Ухвала суду № 53768401, 09.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Лознян О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Наталії Володимирівни про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

УСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Н.В. Просив суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Н.В. по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5328/11, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 16.08.2012 року у зв'язку із пропущенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, пред'явленням виконавчого документа не за підвідомчістю та його невідповідністю вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Н.В. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, витребувати оригінал виконавчого провадження, зупинити стягнення на підставі вказаного виконавчого листа до закінчення розгляду скарги по суті на набрання ухвалою законної сили та допустити ухвалу суду до негайного виконання.

Унікальний номер справи: 2-5328/11№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13763/2015Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.В обґрунтування скарги зазначав, що 17.06.2015 року скаржнику під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що Шевченківським районним судом міста Києва 16.08.2012 року було видано виконавчий лист по справі № 2-5328/11, при цьому постанова про відкриття виконавчого провадження на його адресу не надходила, оскільки за вказаною у виконавчому листі адресою він не проживає. Оскільки виконавчий лист прийнятий до виконання після спливу строку його пред'явлення, не відповідає вимогам, встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також в ньому та в заяві стягувача зазначено невірну адресу боржника, яка не відноситься до території Шевченківського району Львова, скаржник вважав постанову державного виконавця незаконною, немотивованою та необґрунтованою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Наталії Володимирівни про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що строк пред'явлення виконавчого листа минув, а державний виконавець порушив вимоги ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», не врахувавши ці строки.

Зазначає, що судом не враховано, що майно боржника на території Шевченківського району м. Львова не встановлено, тому зазначена адреса у виконавчому листі не відповідає дійсності.

Апелянт вказує, що сам виконавчий лист не відповідає вимогам до виконавчого документа.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.2012 року Шевченківським районним судом м.Києва на підставі рішення суду у справі № 2-5328/11 (провадження № 2/2610/880/2012) було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» заборгованості за кредитним договором в розмірі 3063061,93 грн. та судових витрат (а.с. 5).

Також встановлено, що 11.02.2015 року до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ звернувся стягувач ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» із заявою від 05.02.2015 року № 1022/4/28-1 про пред'явлення виконавчого документу до виконання (а.с. 8).

Постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 12.02.2015 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 16.08.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2- 5328/11.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки

або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого

документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

05.05.2013 року стягувач звернувся до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою державного виконавця Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.06.2013 року ВП № 38306836 у зв'язку із пред'явленням виконавчого документу не за підвідомчістю виконання рішення.

Постановою головного державного виконавця відділу ПВР управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 21.06.2013 року ВП № 38570115 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 16.08.2012 року Шевченківським районним судом м.Києва у справі № 2-5328/11.

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу ПВР управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ГерманчукаР.В. від 11.11.2014 року у ВП № 38570115 виконавчий документ, виданий 16.08.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2- 5328/11 було повернуто стягувачу на підставі п.п. 7 та 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із тим, що нерухоме майно, предмет іпотеки : трьохкімнатну квартиру заг. пл. 114,5 кв.м., житл. пл. 62,6 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Львів, вул.3амарстинівська, 240/31, було реалізовано 10.02.2014р. з прилюдних торгів ПП "НИВА-В.Ш.". Вищевказану нерухомість придбано переможцем прилюдних торгів за 627 100,00 грн. На депозитний рахунок Головного управління юстиції у Львівській області перераховано 533 622,10 грн., згідно Протоколу №1414012-3 від 10.02.2014р. Згідно платіжних доручень №№1028-1031 від 17.02.2014р. вказану суму розподілено наступним чином : повернуто стягувачу авансовий внесок в сумі 4 800,00 грн.; стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 61,59 грн.; стягнуто виконавчий збір в розмірі 48 072,77 грн.; перераховано стягувачу - ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" - 480 727,74 грн.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи, на інше нерухоме майно, що належить боржнику та знаходиться в іпотеці ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії», а саме - нежитлові приміщення №22-25 заг. пл. 110,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.02.2014 року по справі № 466/1099/14-ц накладено арешт та заборону проводити прилюдні торги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання було перервано.

Разом з тим, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого листа.

Як вбачається з матеріалів справи, і при зверненні зі скаргою до суду першої інстанції, і при поданні апеляційної скарги, скаржник посилався не невідповідність виконавчого листа вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону у зв'язку із відсутністю в ньому дійсного місця проживання фізичної особи божника, доказів місця знаходження майна фізичної особи боржника, дійсного місця реєстрації фізичної особи боржника та банківські реквізити фізичної особи боржника та стягувача.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла станом на дату видачі виконавчого листа були передбачені наступні вимоги до виконавчих листів, так в ньому мали бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Крім того, ні редакцією закону яка діяла на час видачі виконавчого листа судом, а ні чинною редакцією, що діяла на час звернення стягувача до державного виконавця із заявою про пред'явлення виконавчого документа до виконання, вимоги до виконавчого документа не містили обов'язку зазначення дійсного місця проживання фізичної особи божника, доказів місця знаходження майна фізичної особи боржника та дійсного місця реєстрації фізичної особи боржника, а також зазначення відомостей про місцезнаходження майна боржника та банківських реквізитів фізичної особи боржника та стягувача мали бути вказані у випадку, що такі відомості відомі суду та можуть сприяти примусовому виконанню.

Щодо місця проживання або перебування боржника, то до компетенції суду під час видачі виконавчого листа не належить встановлення дійсного місця проживання фізичної особи боржника.

Стосовно посилань скаржника на те, що заявник не долучив до заяви про відкриття виконавчого провадження жодного правовстановлюючого документу, за допомогою якого можна було б встановити місцезнаходження майна боржника на території Шевченківського району міста Львова, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що законом не передбачено такого обов'язку стягувача у виконавчому провадженні.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником скаржника в судовому засіданні, у боржника дійсно наявне майно у місті Львові по вул. Замарстинівська, 240, що відноситься до території Шевченківського району.

Оскільки відповідно до вимог ч. 1 статті 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника не суперечить вимогам Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження, винесена головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Н.В. по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5328/11, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 16.08.2012 року прийнята в межах повноважень, відповідно до закону, порушень прав заявника не було встановлено, та не було встановлено пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, пред'явлення виконавчого документа не за підвідомчістю та його невідповідність вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом під час подання скарги не було заявлено позовних вимог про скасування Постанови головного державного виконавця відділу ПВР управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 21.06.2013 року ВП № 38570115, згідно якої було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 16.08.2012 року Шевченківським районним судом м.Києва у справі № 2-5328/11.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2013 р. є чинною, ніким не оскаржена, у зв'язку з чим всі подальші виконавчі дії у даному виконавчому провадженні є такими, що вчинені у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується, що слід відмовити у задоволенні скарги в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Н.В. по примусовому виконанню виконавчого листа № 2- 5328/11, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 16.08.2012 року у зв'язку із пропущенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, пред'явленням виконавчого документа не за підвідомчістю та його невідповідністю вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, оскільки у задоволенні вказаних вимог за скаргою було відмовлено, то і у задоволенні похідних від неї вимог про зобов'язання головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ Комлик Н.В. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, зупинення стягнення на підставі вказаного виконавчого листа до закінчення розгляду скарги по суті на набрання ухвалою законної сили та допуск ухвали суду до негайного виконання слід також відмовити.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні вимог скаржника в повному обсязі.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: