Рішення № 53746414, 18.11.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1952/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівКачана О. В. , Храпка В. Д. при секретаріВосколович-Литвин Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ПАТ «ОТП Банк» та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, яким просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором №ML-F01/015/2007 від 11.10.2007 у розмірі 199 672,75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.05.2014 із розрахунку 1175,2057грн./100 дол. США, еквівалентно 2 346 565,54 грн., та судовий збір в сумі 3 654,00 грн., мотивуючи про те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6, як позичальником за кредитним договором, своїх зобов'язань у неї перед банком виникла заборгованість. При цьому належне виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань забезпечено відповідними договорами поруки, згідно яких поручителями виступили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2015 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №ML-F01/015/2007 від 11.10.2007 у розмірі 17252,81 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.05.2014 із розрахунку 1175,2057грн./100 дол. США еквівалентно 202720,52 грн.; стягнуто із ОСОБА_6 на користь позивача 315,67 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції ПАТ «ОТП Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та задовольнити позов повністю. В обґрунтування вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про подвійне стягнення заборгованості у разі повного задоволення позовних вимог з посиланням на рішення апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2014, яким звернуто стягнення на предмети іпотеки для погашення кредитної заборгованості по договору №ML-F01/015/2007 від 11.10.2007, оскільки фактично це судове рішення не було виконане, а заборгованість по кредитному договору не було погашено. Крім того у підтвердження своїх апеляційних вимог банк наводить доводи з посиланням на норми договорів кредиту та поруки, аналогічні позовним.

Також апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано представником відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_7, в якій вона, посилаючись на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити її клопотання про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи, у позові банку відмовити та постановити окрему ухвалу про порушення законодавства банком, яку направити до відповідних установ та організацій для вжиття заходів. В обґрунтування вказує на таке:

- позивач не мав права звертатися з даним позовом до суду, оскільки вже наявне судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості;

- не надання позивачем первинних документів про отримання відповідачем кредитних коштів;

- незаконне не зарахування сплачених відповідачем в рахунок погашення заборгованості коштів, зокрема в сумі 11798,97 доларів США;

- відсутність доказів отримання відповідачем вимог банку про дострокове погашення заборгованості;

- відсутність доказів того, що позивач є фінансовою установою, яка має право надавати кредити в іноземній валюті;

- порушення банком положень податкового законодавства щодо пільгового оподаткування;

- відсутність укладених між сторонами у справі договорів банківського рахунку, що є обов'язковим для отримання кредитних коштів;

- відсутність повноважень у представника банку;

- відсутність у позичальника та банку індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій та повідомлень територіального управління НБУ про їх здійснення;

- виписки з особового рахунку позичальника є неналежними доказами, оскільки печатка, яка на них міститься, відноситься до відділення банку в м. Вінниці у якому відповідачка не обслуговувалася;

- банком не надано суду доказів того, що він є членом платіжних систем України чи міжнародних платіжних систем;

- відсутність заяви позичальника про купівлю іноземної валюти, що, на думку апелянта, у даному випадку є необхідним для отримання кредитних коштів в іноземній валюті;

- відсутність розрахунків за період часу з 2007 року по 2014 рік.

Крім того, у підтвердження своїх апеляційних вимог представник позичальника наводить доводи, аналогічні викладеним у численних письмових запереченнях на позов.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18.11.2015 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_7 про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи відмовлено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відповідні позовні вимоги задоволено та звернуто стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_6 перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором №ML-F01/015/2007 від 11.10.2007 в сумі 182419,94 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом становила 169277,73 доларів США, заборгованість за відстоками - 13142,21 доларів США, що, на думку суду, є перешкодою для повторного стягнення цієї заборгованості з позичальника та поручителів. Одночасно суд вказав, що до солідарного стягнення з позичальника та поручителів на користь банку підлягає різниця заборгованості по відсотках, визначена банком на день звернення із позовом у даній справі до суду, за мінусом суми заборгованості по відсотках, стягнутої згідно рішення суду, ухваленого у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак повністю погодитися з правильністю висновків суду першої інстанції в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості одночасно з позичальника та обох поручителів колегія суддів не може, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 11.10.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», як кредитором, та ОСОБА_6, як позичальником, укладено кредитний договір №МL-FО1/015/2007. Також, між банком та ОСОБА_6 до кредитного договору укладено додатковий договір № 1 від 30.09.2010 та додатковий договір №2 від 10.04.2013. Згідно з положеннями ч.1 кредитного договору банк надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 201 100,69 доларів США із встановленням фіксованої процентної ставки у розмірі 13,49% річних. Відповідно до п. 2.1.1.1. додаткового договору №2 від 10.04.2013 ОСОБА_6 встановлено плаваючу процентну ставку з фіксованим процентом 5,44% та викладено графік платежів у новій редакції, згідно Додатку №1. Грошові кошти надавалися траншами відповідно до умов та сум, викладених в ч.1 кредитного договору, а саме:

- кредитна заявка від 11.10.2007 - 27 302,14 дол. США;

- кредитна заявка від 19.10.2007 - 82 037,67 дол. США;

- кредитна заявка від 06.12.2007 - 30 227,40 дол. США;

- кредитна заявка від 18.12.2007 - 61 533,48 дол. США.

У свою чергу ОСОБА_6 відповідно до ст.1 п.1.1. ч.2 кредитного договору зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. Згідно п.1.5.1 ч.2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів. Згідно п. 1.5.1.1 ч.2 кредитного договору нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуются позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк, передбачений в графіку платежів.

Згідно п.2.1.3.1 додаткового договору №2 від 10.04.2013 у випадку, зокрема, невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 92 календарні дні сторони договору домовилися, що позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору в зв'язку з чим він зобов'язаний погасити кредитні зобов'язання в повному розмірі та в строки відповідно до п.п. 2.1.3.2. цього додаткового договору.

Однак позичальником були порушені умови кредитного договору та не було здійснено в строк погашення відповідних сум кредиту, не сплачено відсотки та інші обов'язкові платежі за кредитним договором. Доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань позичальником суду надано не було.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 11.10.2007 станом на 19.05.2014 складала 199 672,75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ із розрахунку 1175,2057грн./100 дол. США, еквівалентно 2 346 565,54 грн., з яких 169277,73 дол. США заборгованості по кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.05.2014 із розрахунку 1175,2057грн./100 дол. США, еквівалентно 1 989 361,53 гривень; 30395,02 дол. США заборгованості по процентам, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.05.2014 із розрахунку 1175,2057грн./100 дол. США, еквівалентно 357 204,00 грн.

У якості забезпечення виконання зобов'язань по вказаному вище кредитному договору, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», як кредитором, ОСОБА_6, як боржником, та ОСОБА_8, як поручителем, укладено договір поруки №SR-F01/015/2007 від 11.10.2007 та до нього додатковий договір №1 від 10.04.2013, а також між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», як кредитором, ОСОБА_6, як боржником, та ОСОБА_9, як поручителем, ще один договір поруки № SR-F01/15/2007/1 від 10.04.2013.

Згідно пунктів 1.1 договорів поруки поручителі зобов'язалися відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі. Згідно пунктів 1.2 договорів поруки поручителі та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителів, чи до всіх осіб одночасно. Згідно п. 3.1. договорів поруки у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Згідно п. 3.2. договору поруки №SR-F01/015/2007 від 11.10.2007 поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити їх виконання в обсязі, заявленому кредитором, протягом 3-ьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора, а згідно п. 3.2. договору поруки №SR-F01/015/2007/1 від 10.04.2013 -протягом 1-го банківського дня з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.

Згідно ст.3.4 договорів поруки обов'язок поручителів виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителями, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорах поруки.

Позивач неодноразово направляв поручителям вимоги щодо погашення заборгованості по кредитному договору та попереджав про можливість стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Так, ОСОБА_6 направлено вимоги вих. №12-4-10/12766 від 18.10.2013 (факт направлення підтверджується описом вкладення у цінний лист); вих. №12-4-10/6383 від 29.05.2014 (факт направлення підтверджується поштовим фіскальним чеком); ОСОБА_8 направлено вимоги: вих. №12-4-10/12767 від 18.10.2013 (факт направлення підтверджується описом вкладення у цінний лист); вих. №12-4-10/6382 від 29.05.2014 (факт направлення підтверджується поштовим фіскальним чеком); ОСОБА_9 направлено вимогу вих. №12-4-10/6384 від 29.05.2014 (факт направлення підтверджується поштовим фіскальним чеком).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Далі, згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.02.2014 у цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_6 та до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено звернути стягнення на предмети іпотеки за договором №PCL-F01/015/2007 від 11.10.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №7503, а саме земельну ділянку, площею 1 000,00 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1, та договору іпотеки №PCL- F01/015/2007/а від 22.03.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №4222, а саме житловий будинок у АДРЕСА_1, який належать ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на праві приватної спільної часткової власності, шляхом продажу земельної ділянки та розташованого на ній будинку на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для погашення загальної заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «ОТП Банк» по кредитному договору №ML-F01/115/2007 від 11.10.2007 в сумі 1458082,58 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та до ОСОБА_8 на користь ПАТ «ОТП Банк» 3 441,00 грн. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2014 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.02.2014 змінено, резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: «в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором №ML-F01/015/2007 від 11.10.2007 в сумі 182 419,94 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 169277,73 доларів США, заборгованість за відсотками 13142,21 доларів США, звернути стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки № PCL-F01/015/2007 від 11.10.2007 та № PCL- F01/015/2007/а від 22.03.2010, укладеними між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 і ОСОБА_8, земельну ділянку і житловий будинок, розташовані у АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності, шляхом продажу земельної ділянки та розташованому на ньому будинку на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Визначити, що початкова ціна на вказані об'єкти нерухомості встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Указані рішення судів набрали законної сили.

Також судами, при розгляді вищевказаної цивільної справи було встановлено факт правомірності отримання ОСОБА_6 кредиту в іноземній валюті, та наявність у неї заборгованості станом на 08.10.2013 у сумі 182 419,94 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 169 277,73 доларів США, заборгованість за відсоткам 13 142,21 доларів США.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи апелянтів про те, задоволення позовних вимог банку про стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту в повному обсязі за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості призведе до подвійного стягнення з боржника на користь кредитора однієї і тієї ж суми боргу виходячи з наступного.

Чинне законодавство (ст. 39 Закону № 898-ІV) та відповідні роз'яснення (п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5) передбачають зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, беручи до уваги, що фактична ціна продажу цього майна в процесі його реалізації може змінюватися, вимога про стягнення суми боргу непокритого іпотечним майном повинна заявлятися лише після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки, причому як у випадку, коли мало місце звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить майновому поручителю, так і тоді, коли іпотечне майно належить боржнику за основним зобов'язанням.

Як роз'яснив Верховний Суд України у своїй постанові від 4 вересня 2013 р. у справі № 6-73цс13, суди повинні мати на увазі, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно. Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Колегією суддів з пояснень представників як позивача, так і відповідачів, було достовірно встановлено, що фактично рішення суду про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості взагалі не виконано, що свідчить про відсутність подвійного стягнення кредитної заборгованості у разі задоволення позовних вимог про стягнення боргу по договору кредиту.

Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення з відповідачів на його користь заборгованості за кредитним договором від 11.10.2007, загальний розмір якої станом на 19.05.2014 складає 199 672,75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ із розрахунку 1175,2057грн./100 дол. США, еквівалентно 2 346 565,54 грн., є законними та обґрунтованими, тому підлягають до задоволення.

При цьому колегія суддів враховує, що на день винесення судового рішення курс гривні до долара США, встановлений НБУ, є вищим ніж курс, вказаний позивачем у його розрахунках, тобто його не можна використати для визначення еквіваленту заборгованості в національній валюті, оскільки це виходить за межі позовних вимог, що суперечить положенням ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства (суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог).

Одночасно колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що у даній справі наявну заборгованість слід стягувати солідарно з позичальника та обох поручителів, оскільки солідарного обов'язку між поручителями щодо забезпечення виконання позичальником його зобов'язань по кредитному договору немає. Кожен із поручителів за виконання кредитних зобов'язань відповідає солідарно лише з позичальником, а не між собою.

Так солідарна співпорука має місце тоді, коли два або більше поручителі поручилися за боржника спільно за одним договором поруки і кожен з них поручився за все зобов'язання боржника в цілому. В зазначеному випадку у разі невиконання боржником зобов'язання кредитор має право на власний розсуд вимагати повного задоволення від будь-якого співпоручителя окремо або від усіх співпоручителів разом.

Таких правочинів між поручителями укладено не було.

Отже заборгованість по відсотках в сумі 17 252,81 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.05.2014 із розрахунку 1175,2057грн./100 дол. США еквівалентно 202720,52 грн., має бути стягнута солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_9

Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що у апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 апелянт доводить про неотримання кредитних коштів позичальником, про відсутність кредитної заборгованості у останнього, про порушення банком норм законодавства при оформленні кредиту, однак наявність такої заборгованості встановлено рішеннями судів - рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.02.2014 та рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01.07.2014, які набрали законної сили, та згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиціальне значення при розгляді цієї цивільної справи.

Колегія суддів враховує, що доводи апеляційної скарги представника відповідача в цілому є нелогічними, суперечливим та не узгодженими один з одним та ніяким чином не свідчать про помилковість висновків суду про наявність заборгованості у позичальника, щодо примусового стягнення якої у даній справі йде мова.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2015 у частині задоволення позову у даній справі належить скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційні скарги - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у частині задоволення позову, - скасувати.

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 та солідарно з ОСОБА_8, з ОСОБА_6 та солідарно з ОСОБА_9 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-F01/015/2007 від 11.10.2007 у розмірі 199 672,75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.05.2014 еквівалентно 2 346 565,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «ОТП Банк» по 1218 грн. з кожного в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат.

В решті позову - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :