Ухвала суду № 537678, 01.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-11771/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01лютого 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Конюшка К.В., Харченка В.В.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданніПавлушку Р.С.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 09.08.2005 р.

у справі№ 5/224-25/14 господарського суду Львівської області

за позовомДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

до Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»

провизнання суми податкового зобовязання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.04.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., в задоволенні позову ДПІ у Залізничному районі м. Львова до ЗАТ «Львівський керамічний завод» про визнання сум податкових зобовязань, визначених за непрямими методами, з податку на прибуток в сумі 5 007 750,00 грн., в тому числі: основний платіж - 3 338 500,00 грн. та штрафні санкції 1 669 250,00 грн.; з податку на додану вартість в сумі 1 870 923,00 грн., в тому числі: 1 247 282,00 грн. основний платіж та штрафні санкції 623 461,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2002 року на 61 413,00 грн., за травень 2002 року на 25 665,00 грн. та за вересень 2002 року на 891 333,00 грн. відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що суми податкових зобовязань визначені позивачем за відсутності підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ / далі за текстом Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ / для визначення суми податкового зобовязання за непрямими методами.

В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпункту 1.20.10 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та ст.43 ГПК України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.08.2004 р. № 0004872320/0/18223 про визначення ЗАТ «Львівський керамічний завод» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 5 007 750,00 грн., в тому числі: основний платіж 3 338 500,00 грн. та штрафні санкції 1 669 250,00 грн.; від 09.08.2004 р. № 0004842330/0/18220 про визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1 870 923,00 грн., в тому числі: основний платіж 1 247 282,00 грн. та штрафні санкції 623 641,00 грн.; від 09.08.2004 р. № 0004892320/0/18225 про зменшення в картці особового рахунку відповідача сум бюджетного відшкодування за лютий 2002 року на 61 413,00 грн., за травень 2002 року на 25 665,00 грн. та за вересень 2002 року на 891 333,00 грн. Відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень суми податкових зобовязань визначені, а суми бюджетного відшкодування зменшені згідно з пунктом 4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ з використанням непрямих методів на підставі акту документальної перевірки від 30.07.2004 р. № 713/23-2/00293605.

Як свідчить зазначений акт, фактичними підставами для донарахування відповідачу сум податкових зобовязань та зменшення сум бюджетного відшкодування слугував висновок контролюючого органу про заниження відповідачем валових доходів в І та ІІ кварталах 2002 року на загальну суму 1 389 310,00 грн. внаслідок продажу продукції власного виробництва повязаним особам / дочірнім підприємствам / за цінами, що нижче звичайних; завищення валових витрат в ІІІ кварталі 2002 року на 9 739 162,50 грн. у звязку з віднесенням до валових витрат витрат з придбання у ТОВ «Натан» промислового комплексу фільтрації, очистки та структуризації пивних напоїв виходячи з ціни придбання без ПДВ 9 856 362,50 грн., тоді як згідно повідомлення Львівської ТПП максимальна ціна на вказаний комплекс обладнання складає 117 200,00 грн.; заниження податкових зобовязань з ПДВ за період з 01.02.2002 р. по 01.07.2002 р. на загальну суму 277 861,00 грн. у звязку з продажем продукції власного виробництва повязаним особам / дочірнім підприємствам / за цінами, що нижче звичайних; завищення податкового кредиту, задекларованого за вересень 2002 року, на 1 947 832,50 грн. по операції з придбання промислового комплексу у ТОВ «Натан».

Зазначені дії відповідача кваліфіковані ДПІ як порушення підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7, пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 4.1, 4.2 ст.4, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий від продажу товарів / робіт, послуг / повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари / роботи, послуги /, що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 ст.1 цього Закону передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

При цьому зазначене правило стосується лише випадків, коли застосування звичайних цін для визначення податкового зобовязання передбачене законом.

Таким чином, законодавець поширює на визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін у випадках, передбачених законом, лише процедуру визначення податкових зобовязань за непрямими методами, а не підстави. У звязку з цим висновок судів попередніх інстанцій про невідповідність дій ДПІ при визначенні відповідачу сум податкових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ із застосуванням звичайних цін по операціях з продажу продукції повязаним особам підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ не відповідає правильному застосуванню наведених норм матеріального права.

Це, однак, не стосується висновку суду щодо підстав визначення податковим органом сум податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін щодо операції з придбання відповідачем у ТОВ «Натан» комплексу устаткування, оскільки для вказаної операції Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена можливість такого визначення, а відтак контролюючий орган був вправі визначити податкове зобовязання відповідачу за вказаною операцією за непрямими методами лише з підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, пряма вказівка на що міститься в підпункті 4.3.4 зазначеної статті.

Відповідно до встановлених обставин справи суд дійшов правильного висновку про відсутність у позивача для цього законних підстав, оскільки під час перевірки відповідач підтвердив розрахунки, наведені в податкових деклараціях, наявними документами обліку, а вимога щодо рівня ціни для відтворення її фінансових показників у податковому обліку законом не встановлена.

Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 19.3.6 пункту 19.3 ст.19 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ до 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобовязання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобовязаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобовязання.

Оскільки ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулася до суду з даним позовом в лютому 2006 року, відмова в задоволенні позову в повному обсязі заявлених позовних вимог є правомірною безвідносно до підстав, якими така відмова була вмотивована судами першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Конюшко К.В.

Харченко В.В.

З оригіналом згідно

Суддя Усенко Є.А.