Ухвала суду № 53755128, 16.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:22-ц/790/6995/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 644/1166214-ц Лігус С.М.

Категорія: сімейні. Доповідач - Міненкова Н.О

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Міненкової Н.О.

Суддів - Кругової С.С., Зазулинської Т.П.

за участю секретаря - Красношапка К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2015 року та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні ОСОБА_2 задоволені частково. Розділено майно подружжя та виділено кожному по ? частині квартири АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ - 212099. Стягнуто з ОСОБА_3 грошову компенсацію за автомобіль.

Не погодилась з рішенням ОСОБА_2 й у апеляційній скарзі просить рішення скасувати, посилаючись на неповноту судового слідства та необґрунтованість судового рішення. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що квартира була придбана під час шлюбу але за кошти які вона одержала у борг. Квартира є її особистою приватною власністю на підставі ч.3 ст. 57 Сімейного Кодексу. Крім того вважає, що судом не були враховані ті обставини, що в 2012 році ОСОБА_2, уклала особисто з підрядною організацією договір підряду і за актом - прийомом вартість виконаних робіт склала 43 593,50 грн. Вважала, що судом не було з'ясовано джерело придбання квартири, не допитані свідки. Просила рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 щодо визнання за ним права власності на ? частину квартири та в позові відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

ОСОБА_3 не погодився з ухвалою того ж суду від 08 вересня 2015 року про відмову у виправленні описки. В апеляційній скарзі заявляє, що він звернувся до суду із заявою про виправлення описки у судовому рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2015 року просив виправити описку при написанні назви вулиці на якій знаходиться спірна квартири. В заяві зазначав, що в резолютивній та мотивувальній частинах назва вулиці зазначена як АДРЕСА_1, але за правовстановлюючими документами ця вулиця має назву АДРЕСА_1. Між тим, його заява про виправлення описки не була розглянута по суті, так як відмовляючи в задоволені заяви суд послався на описку у слові «трьохкімнатна квартира», що ним не заявлялося, а тому вважає, що фактично заява не була розглянута, а тому це питання необхідно передати на новий розгляд для його належного вирішення, а ухвалу необхідно скасувати.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони та їх представників, судова колегія вважає. що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу від 08.09.2015 року підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, яка оскаржує рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. А також в межах апеляційної скарги ОСОБА_3 що скасування ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки у судовому рішенні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на ? частину спільно нажитого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (колишня вул. АДРЕСА_1, згідно рішення ІХ сесії міськради ХХІУ скликання від 25.12.2002 року), суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України, які передбачають, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, їх частки у праві спільної сумісної власності є рівними .

Судова колегія вважає, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя. Належність майна до роздільного майна подружжя, потребує доведення. Якщо ж докази відсутні, або є недостатніми, майно, набуте за час шлюбу, вважатиметься спільним майном подружжя.

Оцінюючи докази, а саме, договір позики від 01 вересня 2003 року, укладений у простій письмовій формі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено, що саме запозичені гроші були витрачені на придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1( колишня вул. АДРЕСА_1, згідно рішення ІХ сесії міськради ХХІУ скликання від 25.12.2002 року).( а.с.33,39,40,41 т.1). Строк повернення грошей визначений 01 жовтня 2012 року.

До матеріалів справи додана розписка про те, що позичальник ОСОБА_4.( батько ОСОБА_2.), отримав від ОСОБА_2 суму 67691,00 коп. за договором позики 01 жовтня 2012 року, тобто, після розірвання шлюбу, що на думку відповідачки підтверджує її доводи про придбання спірної квартири саме за її особисті кошти. Судова колегія вважає, що ці докази є недостатніми для висновку про застосування до даних правовідносин ч.3 ст. 57 Сімейного Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 січня 1983 року по 09 квітня 2012 року. З рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2012 року вбачається, що підставою для розірвання шлюбу стало те, що подружжя з вересня 2011 року шлюбні стосунки не підтримували, спільне господарство не вели, неповнолітніх дітей не мають і спір про майно між ними відсутній.( а.с. 4 т.1).

Звертаючись до суду з позовом про розподіл майна, придбаного в шлюбі, в межах строків позовної давності, позивач посилався на те, що квартира була придбана за спільні кошти подружжя. Квартирою користувалися спільно і спільно несли витрати на її утримання, а тому просив виділити йому рівну частку із спільного майна, згідно до норми ст. 70 Сімейного Кодексу.

Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 заперечував наявність розписки, на яку посилається ОСОБА_2, на час придбання квартири, і про яку йому стало відомо лише після звернення до суду про розподіл майна подружжя та зазначав, що до 2011 року з ОСОБА_2 вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та придбавали необхідні для сім'ї речі за спільні кошти.

Судова колегія з висновками суду першої інстанції про недоведеність зустрічних позовних вимог погоджується .

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи ОСОБА_2 про те, що після розірвання шлюбу вона за особисті кошти зробила у квартирі капітальний ремонт і суттєво покращила її технічний стан, так як ці обставини не спростовують висновок суду щодо спільності майна подружжя та придбання квартири у спільну сумісну власність. Але це не позбавляє позивача за зустрічними позовними вимогами права на звернення до суду за захистом своїх прав у іншій спосіб.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції постановив законне і обґрунтоване рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм цивільного і сімейного права та процесуального закону.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2015 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки підлягає задоволенню з наступних підстав.

В заяві ОСОБА_3 просив виправити описку у судовому рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2015 року щодо написання назви вулиці на якій знаходиться квартири АДРЕСА_1 В заяві зазначав, що в резолютивній та мотивувальній частинах назва вулиці зазначена як АДРЕСА_1, але за правовстановлюючими документами ця вулиця має назву АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки суд першої інстанції фактично заяву не розглянув, так як зазначив, що заявник просив виправити слово «трьохкімнатна» та «трикімнатна», що не є обґрунтованим, так як в заяві на а.с. 32 т.2 така вимога не заявлялася, а зазначені конкретні підстави для виправлення описки, а саме, щодо назви вилиці, на якій розташована спірна квартира.

Відповідно до ч.3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. 303,304,307,308,313, 312, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2015 року скасувати.

Питання щодо розгляду заяви про виправлення описки передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - С.С. Кругова

Т.П. Зазулинська