Ухвала суду № 53754690, 12.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/2031/15 Головуючий 1-ої інстанції - Курило В.О.

Справа №639/9530/14-к Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.1 ст.115 КК України

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Каплієнка І.І., Очеретного С.С.,

при секретарі - Корецькій М.І.,

за участю прокурора - Мазепіної М.В.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2015р. стосовно ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., уродженець м. Харків, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

-06.09.2013р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.4 ст.296 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

засуджений за ч.1 ст.115 КК України до 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднане не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.09.2013р. і остаточно призначено 11(одинадцять) років позбавлення волі.

Цим же вироком вирішена доля процесуальних витрат та речових доказів в порядку передбаченому ст.ст.124, 100 КПК України.

Згідно вироку, 01.08.2014р. о 21год. 00хв. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, знаходились у дворі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, де між ними, на ґрунті ревнощів, розпочався словесний конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_3 сіла на водійське крісло автомобіля «Mercedes Е230», який знаходився у дворі вказаного домоволодіння. Далі ОСОБА_2, взявши зі столу кухонний ніж, підійшов до ОСОБА_3 та через образу, маючи умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, тримаючи ніж у правій руці, наніс ОСОБА_3 не менше 20 ударів ножем в область шиї, обличчя, тулуба, лівого плеча, правого передпліччя, лівого передпліччя, лівої лопатки. Згідно висновку судово-медичної експертизи №86/2446-Дм/14 від 10.09.2014 року, внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій були спричинені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва із пошкодженням передньої стінки правого шлуночка; колото-різане поранення шиї з пошкодженням стравоходу; 11 непроникаючих сліпих колото-різаних поранень шиї без пошкодження великих судин та нервів; колото-різана рана в проекції правої надбрівної дуги з очаговим крововиливом в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішніх поверхонь; колото-різана рана на передньо-внутрішній поверхні верхньої третини лівого плеча без пошкодження великих судин та нервів; колото-різана рана на задній поверхні верхньої третини правого передпліччя без пошкодження великих судин і нервів; 2 різані рани в проекції лівої лопатки; різана рана в середній третині лівого передпліччя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Таким чином, ОСОБА_2 довів свій злочинний умисел до кінця та протиправно позбавив життя ОСОБА_3, після чого переніс труп потерпілої до погребу, що розташований у дворі вказаного домоволодіння, а потім покинув місце вчинення кримінального правопорушення. Причиною смерті ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи №86/2446-Дм/14 від 10.09.2014 року стала гостра крововтрата внаслідок множинних колото-різаних поранень тіла.

В своїй апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи правову кваліфікацію і встановлені обставини справи просить вирок суду в частині призначення покарання змінити та призначити більш м'яке покарання. Так, апелянт звертає увагу, що суд недостатньо врахував встановлені пом'якшуючи покарання обставини, а також додаткові такі як: активне сприяння розкриттю злочину, існування особливих відносин між обвинуваченим та ОСОБА_3, що попередня судимість обвинуваченого також пов'язана із загиблою.

Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника в підтримку апеляції; думку прокурора про залишення вироку без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході судового слідства обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив факт скоєння зазначеного злочину за обставин наведених у судовому рішенні, що повністю підтверджуються іншими дослідженими у суді доказами (т.3 а.с.76-80).

Вищезазначеним обставинам суд дав правильну кваліфікацію за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Виходячи з раніше наведеної норми, апеляційна інстанція, з урахуванням поданої апеляції перевіряє вирок суду лише в частині призначення покарання.

Так, вивченням особи районний суд встановив, що ОСОБА_2 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких хронічних захворювань не має, в Збройних силах України не служив, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб не має на утриманні, має постійне місце мешкання та проживання, раніше судимий (т.2 а.с.33-51; т.3 а.с.81).

За відсутністю обставин, які обтяжують покарання - щире каяття у вчиненому злочині визнане обставиною, що пом'якшує покарання (т.3 а.с.82).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції вказав, що виходив з положень ст.ст.50, 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжкого злочину, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відношення до скоєного злочину, дані про особу підсудного, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що для виправлення підсудного та попередження вчинення нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі.

Крім того, районний суд при призначені покарання взяв до уваги, що ОСОБА_2 вчинив умисний особливо тяжкий злочин в період звільнення від відбування покарання з випробуванням, цей злочин спричинив загибель людини, врахував кількість колото-різаних поранень (не менше 20 ударів ножем), а також дії обвинуваченого щодо приховування слідів вчиненого злочину, а тому на думку колегії суддів, справедливо прийшов до висновку про відсутність підстав для призначення покарання близького до мінімального строку за санкцією статті.

Сама санкція ч.1 ст.115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 (семи) до 15 (п'ятнадцяти) років. Звідси, приймаючи до уваги положення ст.414 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі неможна визнати явно несправедливим через суворість, а тому вважає його справедливим.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи приведені в апеляції захисником не ставлять під сумнів справедливість призначеного районним судом покарання, а тому апеляція не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2015р. стосовно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді