Постанова № 53768169, 18.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/26997/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача: Бородкін Д.І. представник за довіреністю;

від відповідача: Лесик М.А. представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2015

у справі №910/26997/14 (головуючий суддя - Селівон А.М., судді: Цюкало Ю.В., Стасюк С.В.)

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"

до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,про стягнення 1 395 517,55 грн

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,

до Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"

про визнання права оренди нежилих приміщень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 910/26997/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" основний борг в сумі 467679,42 грн, 3% річних в розмірі 13013,21 грн, пеню в сумі 755,97 грн, неустойку в розмірі 772889,56 грн, інфляційні втрати в сумі 106257,31 грн та судовий збір в розмірі 27211,92 грн. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 910/26997/14 скасувати в частині стягнення 3% річних в розмірі 13013,21 грн., пеню в сумі 755,97 грн., неустойку в розмірі 772889,56 грн., інфляційні втрати в сумі 106257,31 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству "Інститут розвитку передових технологій" 3% річних в розмірі 13013,21 грн., пеню в сумі 755,97 грн., неустойку в розмірі 772889,56 грн., інфляційні втрати в сумі 106257,31 грн. та задовольнити зустрічний позов про визнання за Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України права оренди нежилих приміщень за адресою: м.Київ, вул. Мельникова 81, "А" згідно договору оренди нежилого приміщення№37 від 30.11.2012 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року, підлягає скасуванню з причин неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року апеляційну скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. змінено склад колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року апеляційну скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року розгляд справи відкладено.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 р. змінено склад колегії суддів у зв'язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В та Смірнової Л.Г. у відпустці та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року апеляційну скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у зв'язку з виходом суддів Кропивної Л.В. та Смірнової Л.Г. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/26997/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року апеляційну скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує, просить суд рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року скасувати в частині стягнення 3% річних в розмірі 13013,21 грн., пеню в сумі 755,97 грн., неустойку в розмірі 772889,56 грн., інфляційні втрати в сумі 106257,31 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.

Представник позивача проти апеляціної скарги заперечує, просить суд рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладних у відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.11.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Інститут розвитку передових технологій" (орендодавець) та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (орендар) було укладено договір № 37 оренди нежилого приміщення (далі - Договір)./а.с.16-22/.

Відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться в підвальному поверсі нежилого будинку - офісного центру, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 81, літ."А", загальною площею 265 м2.

Згідно до п.1.2 Договору приміщення, що передається в оренду, належить орендодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилий будинок - офісний центр, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 31.01.2006 за № 53-в.

За умовами п.1.4 Договору приміщення надається орендарю виключно для розміщення автомобілів орендаря.

Вартість приміщення на момент укладення договору становить 6013912,65 грн. (п.1.8 Договору).

Пунктом 2.1 Договору приміщення, зазначене в п.1.1. цього Договору, повинно бути передане Орендодавцем та прийняти у строкове платне користування Орендарем 01.12.2012 року.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк оренди становить 35 місяців з дня передачі площі у фактичне користування по акту прийому-передачі приміщення. (п.п.8.1, 8.2 Договору).

Сторони при передачі приміщення зобов'язані перевірити та зазначити в акті прийому-передачі технічний стан та справність внутрішніх систем і обладнання у приміщенні, визначити необхідність проведення ремонту тощо (п.2.2, 2.3 Договору).

На виконання умов договору, позивачем було передано приміщення відповідно до акту прийому-передачі від 01.12.2012 року./а.с.23 т.1/.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору орендна плата за договором встановлюється в національній валюті. Розмір орендної плати наведено у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору. Розмір орендної плати формується Орендодавцем з урахуванням цін на ринку аналогічних послуг, індексу інфляції та витратного механізму, що пов'язаний з утриманням приміщення.

Перша орендна плата вноситься орендарем авансовим платежем після підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми з урахуванням протоколу узгодження договірної ціни на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання таких рахунків. Перша орендна плата включає в себе орендну плату: за перший - до кінця поточного місяця та два останні місяці - із розрахунку, як повні календарні місяці. Розмір орендної плати за перший місяць оренди приміщення розраховується пропорційно фактичному часу оренди (п.3.3 Договору).

Відповідно до протоколу узгодження ціни до Договору оренди нежилого приміщення № 37 від 30.11.12 р.. копія якого наявна в матеріалах справи, сторони досягли згоди, що розмір договірної плати за оренду 1 (одного) кв. м основної площі за календарний місяць становить 113,13 грн., крім того ПДВ 20% - 22,63 грн., всього з ПДВ - 135,76 грн.. Загальна сума за користування орендованими приміщеннями загальним розміром 235 кв.м за календарний місяць становить 29979,45 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 20% - 5995,89 грн., загальна вартість оренди з ПДВ - 35975,34 грн./а.с.24 т.1/.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що послідуюча орендна плата вноситься орендарем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа поточного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми, згідно протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору). /а.с.24/.

Сплата орендної плати здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків. У випадку ненадання орендодавцем рахунку на оплату орендованої площі до 5-го числа поточного місяця, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату протягом 5 банківських днів з моменту отримання такого рахунку.

Позивачем на виконання умов Договору було виставлено, рахунки на оплату оренди на загальну суму 467679,42 грн., а саме: за вересень 2013 р. (№293 від 02.09.2013р. на суму 35975,34 грн.), за жовтень 2013р. (№ 326 від 01.10.2013р. на суму 35975,34 грн.), за листопад 2013р. (№ 358 від 01.11.2013р. на суму 35975,34 грн.), за грудень 2013 р. (№ 389 від 02.12.13 р. на суму 35975,34 грн.), за квітень 2014 р. (№ 109 від 01.04.14 р. на суму 35975,34 грн.), за січень, лютий, березень, квітень 2014 р. (№ 123 від 17.04.14 р. на суму 143901,36 грн.), за травень 2014 р. (№ 151 від 05.05.14 р. на суму 35975,34 грн.), за червень 2014 р. (№ 184 від 02.06.14 р. на суму 35975,34 грн.), за липень 2014 р. (№ 210 від 02.07.14 р. на суму 35975,34 грн.), за серпень 2014 р. (№ 237 від 01.08.14 р. на суму 35975,34 грн.), за вересень 2014 р. (№264 від 02.09.14 р. на суму 35975,34 грн.), за жовтень 2014 р. (№ 295 від 01.10.14 р. на суму 35975,34 грн.), за листопад 2014 р. (№ 326 від 03.11.14 р. на суму 35975,34 грн.) та направлено відповідачеві./а.с.31-82 т.1/.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, крім того скаржник не заперечив у своїй апеляційній скарзі стосовно стягнення основного боргу за користування приміщенням.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами - ст. 629 Цивільного кодексу України.

11.12.2013 року позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору оренди нежитлового приміщення від 30.11.2012 року згідно п.п.1,2, статті 782 ЦКУ та розірвання цього Договору, посилаючись на те, що відповідач на протязі чотирьох міяців не виконує умови п.3.4 Договору./а.с.27-28 т.1/.

Відповідачем було отримано повідомлення 16.12.2013 року./а.с.30 т.1/.

Отже, договір №37 від 30.11.2012 року слід вважати розірваним з 16.12.2013 року.

Листом від 24.12.2013 року відповідач повідомив позивача, що підприємством сплачувались всі витрати щодо наданих комунальних послуг за орендовані приміщення. Таким чином, посилання на ч.1 ст.782 ЦКУ є необгрунтованим, оскільки частково вносилась плата за користування приміщенням.

Київський апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що сторони погодили розмір плати за користування майном у договорі, та відповідно до п.3.1.Договору, орендна плата визначена у протоколі узгодження договірної ціни(Додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору.

В той же час, витрати з наданих комунальних послуг, відповідно до п.3.6. Договору, не входять до складу орендної плати, оскільки сплачуються окремо.

За таких обставин, дані платежі сплачуються окремо один від одного, на підставі окремих рахунків в різному порядку та різний строк. Відповідно до п.п.3.3-3.4, 3.7 Договору орендна плата вноситься авансовим платежем до 5-го числа кожного поточного місяця на підставі виставленого рахунку протягом п'яти банківських днів, витрати з наданих комунальних послуг - по закінченні поточного місяця, протягом п'яти днів після виставленого рахунку.

Враховуючи зазначені умови договору та норми чинного законодавства України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком першої інстанції, що витрати з наданих комунальних послуг не входять до складу орендної плати.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно п.8.4 Договору цей Договір може бути розірваний на вимогу орендодавця, надану орендарю у письмовій формі за 1 місяць до розірвання, якщо орендар, зокрема, систематично порушує зобов'язання, встановлені Договором; більше одного разу порушив терміни здійснення будь - яких платежів за цим Договором.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Актом прийому передачі(повернення) від 30.11.2014 р., який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств, орендоване приміщення було повернуто позивачу./а.с.160 т.1/.

Київським апеляційним судом не приймаються до уваги посилання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України щодо отримання рахунків № 293 від 02.09.2013р. та № 326 від 01.10.2013р. у спосіб, що не передбачений Інструкцією з діловодства вказаного підприємства, як необґрунтовані та такі, що не спростовують факту виконання орендодавцем свого обов'язку з надання рахунків на оплату оренди за Договором № 37 оренди нежилого приміщення від 30.11.12 р. та отримання їх орендарем.

Згідно витягу з Інструкції з діловодства Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, в редакції наказу №378 від 30.12.2011р., вбачається, що доставка документів здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв'язку і електрозв'язку, через скриньку для приймання документів, а також кур'єрською та фельд'єгерською службою. Поштою, через кур'єрську службу та через скриньку для прийняття документів доставляється письмова кореспонденція, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, а також дрібні періодичні видання. Фельд'єгерською службою доставляється спеціальна кореспонденція. Каналами електрозв'язку доставляються: телеграми, факсограми, електронні документи із застосуванням електронного цифрового підпису та документи в електронній формі без електронного цифрового підпису (у сканованій формі). Документи, що надходять на адресу підприємства, у тому числі, створені за допомогою персонального комп'ютера, приймаються загальним відділом підприємства, особою, яка відповідає за діловодство на філії./а.с.45-47. т.2/.

Відповідно п.п.3.1.1, 3.1.2 Інструкції не містять заборони отримання кореспонденції Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в інший спосіб, ніж перелічені в Інструкції, зокрема, нарочно, працівниками загального відділу підприємства.

Вказані рахунки було отримано фахівцем загального відділу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Луцак М.І. та референтом Мисійко Н.В., про що зазначено відповідачем у своїх поясненнях від 17.02.2015 року./а.с.32,34 т.1/.

Таким чином, твердження апелянта про те, що підпис Луцак М.І про отримання рахунків №293 від 02.09.2013 року та 326 від 01.10.2013 року не є належним та допустимим доказом отримання даних рахунків, є необгрунтованим та суперечить Інструкції з діловодства Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, в редакції наказу №378 від 30.12.2011р.

Крім того, рахунки на відшкодування комунальних витрат за спірний період, які надсилались відповідачеві разом з рахунками з орендної плати та актами наданих послуг, були фактично оплачені орендарем, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, вказані обставини свідчать про отримання орендарем документів, що перелічені у супровідних листах, в тому числі, рахунків № 293 від 02.09.2013р. та № 326 від 01.10.2013р., які за твердженнями відповідача, були прийнятої неуповноваженою особою та у спосіб, що не передбачений Інструкцією з діловодства Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 467679,42 грн. заборгованості за оренду підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано 755,97 грн. пені за період з 01.12.13 р. по 17.12.13 р (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)., 13400,57 грн. процентів річних за період з 06.09.13 р. по 30.11.14 р., інфляційних нарахувань в сумі 106257,31 гр. за період вересень 2013 р. - січень 2015 р. та 826272,33 грн. неустойки за період 17.12.13 р. по 30.11.14 р.,(з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема є сплата неустойки. (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Клопотання обгунтовано скрутним фінансовим становищем підприємства.

Відповідно до п. 3. ч 1. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми не є неустойкою, а положення ст. 625 ЦК України не передбачає можливості їх зменшення судом.

Відповідно до п.5.4 Постанови №12 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Таким чином неустойка, передбачена ст. 785 ЦК України, не може бути зменшена в порядку ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, яке застосовується у кожному конкретному випадку на підставі встановлених обставин справи.

Відповідачем в обґрунтування свого клопотання не додано належних та допустимих доказів, які б свідчили про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість орендаря належним чином виконати свої зобов'язання за договором.

Твердження щодо винятковості випадку порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем за Договором спростовуються матеріалами справи, оскільки, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України порушило зобов'язання з внесення орендних платежів за період з вересня 2013р. по листопад 2014 р. що дає змогу стверджувати про систематичність вчинення вказаних порушень зобов'язань з його боку.

Доказів збитковості підприємства в 2013р., за який наявна заборгованість з внесення орендної плати, відповідачем суду не надано.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.6.3 Договору за прострочення платежів по орендній платі, а також фактичних витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщень, а саме витрат з наданих комунальних послуг, що відбулось з вини орендаря, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування пені та 3 % річних та перерахунок судом інфляційних витрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із судом першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Щодо зустрічної позовної заяви про визнання за Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України права оренди нежилих приміщень за адресою: м.Київ, вул. Мельникова 81, "А" згідно договору оренди нежилого приміщення№37 від 30.11.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідач за зустрічним позовом мав законне право користуватися нежитловими приміщеннями, що знаходяться на першому та другому поверхах будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81, літера "А" до моменту повернення орендованих приміщень, а саме до моменту підписання Акту прийому-передачі (повернення) орендованого майна - 30.11.2014 року, а надсилання повідомлення про відмову від Договору у порядку ст. 782 Цивільного кодексу України є протиправним на думку позивача за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що ним своєчасно та належним чином були сплачені усі рахунки на відшкодування фактичних витрат Орендодавця (експлуатаційних витрат та комунальних послуг).

На думку відповідача, підстави для відмови від Договору згідно ч.ч. 1, 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у позивача за первісним позовом відсутні, а у відповідача за зустрічним позовом існувало право оренди приміщень до 30.11.2014 року.

Однак, з таким твердженням відповідача за зустрічним позовом колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Умовами договору, а саме пунктом 3.1 визначено, що розмір орендної плати згідно Договору наведено у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору. Розмір орендної плати формується орендодавцем з урахуванням рівня цін на ринку аналогічних послуг, індексу інфляції, та витратного механізму, що пов'язаний з утриманням приміщення.

Відповідно до п. 3.6 Договору окрім визначеної в Протоколі узгодження договірної ціни орендної плати орендарем відшкодовується на користь орендодавця фактичні витрати орендодавця пов'язані з утриманням приміщень, а саме експлуатаційні витрати та витрати з наданих комунальних послуг.

Відповідач за зустрічним позовом безпідставно ототожнює орендну плату, розмір якої встановлений Додатком 1 до Договору та експлуатаційні витрати, що не входять в поняття орендної плати.

Надані відповідачем за зустрічним позовом докази часткової оплати орендованого приміщення за своєю суттю є сплатою за комунальні послуги, про що і зазначено в графі «Призначення платежу» вказаних платіжних доручень, а ні як не сплата рахунків по орендній платі.

Крім того, відповідачем за зустрічним позовом не спростовано всупереч вимогам ст.ст. 32-33 Господарського процесуального кодексу України доводів позивача за первісним позовом щодо наявності заборгованості відповідача по оплаті орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі № 910/26997/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі № 910/26997/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/26997/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова