Рішення № 5374868, 09.04.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2009 р.Справа № 20/266 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ КАНТ ХХІ", м. Київ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 49769,32 грн. заборгованості

Суддя Гладій С. В.

Представники сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - приватний підприємець ОСОБА_1

Суть спору:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ Кант ХХІ" , м. Київ, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький, 49769,32 грн. заборгованості, яка, як вказує позивач, виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару - станок для обрізки кромки ПВХ. В обґрунтуванні позовних вимог, позивач також звернув увагу суду на відмову відповідача підписати відповідний договір купівлі-продажу товару.

Прибулий у судове засідання 10.03.2009 р. повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, обґрунтовуючи останні обставинами викладеними у позовній заяві та доданих до неї документах. У судове засідання 09.04.2009 р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, при цьому, 07.04.2009 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача (телеграма) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у засіданнях суду 02.04.2009 р. та 09.04.2009 р. та письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Наголосив на тому, що договір купівлі-продажу технологічного обладнання № 1 від 27.02.2007 р., на який посилається позивач у позовній заяві, в письмовій формі не укладався. При чому, відповідно до усної домовленості сторін попередня оплата обладнання мала скласти 100 % його вартості, а не 45 %, як на то вказує позивач. У зв'язку із відмовою позивача провести попередню оплату обладнання в розмірі 100 % його вартості, відповідач, вказує на те, що не має можливості виконати взяті на себе зобов'язання з поставки даного обладнання позивачу.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Згідно усної домовленості сторін від 27.02.2007 р. про поставку технологічного обладнання (станок для обрізки кромки ПВХ) вартістю 55662,00 грн. (рахунок-фактура № 11 від 27.02.2007 р.), товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ Кант ХХІ" , м. Київ, як передоплата, було згідно платіжних доручень № 776 від 06.03.2007 р. (1000,00 грн.), № 789 від 13.03.2007 р. (9000,00 грн.), № 811 від 21.03.2007 р. (3000,00 грн.), № 819 від 28.03.2007 р. (12000,00 грн.), № 58 від 31.05.2007 р. (15000,00 грн.), а також податкових накладних 10/1 від 06.03.2007 р. (1000,00 грн.), № 10/2 від 13.03.2007 р. (9000,00 грн.), № 10/3 від 21.03.2007 р. (3000,00 грн.), № 10/4 від 28.03.2007 р. (12000,00 грн.), № 10/5 від 31.05.2007 р. (15000,00 грн.) перераховано приватному підприємцю ОСОБА_1, м. Хмельницький 40000,00 грн., що складає 71,86 % вартості обладнання.

Відповідачем дані кошти отримано, проте вказане вище обладнання позивачу не поставлено.

У зв'язку з чим 21.11.2007 р. позивачем направлено відповідачу претензію за № 29 з вимогою в строк до 31.12.2007 р. поставити обладнання або повернути перераховані кошти в розмірі 40000,00 грн.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було поставлено обладнання позивачу, а грошові кошти в розмірі 40000,00 грн. (передоплата за обладнання) не повернуто, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 49769,32 грн. заборгованості, в т. ч. 40000,00 грн. основного боргу, 8520,00 грн. нарахувань у зв'язку з ростом інфляції та 1249,32 грн. 3 % річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно ст. 626. Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. (ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 639 ЦКУ "Форма договору" визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Оскільки договір є видом правочинів, то загальні правила про форму правочинів визначених ст. ст. 205-209 ЦКУ застосовуються і при укладенні договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦКУ "Форми правочину. Способи волевиявлення" правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання усної домовленості сторін від 27.02.2007 р. про поставку технологічного обладнання (рахунок-фактура № 11 від 27.02.2007 р.), як передоплата, було згідно платіжних доручень № 776 від 06.03.2007 р. (1000,00 грн.), № 789 від 13.03.2007 р. (9000,00 грн.), № 811 від 21.03.2007 р. (3000,00 грн.), № 819 від 28.03.2007 р. (12000,00 грн.), № 58 від 31.05.2007 р. (15000,00 грн.), перераховано відповідачу 40000,00 грн. У свою чергу відповідачем дані кошти отримано, проте обладнання позивачу не поставлено, вимоги претензії позивача від 21.11.2007 р. не виконано, зокрема у визначений у претензії строк обладнання не поставлено, перераховані кошти в розмірі 40000,00 грн. позивачу не повернуто. У зв'язку з чим позивачем на суму основного боргу - 40000,00 грн., проведено нарахування 8520,00 грн. (за період грудень 2007 р. - листопад 2008 р. включно) у зв'язку з ростом інфляції та 1249,32 грн. 3 % річних, а заборгованість відповідача склала 49769,32 грн. (40000,00 грн. + 8520,00 грн. +249,32 грн.).

Згідно статті 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник повинна вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).

Судом також враховується, що доказів сплати заборгованості відповідачем суду не подано.

Виходячи із вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, оскільки претензія позивача № 29 від 21.11.2007 р. містить вимогу поставити обладнання або повернути перераховані кошти в розмірі 40000,00 грн. в строк до 31.12.2007 р., нарахування на суму основного боргу у зв'язку з ростом інфляції та 3 % річних необхідно проводити з 01.01.2008 р. Так, відповідно до проведеного судом розрахунку нарахування у зв'язку з ростом інфляції за період січень 2008 р. - листопад 2008 р. включно склали 7917,98 грн.; а 3 % річних за період з 01.01.2008 р. по 15.12.2008 р. (349 днів) - 1144,26 грн.

У зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 602,02 грн. (8520,00 грн. - 7917,98 грн.) нарахувань на суму основного боргу у зв'язку з ростом інфляції та 105,06 грн. (1249,32 грн. - 1144,26 грн.) 3 % річних належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ КАНТ ХХІ", м. Київ до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 49769,32 грн. заборгованості задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ КАНТ ХХІ" (м. Київ, вул. Осиповського, 3а, к. 100, код 33548614) 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 7917,98 грн. (сім тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 98 копійок) нарахувань у зв'язку з ростом інфляції, 1144,26 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні 26 копійок) 3 % річних, 490,62 грн. (чотириста дев'яносто гривень 62 копійки) витрат по оплаті державного мита, 116,32 грн. (сто шістнадцять гривень 32 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 602,02 грн. нарахувань у зв'язку з ростом інфляції та 105,06 грн. 3 % річних відмовити.

Суддя                                                                      

Віддрук. 3 прим.:

1 –до справи,

2 –позивачу,

3 –відповідачу.