Рішення № 53760358, 17.02.2010, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №2-1236/09 17.02.2010 17.02.2010 17.02.2010

Провадження №22-ц-458/10

Справа № 22ц-458/10 Головуюча суду 1 інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

Рішення

Іменем України

17 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів Кутової Т.З., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Поліщук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 грудня 2009 року у справі за

позовом

акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виконання умов кредитного договору та договору поруки,

та зустрічним позовом

ОСОБА_4 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки,

встановила:

У серпні 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі Банк ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення 210 306,64 грн. кредитної заборгованості, посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору та договору поруки.

В грудні 2009 року позивач зменшив розмір позовних вимог до 104 294,22 грн.

Ухвалою суду від 23 вересня 2009 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, укладеного з Банком 25 вересня 2008 року в забезпечення кредитного зобовязання ОСОБА_3

В обгрунтування позову вона посилалась на те, що договір поруки не відповідав її волевиявленню, представники банку навмисно ввели її в оману при його укладенні.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 грудня 2009 року первісний позов Банку задоволено частково, а зустрічний позов ОСОБА_4М повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 104 294,22 грн. усієї заборгованості станом на 1 грудня 2009 року за кредитним договором від 27 вересня 2007 року, а також судові витрати. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 Визнано недійсним договір поруки, укладений між Банком та ОСОБА_4 25 вересня 2008 року.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов Банку частково, а зустрічний позов ОСОБА_4 повністю, місцевий суд виходив з того, що договір поруки, укладений Банком з ОСОБА_4 є недійсний, оскільки не відповідав внутрішній волі відповідачки, тому такий договір не створює юридичних наслідків.

Між тим, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

А згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу, що регулюють договір позики.

За змістом ч.2 ст. 1050 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому за договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 вересня 2007 року Банк уклав з ОСОБА_3 кредитний договір, у відповідності до умов якого ОСОБА_3 отримав 27 000 доларів США (що дорівнювала еквіваленту w Roman;tag3:12pt;">136 350 грн. за курсом НБУ на день укладення договору) під 11,90 відсотків річних, зі строком повернення не пізніше 26 вересня 2026 року на придбання квартири (а.с.6-12). ОСОБА_3 також зобовязався щомісячно погашати кредит та відсотки за ним та інші платежі у терміни, зазначені у графіку погашення, який є невідємною частиною договору.

В забезпечення цього кредитного зобовязання 27 вересня 2007 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого боржник передав придбану ним за 136 350 грн. однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку Банку (а.с. 60, 13-14).

23 вересня 2008 року за n;tag3:12pt;">ОСОБА_4 зареєстровано право власності на Ѕ частину вищезазначеної квартири на підставі рішення Южноукраїнського міського суду le="font-family:Times New Roman;tag3:12pt;">від 2 вересня 2008 року (а.с.44).

Ухвалюючи рішення, районний >суд виходив з того, що ця квартира є спільним сумісним майном жінки й чоловіка, оскільки набута ними під час проживання однією сімєю, align="justify" style="tag2:Times New Roman;tag3:12pt;">без реєстрації nt-family:Times New Roman;tag3:12pt;">шлюбу align="justify" style="tag2:Times New Roman;tag3:12pt;">(а.с. 60).

25 вересня 2008 року ОСОБА_4 уклала з банком договір поруки, відповідно до умов якого (п.1.3 -1.4) взяла на себе зобовязання відповідати перед позивачем по кредитному зобовязанню ОСОБА_3 у повному обсязі в солідарному порядку (а.с.13-14).

Починаючи з серпня 2008 року боржник порушив строки погашення, а з листопада 2008 року перестав виконувати кредитні зобовязання.

Протягом січня - березня 2009 року Банк попереджав як боржника, так і поручителя про дострокове повернення кредиту, в звязку з неналежним виконанням умов договору ( а.с.20-23). Проте, ні боржник, ні поручитель не прийняли мір щодо погашення простроченої заборгованості та врегулювання питання виконання зобовязання.

В серпні 2009 року Банк звернувся до суду з зазначеним позовом.

16 листопада 2009 року Банк прийняв від боржника в погашення заборгованості 16 000 доларів США (еквівалент у гривнях - 127 936 грн.) (ас.76). Як пояснили сторони, зазначена сума виручена за їх взаємною згодою від продажу належної відповідачам квартири, що знаходилася в іпотеці Банку.

В звязку з чим Банк зробив перерахунок та зменшив розмір позовних вимог до 104 294,22 грн. Заборгованість визначена станом на 1 грудня 2009 року відповідно до умов договору (п. 1.3 та п.4.1), а саме:

- заборгованість за простроченим кредитом 99 640,70 грн.,

- заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом 1 550,91 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами 3 102,61 грн.

ОСОБА_4, оскаржуючи укладений нею договір поруки, посилалась на відсутність її волевиявлення на укладення договору поруки, оскільки була введена в оману працівниками Банку при його укладенні. Фактично мала намір сплатити Банку лише за належну їй Ѕ частину квартири.

Між тим підстави, передбачені ст. 230 ЦК України для визнання договору поруки недійсним, відсутні.

Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до розяснень даних в п. 20 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Проте, на зазначені вимоги закону місцевий суд не звернув уваги, а тому допустив помилку, вважаючи доведеним та обґрунтованим зустрічний позов. Тоді як, такі позовні вимоги ОСОБА_4 не доведені та не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з підстав передбачених пунктами 1 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

У відповідності до частин 1 та 5 ст. 88 ЦПК України судові витрати на користь позивач підлягають стягненню у рівних частинах з обох відповідачів.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ont-family:Times New Roman;font-size:12pt;">Аркадійовича та ОСОБА_4 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (61005, м. Харків, пр. Московський,60, pan align="justify" style="tag2:Times New Roman;tag3:12pt;"> к/р № 32009100100 в УНБУ по Харківській області, МФО 351005 ЄДРПОУ 09807750) fy" style="tag2:Times New Roman;tag3:12pt;">заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2007 року станом на 1 грудня 2009 року в сумі 104 294,22 грн. (сто чотири тисячі двісті девяносто чотири грн. 22 коп.), у тому числі:

- заборгованість за простроченим кредитом 99 640,70 грн.,

- заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом 1 550,91 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами 3 102,61 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» з кожного по 865 грн. (вісімсот шістдесят пять грн.) судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий Судді: