Постанова № 53776914, 23.11.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" листопада 2015 р. Справа № 906/1177/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Городницьке лісове господарство"

на рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р.

у справі № 906/1177/15 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача Державного підприємства "Городницьке лісове господарство"

про стягнення 36335,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у справі № 906/1177/15 позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" про стягнення 36 335 грн. задоволено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з залізничною накладною № 492223 від 18.02.2015 зі станції Новоград-Волинський 1 Південно-Західної залізниці до станції призначення Дорнешти, Румунія, державним підприємством "Городницьке лісове господарство" (відповідач/вантажовідправник) було направлено SC HOLZINDUSTRIE SCHWEIGOFER S.R.L. вантаж: колоди із сосни звичайної. 20.02.2015 по прибуттю поїзда з вагоном № 91503771 на станцію Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги та акту загальної форми № 184 від 20.02.2015, даний вагон було відчеплено для комісійного зважування на статичній вазі. Результати комісійного зважування вагонів було зафіксовано у комерційному акті серії Б № 017714/17 від 24.02.2015, згідно якого маса вантажу в вагоні № 9150377 складає 54970 кг, тобто надлишок вантажу проти документа складає 13530 кг. Вантажопідйомність вагону 55 т, тобто вагон завантажений більше вантажопідйомності на 13500 кг, що загрожує безпеці руху потягів. Відповідно до листа вантажовідправника від 21.02.2015 вих. № 125, надлишок вантажу колод із сосни звичайної в кількості 13500 кг, із вагону № 91503771 був відвантажений у вагон № 65377111, на який було оформлено досильний перевізний документ Здолбунів Льв. - Дорнешти, Румунія № 35788033 від 24.02.2015.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Господарського кодексу України та Статуту залізниць України.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що вантажовідправником не заперечується той факт, що на станції призначення при переважуванні на вагонних вагах вантажу було виявлено невідповідність його фактичної маси масі, вказаній у залізничній накладній. По вказаному факту представниками залізниці був складений акт загальної форми та комерційний акт, про що повідомлено вантажовідправника, що свідчить про обізнаність останнього щодо неможливості проведення на станції Новоград-Волинський зважування вагону вантажопідйомністю 55 та довжиною бази вагону 17750,00 мм, та виключає відсутність умислу в діях вантажовідправника щодо завантаження вагону № 91503771 понад встановлену масу вантажу.

Суд першої інстанції відмовив у зменшенні штрафу за перевантаження вагону поза його максимальну вантажопідйомність, оскільки вказані дії вантажовідправника загрожують безпеці руху потягів, а відсутність вагонних вагів для зважування вагону вантажопідйомністю 55 та довжиною бази вагону 17750 мм на залізничній станції не є винятковою обставиною з огляду на обізнаність відправника про їх відсутність, можливість завантаження відправником вантажу в інші вагони з протяжністю та характеристиками, що дозволяють здійснити зважування маси вантажу, чи можливість відправника замовити послугу зважування у третьої особи для встановлення дійсної його ваги та уникнення можливих штрафних санкцій з боку перевізника, а також повторність значного перевантаження.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, а також той факт, що позивач належними та допустимими доказами довів вину відповідача у неправильному зазначенні маси вантажу в вагоні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Городницьке лісове господарство" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у справі №906/1177/15 скасувати в частині стягнення 36 335 грн. штрафу та прийняти нове рішення в цій частині про стягнення з Державного підприємства «Городницьке лісове господарство» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» 20 000 гривень штрафу.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, на таке.

14.02.2015року зі станції Новоград-Волинський-1 було відправлено вагон лісовоз №91505859, що був завантажений за даними вантажовідправника в межах допустимої маси. 18.02.2015року зі станції Новоград-Волинський-1 було відправлено вагон лісовоз №91503771, що також був завантажений за даними вантажовідправника в межах допустимої маси.

Предметом позову по справі №906/1177/15 є штрафні санкції за перевантаження вагону №91503771, що був відправлений зі станції Новоград - Волинський-1 18.02.2015року.

20.02.2015 року було складено комерційний акт серії Б №0177113/16, де зазначено, що у вагоні №91505859 було виявлено перевантаження на 13 300 кг. Відповідно на момент складання комерційного акту по факту перевантаження вагону лісовозу №91505859, що було відправлено зі станції Новоград-Волинський-1, вагон лісовоз №91503771 вже два дні перебував в дорозі, так як був відправлений 18.02.2015року.

Вантажовідправник ДП «Городницьке лісове господарство» 21.02.2015 року направило відповідні листи за вихідним №37/1 про перевантаження надлишку вантажу у вагоні № 91505859 в інші вагони, та листа за вихідним №125 про перевантаження надлишку вантажу у вагоні №91503771 в інші вагони. Тобто, за три дні до складання комерційного акту по факту перевантаження вагону №91503771.

За таких обставин, скаржник наголошує на тому, що висновок суду про обізнаність вантажовідправника про перевантаження вагону у звязку з відсутністю можливості здійснення зважування вагону на станції Новоград-Волинський-1 станом на 18.02.2015 (дата відправлення вагону №91503771), що виключає відсутність умислу в діях вантажовідправника щодо завантаження вагону понад встановлену масу вантажу, не відповідає обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов в повному обсязі за відсутності на те визначених законом підстав, у звязку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині стягнення 16 335 грн штрафу.

Від позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Згідно графи 24 накладної № 492223 маса вантажу визначалася вантажовідправником, про що здійснено відповідну відмітку. Пунктом 37 Статуту залізниць передбачено , що під час здавання вантажів для перевезення у накладній відправником має бути зазначена їх маса. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Тобто, жоден нормативний акт не зобовязує залізницю мати той чи інший тип ваг та зважувати на станції відправлення всі вагони до відправлення. Згідно параграфу 4 статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що у випадку перевантаження вагону понад його вантажопідйомність, надлишок маси вантажу, виявлений по дорозі відправлення, вивантажується і надається в розпорядження відправнику. Відтак, розпорядження надлишком вантажу є обовязком відправника після виявлення невідповідності маси вантажу.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

23 листопада 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" в судовому засіданні заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Зауважила, що у даному випадку має місце повторне перевантаження вагону зі сторони відповідача, що обумовлює відсутність підстав для зменшення штрафу. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не зявився.

При цьому, 23.11.2015р. від відповідача - Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Судова колегія дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики зхастосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Апелянт не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення відповідача та його представника про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 93,95), суд апеляційної інстанції вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.11.2015 р. у справі №906/1177/15 не було визнано явку представника відповідача в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, згідно з залізничною накладною № 492223 від 18.02.2015 зі станції Новоград-Волинський 1 Південно-Західної залізниці до станції призначення Дорнешти, Румунія, державним підприємством "Городницьке лісове господарство" (відповідач/вантажовідправник) було направлено SC HOLZINDUSTRIE SCHWEIGOFER S.R.L. вантаж: колоди із сосни звичайної.

У залізничній накладній № 492223 від 18.02.2015 вантажовідправником зазначено, що у вагоні № 91503771 вантажопідйомністю 55000 кг, було поміщено вантажу: масою нетто 54970, тара 32500, кількість місць - 5 (а. с. 11, 12).

20.02.2015 по прибуттю поїзда з вагоном № 91503771 на станцію Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги та акту загальної форми № 184 від 20.02.2015, даний вагон було відчеплено для комісійного зважування на статичній вазі (а. с. 15).

23.02.2015 начальник станції Здолбунів Рівненської дирекції залізничних перевезень звернувся з повідомленням вих. № ДС-2/184 та доповненням до нього до митного посту "Рівне-центральний" Рівненської митниці ДФС щодо перевантаження вантажу більше вантажопідйомності залізничного вагону № 91503771, який переміщувався в режимі експорт за МД № 101040000/2015/001228 від 28.01.2015.

Листом митний пост "Рівне-центральний" Рівненської митниці ДФС не заперечив проти вивантаження залізничного вагону № 91503771 з метою перевірки маси вантажу (а. с. 16).

В подальшому вантаж було вивантажено з вагону № 91503771 у вагони № 61751731, № 65377111, № 54065875.

У комерційному акті серії Б № 017714/17 від 24.02.2015, складеному на підставі ст. 129 Статут у залізниць, зафіксовано результати комісійного зважування вагонів. Так, зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування маси вантажу на 150 т залізничних вагах, клеймо 2014 р., та виявлено: вагон № 61751731 брутто 49500, тара 23500, нетто 26000, вагон № 65377111 брутто 35000, тара 21500, нетто 13500, вагон № 54065875 брутто 52200, тара 23200, нетто 29000. Всього нетто вантажу складає 68500 кг. Згідно з документом маса вантажу в вагоні № 9150377 складає 54970 кг, тобто надлишок вантажу проти документа складає 13530 кг. Вантажопідйомність вагону 55 т, тобто вагон завантажений більше вантажопідйомності на 13500 кг, що загрожує безпеці руху потягів (а.с. 17-18).

Згідно з наявним в матеріалах справи листом від 21.02.2015 вих. №125 вантажовідправник у зв'язку з виникненням комерційної несправності завантаженого вагона № 91503771 понад вантажопідйомність в кількості 13500 кг та зважаючи на те, що вантаж у вагоні замитнений і відповідає вказаній кубатурі в залізнично-транспортній накладній, просить начальника станції Здолбунів лишки вагону відправити за призначенням в іншому вагоні (а. с. 20).

Як убачається з комерційного акту, відповідно до листа вантажовідправника від 21.02.2015 вих. № 125, надлишок вантажу колод із сосни звичайної в кількості 13500 кг, із вагону № 91503771 був відвантажений у вагон № 65377111, на який було оформлено досильний перевізний документ Здолбунів Льв. - Дорнешти, Румунія № 35788033 від 24.02.2015 (а. с. 13, 14).

З розрахунку залізниці вбачається, що до сплати вантажовідправнику за перевезення лишку маси вантажу було нараховано штраф у розмірі 36335,00 грн (а. с. 10).

28.05.2015 на адресу вантажовідправника було надіслано претензію від 25.05.2015 вих. № ДН-3-2/491 з вимогою сплатити штраф у вище вказаній сумі (а. с. 21). Вантажовідправник листом-повідомленням від 22.06.2015 вих. № 321 претензію не визнав, вважаючи, що в його діях відсутній умисел, а отже вина, при допущенні правопорушення, що тягне за собою накладення штрафу (а.с. 22).

10.08.2015 представник вантажовідправника подав до суду першої інстанції письмове клопотання про зменшення розміру нарахованих до стягнення штрафних санкцій (а. с. 56-57).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

В силу дії приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За умовами, визначеними ч. 2 ст. 908 ЦК України, ч. 5 ст. 307 ГК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між вантажовідправником і перевізником договору перевезення вантажу.

Згідно зі ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, тобто вправі перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станцій відправлення, під час перевезення та на станції призначення, однак не зобов'язана перевіряти ці відомості по всіх вантажах на станції відправлення.

Так, у §1 статті 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення зазначено, що одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену та підписану накладну.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником.

Згідно з п. 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, заповнюється вантажовідправником.

Разом з тим, положеннями п. 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення у накладній відправником має бути зазначена їх маса. Тарні та штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У відповідності до п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження ("шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у "шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Як стверджується матеріалами справи, правильність відомостей, внесених у залізничну накладну, підтверджена підписом представника відправника. При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що на станції призначення при переважуванні на вагонних вагах вантажу було виявлено невідповідність його фактичної маси масі, вказаній у залізничній накладній, а також не заперечується та обставина, що вагон № 91503771 був не першим, завантажений ним з порушення приписів Статуту залізниць України в частині оформлення перевізних документів у графі комплекту "Маса вантажу в кг, визначена відправником", оскільки відправлений ним після вагону № 91505859, який був також завантажений з надлишком маси вантажу на 13300 кг та прямував в Румунію 14.02.2015 через станцію Новоград-Волинський, тобто напередодні відправки вагону № 91503771, що сталася 18.02.2015. По вказаному факту представниками залізниці був складений акт загальної форми та комерційний акт, про що повідомлено вантажовідправника, що свідчить про обізнаність останнього щодо неможливості проведення на станції Новоград-Волинський зважування вагону вантажопідйомністю 55 та довжиною бази вагону 17750,00 мм, та виключає відсутність умислу в діях вантажовідправника щодо завантаження вагону № 91503771 понад встановлену масу вантажу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатує той факт, що позивач належними доказами у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України підтвердив факт невідповідності маси вантажу, а саме комерційним актом серії Б № 017714/17 від 24.02.2015 (а.с. 17-18), складеним відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України і Правил складання актів (затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 №334, зареєстрованих у Мін'юсті України 08.07.2002 за №567/6855).

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що наявні в матеріалах справи залізнична накладна № 492223 від 18.02.2015 та комерційний акт серії Б №017713/16 від 20.02.2015р. (а.с.11-12, 17-18) є належними та достатніми доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів відповідачем було невірно зазначено в залізничній накладній масу вантажу.

Відповідно до п. 4.4. Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної митної служби Міністерства транспорту та зв'язку від 18.09.2008 року №1019/1143, якщо на шляху прямування вагонів з товарами (вантажами), які перебувають під митним контролем, з'ясовується в результаті перевірки, регламентованої частиною третьою параграфа 2 статті 12 УМВС, невідповідність фактичної ваги товару (вантажу) вазі, зазначеній у перевізних документах, начальник цієї станції письмово повідомляє найближчу митницю (або митний пост), у зоні діяльності якої розташована станція, про виявлену невідповідність і про потребу виконання відповідних дій, а такі вагони підлягають відчепленню.

Згідно зі статтею 12 параграфу 4 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) у випадку перевантаження вагону понад його вантажопідйомність, надлишок маси вантажу, виявлений по дорозі відправлення, вивантажується і надається в розпорядження відправнику.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.

У відповідності до п. 3 ч. 1 параграфу 3 статті 12 УМВС, штраф стягується при неправильному, неповному та неточному зазначенні в накладній відомостей і заяв в результаті чого: при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагону поза його максимальну вантажопідйомність (§ 6 статті 9 УМВС).

Згідно з ч. 2 параграфу 3 статті 12 УМВС штраф по пункту 3 даного параграфу стягується у відповідності зі статтею 15 в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу на залізній дорозі, на якій був виявлений цей надлишок.

Згідно з 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач неправильно визначив та зазначив у накладних масу вантажу, з огляду на що допустив порушення вимог ст. 12 УМВС. Зазначене зумовлює наявність підстав для застосування до останнього заходів господарсько правової відповідальності, зокрема, як то стягнення штрафу.

Здійснивши розрахунок штрафу, апеляційний суд погоджується з правильністю розрахунку господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 36335 грн.

Зясовуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів суду апеляційної інстанції зважає на таке.

Статтею 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення унормовано, що за відсутності в Угоді, тарифах та службовій інструкції необхідних положень, застосовуються положення внутрішніх правил учасниці Угоди.

Отже, нормативно правовими актами, що регламентують міжнародне залізничне вантажне сполучення, не визначено заборони в частині зменшення штрафних санкцій по відношенню до вантажоідправника.

Відтак, приписи ст. 233 ГК України поширюють свою правову дію і в частині визначення підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених Угодою про міжнародне вантажне сполучення.

За таких умов, у разі якщо спір виник з міжнародного перевезення, сума штрафу за невірне, неповне та неточне зазначення у накладній відомостей стягується згідно з параграфом 3 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Ця Угода не містить заборони щодо зменшення штрафу, тобто суди у вирішенні відповідного спору не позбавлені права застосувати положення ст.. 233 ГК України. Аналогічного змісту висновок міститься у листі Вищого господарського суду України від 21.05.14 р. № 01-06/662/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення".

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції приймає до уваги той факт, що невірне зазначення маси вантажу спричинено саме з вини відповідача, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами. Більше того, у даному випадку має місце повторне здійснення відповідачем перевантаження вагону, чого не спростовує і сам скаржник. Відтак, такі дії вантажовідправника загрожують безпеці руху потягів, а відсутність вагонних вагів для зважування вагону вантажопідйомністю 55 та довжиною бази вагону 17750,00 мм на залізничній станції не є винятковою обставиною з огляду на обізнаність відправника про їх відсутність.

Наведені обставини в сукупності свідчать про наявність вини в діях відповідача в частині здійснення перевантаження вагонів, що зумовлює відсутність визначених законом підстав для зменшення штрафних санкцій по відношенню до останнього.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в оглядовому листі від 29.11.2007 р. № 01-8/917 Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства Вищий господарський суд розяснив, що у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно з п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-08/71 від 02.02.2010 р. Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту одним із порушень, за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, стаття 122 Статуту передбачає неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу. Для застосування цього виду відповідальності залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

З огляду на вказане, наявними в матеріалах справи доказами у встановленому законом порядку доведено вину вантажовідправника, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано та законно дійшов висновку щодо наявності визначених законом підстав для матеріальної відповідальності відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

За таких умов, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи зазначене вище, рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у справі № 906/1177/15 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Городницьке лісове господарство"- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2015 р. у справі № 906/1177/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" - без задоволення.

2. Справу № 906/1177/15 повернтути в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.