію, що підтверджується) платіжним дорученням № 278 від 20.06.2014 року.

Щодо податкової декларації від 17.04.2014 року № 9021050363.

Податкова декларація від 17.04.2014 року № 9021050363 зареєстрована Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 17.04.2014 року в 09.45.06 годин. Термін сплати податкового зобов'язання 30.04.2014 року. Позивач сплатив податкове зобов'язання 04.06.2014 року у сумі 21582 (двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп., в тому числі штрафну санкцію у розмірі 3012 грн. за березень 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 256 від 04.06.2014 року. 05.06.2014 року було сплачено 1012 (одна тисяча дванадцять) грн.. 00 коп. штрафну санкцію, що підтверджується платіжним дорученням № 265 від 05.06.2014 року;

Щодо податкової декларації від 17.05.2013 року № 9028390214.

Податкова декларація від 17.05.2013 року № 9028390214 зареєстрована Новомосковською ОДПІ ДПС у Дніпропетровській області 17.05.2013 року в 12.55.49 годин. Термін сплати податкового зобов'язання 30.05.2013 року. Позивач сплатив податкове зобов'язання 22.05.2014 року у сумі 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. без порушення терміну сплати ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 329 від 22.05.2013 року;

Щодо податкового повідомлення рішення (форма Р) № 0001252320 від 05.07.2011 року, податкового повідомлення рішення (форма Р) № 0001252320 від 05.07.2011 року, податкового повідомлення рішення (форма Р) (звичайні ціни № 0001272320 від 05.07.2011 року, податкового повідомлення рішення (форма Р) № 0001252320 від 05.07.2011 року, то вищевказані податкові повідомлення-рішення мають інші суми податкового зобов'язання ніж зазначені в Акті.

Також позивач зазначає про те, що перевірка відповідачем проведено під час дії «мораторію на перевірки», який введено у 2015-2016 році відповідно до пункту 3 розділу Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 оку № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України те деяких законів України (щодо податкової реформи)».

Ухвалою суду від 12.08.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову вказуючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами України. Відповідач вказує на те, що за позивачем рахується податковий борг минулих податкових періодів, який виник внаслідок не сплати узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ згідно податкових повідомлень - рішень, які узгоджено у судовому порядку. Відповідач в порядку п.87.9 ст. 87 ПК України зараховував кошти, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно напрямку сплати, визначеного платником податків.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання термінів сплати податкового зобов'язання з ПДВ згідно податкового повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0002562202, від 05.07.2011 року № 0001252320, від 05.07.2011 року № 0001252320, від 05.07.2011 року № 0001272320, від 05.07.2011 року № 0001252320, податкових декларацій з ПДВ від 19.03.2014 року № 9028221136 за квітень 2014 року, від 17.04.2014 року № 9021050363 за березень 2014 року, від 17.05.2014 року № 9028390214 за квітень 2013 року.

У акті перевірки від 08.05.2015 року № 272/151/30602474 вказано про порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.05.2015 року № 0004211501, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20 654,88 грн. та від 08.05.2015 року № 0004221501, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 15 938,52 грн.

У відповідності до п.87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, з 01.01.2011 року податковий орган вправі спрямовувати грошові кошти, які надійшли від платника податків, на погашення податкового боргу останнього, що виник у попередніх податкових періодах незалежно від того, яке призначення платежу вказав платник податків у платіжному дорученні.

Судом встановлено, що за позивачем рахується податковий борг, який виник у минулих податкових періодах згідно узгоджених у судовому порядку податкових повідомлень - рішень від 05.07.2011 року № 0001242320, № 0001252320, № 0001262320 та № 0001272320 та з податкових декларації з ПДВ, які зазначені у Акті перевірки від 08.05.2015 року.

Судом на підставі інформації, яка міститься у додаткових письмових поясненнях відповідача, що містяться у матеріалах справи, встановлено, що відповідач спрямовував всі поточні платежі позивача на погашення податкового боргу останнього, який виник у минулих податкових періодах.

Одночасно судом під час розгляду справи встановлено, що сума доходу позивача у 2014 році становила менше 20 мільйонів гривень, що підтверджується копією податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік, яка міститься у матеріалах справи.

Судом встановлено, що на момент проведення відповідачем перевірки відповідач отримав від позивача декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, що підтверджується копією квитанції № 2, яка міститься у матеріалах справи.

Згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» від 28.12.2014 року № 71-VIII, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем проведено саме камеральну перевірку позивача з питань дотримання термінів сплати податкового зобов'язання з ПДВ, що не заперечується і відповідачем. Дана перевірка не провадилась на підставі дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідачем не провадилась перевірка з питань відшкодування податку на додану вартість, на проведення якої не поширюється вимоги «мораторію».

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Таким чином, камеральна перевірка є лише одним із видів перевірок, яку вправі провести податковий орган.

Згідно змісту пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» від 28.12.2014 року № 71-VIII у період 2015 та 2016 роки заборонено проведення будь-яких перевірок платників податків (в т.ч. і камеральних), якщо вони відповідають критеріям, які наведенні пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» від 28.12.2014 року № 71-VIII.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013 року по справі № 21-237а13, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Отже, у акті перевірки податковим органом наводяться докази, які є підставою для винесення податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч.3 ст. 71 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи те, що відповідач провів перевірку позивача під час дії «мораторію» на перевірки, який, як встановлено судом вище, розповсюджується на позивача як платника податків, то дії податкового органу стосовно проведення камеральної перевірки, на підставі якої складено акт від 08.05.2015 року № 272/151/30602474, є протиправними, а докази, які вказані у акті перевірки вважаються такими, що отриманні з порушенням вимог закону, а тому не можуть братися судом до уваги.

Інших доказів ніж ті, які викладені у акті перевірки від 08.05.2015 року № 272/151/30602474, які б підтверджували порушення позивачем строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, відповідачем суду не надано.

За вказаних обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Судом відхиляються посилання податкового органу на п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII, як на підставу, яка дозволяє проведення перевірок платників податків з наступних причин.

Згідно п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, у один і той де момент часу існують два законодавчих акти, один з яких встановлює обмеження податковому органу на проведення перевірок платників податків, інший дозволяє проведення таких перевірок.

Суд зазначає про те, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» від 28.12.2014 року № 71-VIII є спеціальний законодавчим актом для відповідача по відношенню до положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII, оскільки вказаним законодавчим актом внесено зміни до ПК України, який встановлює права та обов'язки контролюючих органів та платників податків.

За вказаних обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» від 28.12.2014 року № 71-VIII.

На підставі викладеного суд задовольняє заявлені позовні вимоги.

Згідно частин 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.05.2015 року № 0004211501 та № 0004221501.

Стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 25.11.2015 року Суддя З оригіналом згідно С.В. Златін С.В. Златін