Постанова № 53741333, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/5525/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 р. у справі № 804/5525/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД"

до Дніпропетровської митниці Міндоходів

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнень, а. с.103, 104) просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 20.03.2014 № 110100000/2014/200023/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 1101000000/2014/000701 від 20.03.2014, винесену Дніпропетровською митницею.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю коригування митної вартості товару, оскільки позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014р. у справі № 804/5525/14 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що на підставі дослідження наданих сторонами у справу документів, встановлено, що розбіжності, які містяться у документах наданих позивачем до митного оформлення та відсутність повних відомостей (неможливість ідентифікації договору транспортного експедирування, не підтверджено вартість послуг по перевезенню до митного кордону України, відсутні відомості щодо включення оплати за оренду авто), унеможливлюють підтвердження заявленої митної вартості товару, що свідчить про правомірність дій та рішень митного органу щодо коригування заявленої митної вартості товару.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Гранд полімер ЛТД" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 р. у справі № 804/5525/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив та дослідив обставини по справі та не приділив уваги тому факту, що надані позивачем документи, повністю підтверджують заявлену митну вартість товару, та пояснюють виявлені митним органом розбіжності. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що обставини щодо транспортних витрат позивача не можуть розцінюватись як заниження чи відповідність митної вартості товару за ціною договору. При цьому, навівши зауваження щодо розбіжностей ані суд, ані Митниця не зазначають яким чином такі обставини впливають на митну ціну товару.

Дніпропетровська митниця проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, наполягаючи на тому, що подані позивачем до митного органу документи містили розбіжності та не містили всіх даних, що підтверджують складові митної вартості, і додатково подані документи не підтверджували заявлену митну вартість.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Позивачем в справу направлено клопотання про відкладення справи, в звязку з розглядом іншої справи. З цього приводу, судова колегія зазначає, що пріоритетність розгляду справ сторони визначають на власний розсуд, з підстав, зазначених позивачем, колегія суддів не вбачає необхідним відкладення справи, тому клопотання не підлягає задоволенню.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, незявлення в судове засідання представників сторін, не перешкоджає розгляду скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27.04.2012 між ТОВ "Гранд полімер ЛТД" (Покупець) та фірмою Deltachemicals Limited (м.Лондон, Великобританія) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 420/002/12 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив - поліетилен HDPE, виробництва Unipetrol RPA s.r.о Чеська республік, Formosa Plastics, USA, Ineos Olefins&Polymers, USA, УДП «Шуртанский газохимический комплекс», Республіка Узбекистан (далі - Товар) (а. с.38-40, 43).

При цьому, у Контракті зазначено, що ціна Товару включає вартість його тари, упаковки і маркування.

20.03.2014 на підставі вищевказаного Контракту позивачем заявлено до розмитнення Товар за ціною 25234 євро з поданням до Митниці шляхом електронного декларування по митної декларації № 110100000/2014/206769 разом з документами, зазначеними у графі 44 вказаної декларації (а. с.26, 27).

При цьому, митна вартість товару заявлена позивачем за ціною Контракту (договору), тобто за основним методом відповідно до ст.58 МК України.

За результатами перевірки поданих декларантом документів Митницею згідно ч.3 ст.53 МК України витребувано у Товариства додаткові документи з огляду на те, що подані документи містили наступні розбіжності:

- до митного оформлення надано договір транспортного експедирування від 18.01.2013 № 05, яким передбачена транспортна заявка.

У наданій декларантом контракті-заявці на перевезення вантажу від 11.03.2014 № 03 відсутнє посилання на номер та дату договору транспортного експедирування, що унеможливлює її ідентифікацію з наданим до митного оформлення договором транспортного експедирування.

- наданою заявкою від 11.03.2014 № 03 вартість послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Литвинов (Чехія)-Дніпропетровськ визначена на рівні 9000 грн.

Відомості щодо вартості перевезення до ввезення на митну територію України не визначені вказаним договором та Заявкою до нього.

- відомості щодо вартості транспортних послуг, зазначені у рахунку від 18.03.2014 №19, не відповідають відомостям, зазначеним у довідці про транспортні витрати від 18.03.2014 № 16, наданим декларантом до митного оформлення.

Відповідно до положень ч.11 ст.58 МК України до митної вартості не включаються витрати або кошти на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Враховуючи зазначене, Митницею зроблено висновок про відсутність документального підтвердження транспортної складової митної вартості товару, заявленої декларантом.

- з урахуванням наданого декларантом рахунку від 18.03.2014 № 3, відсутні відомості щодо включення оплати за оренду авто до транспортних витрат (а. с.15).

В зв'язку з цими виявленими розбіжностями Митницею витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості Товару:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою; контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а. с.15).

Товариство заявило про неможливість надання додаткових документів, витребуваних митним органом, з огляду на їх відсутність.

20.03.2014 Дніпропетровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200023/1, яким митна вартість Товару визначена згідно з положеннями ст.64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів та зборів митних вартостях у співставних обсягах за МД від 29.01.2014 №807100000/2014/2887 з рівнем митної вартості товару «поліетилен низького тиску, високої густини, в гранулах, марка Liten VB33» країною походження Чехія - 1,26 євро за кг (а. с.14-17).

Так, митним органом скориговано митну вартість Товару, що імпортується позивачем, із застосуванням резервного методу згідно раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Також 20.03.2014 Дніпропетровською митницею прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00070 (а. с.18-20).

Вважаючи вищевказані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови незаконними, ТОВ "Гранд полімер ЛТД" звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Гранд полімер ЛТД" підлягає задоволенню з таких підстав:

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 МК України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто ч.6 ст.54 МК України містить певний перелік підстав, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

У відповідності до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Згідно даної статті такими методами є:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно п.п.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що для витребування додаткових документів у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України зазначеного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не зазначалось про ненадання декларантом документів, визначених у ч.2 ст.53 МК України.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, за визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З наведених норм випливає наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення числового значення складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення.

Так, за позицією відповідача у поданих до митного оформлення декларантом документах відсутні всі необхідні відомості щодо складових заявленої митної вартості товару, зокрема її транспортної складової (інформації про вартість завантаження товару на транспортний засіб, витрати на митне оформлення товару в країні відправлення).

Тобто, всі перелічені у спірному рішенні розбіжності стосуються тільки витрат на транспортування товару.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що не може бути свідченням неправильності визначення Товариством числового значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення Товару те, що у наданій декларантом контракті-заявці на перевезення вантажу від 11.03.2014 № 03 відсутнє посилання на номер та дату договору транспортного експедирування, що унеможливлює її ідентифікацію з наданим до митного оформлення договором транспортного експедирування.

Стосовно інших розбіжностей, зазначених відповідачем у спірному рішенні про коригування, колегія суддів зазначає:

З матеріалів справи вбачається, що транспортні витрати позивач підтвердив Митниці наступними документами:

- договором транспортного експедирування ЗЭ № 05 від 18.01.2013, укладеним між ПП «Россенті» (експедитор) та ТОВ "Гранд полімер ЛТД" (замовник), за умовами якого ПП «Россенті» здійснює комплекс робіт з організації перевозок автомобілями у міських, міжміських і міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей транспорт третьої сторони, а ТОВ "Гранд полімер ЛТД" оплачує ці послуги (а. с.51, 52).

Між ТОВ "Гранд полімер ЛТД" та ПП «Россенті» складено контракт-заявку №03 від 11.03.2014 на перевезення поліетилену за маршрутом Литвинов (Чехія)-Дніпропетровськ автомобілем марки Вольво, держномер ВС 8561 ВН/ВС 9394 ХХ, з вартістю послуги з транспортування 9000 грн. (а. с.53);

Згідно довідки ПП «Россенті» № 16 від 18.04.2013, якою підтверджено вартість транспортних витрат на доставку вищевказаного Товару на загальну суму 9000 грн., а саме: від м.Литвинов (Чехія) до погранпереходу Краковец (Україна) 4050,96 грн., від погранпереходу Краковец (Україна) до м.Дніпропетровську (Україна) - 4949,04 грн. (а. с.33).

Також позивачем надано Митниці рахунок № 19 від 18.03.2014, виписаний ПП «Россенті» для ТОВ "Гранд полімер ЛТД" на загальну суму 9000 грн., з яких 8800 грн. - транспортно-експедиційні послуги, 200 грн. експедиційні послуги (а. с.30).

- договором ЭД № 24 від 28.08.2013, укладеним ПП «Россенті» (експедитор-довіритель) і ФОП ОСОБА_2 (експедитор-повірений), за умовами якого ПП «Россенті» доручає, а ФОП ОСОБА_2 зобовязується за винагороду організовувати в інтересах ПП «Россенті» експедиційне обслуговування вантажів, наданих до перевезення автомобільним транспортом, підгодовувати та забезпечувати перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а у разі необхідності і по території України (а. с.48-50);

Згідно рахунку-фактури № 8 від 18.03.2014 вартість автопослуг ФОП ОСОБА_2 для ПП «Россенті» - 8800 грн. без ПДВ (а. с.32).

- договором № 4 від 03.03.2014 оренди транспортного засобу, укладеним між ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) щодо оренди вантажівки марки Вольво тягача та напівпричепу, держномер ВС 8561 ВН/ВС 9394 ХХ, (а. с.46, 47);

Згідно рахунку-фактури № 3 від 18.03.2014 до даного договору, вартість оренди вантажівки 500 грн. без ПДВ (а. с.31).

Отже, підтверджуються доводи скаржника про те, що відповідно до відомостей, зазначених у товаросупровідних документах (СМR № 2201409) СМR № 2201409) перевезення здійснювалось безпосередньо ФОП ОСОБА_2 згідно договору № 4 оренди транспортного засобу від 03.03.2014 на виконання договору ЭД № 24 від 28.08.2013 про надання експедиційних послуг, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Россенті».

При цьому, ПП «Россенті» залучено позивачем згідно договору транспортного експедирування ЗЭ № 05 від 18.01.2013.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, «Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не повязані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З наведеної норми виливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, повязаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, повязаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у звязку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, повязані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Поряд з цим у ч.11 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що транспортні послуги та витрати на страхування, якщо не були зазначені в контракті, але фактично були понесені продавцем, повинні включатись покупцем до митної вартості при декларуванні товарів на Митниці, і, відповідно, не повинні включатись, якщо таких витрат продавець не ніс.

Як зазначено вище, за умовами Контракту, до ціни Товару включена лише вартість його тари, упаковки і маркування.

Доказів того, що до ціни товару були включені транспортні послуги або страхування, які повинен нести продавець, або того, що витрати на транспортні послуги, навантаження, страхування вантажу були понесені Продавцем за Контрактом матеріали справи не містять.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Як зазначено відповідачем в запереченнях на апеляційну скаргу, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості у Програмно - інформаційному комплексі «Інспектор-2006» спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР), а саме (а. с.180, на зв.):

1. Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу та/або відомостей про них на предмет розбіжностей і відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях розміщених в ЄАІС Держмитслужби:

Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країнах відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх

митних оформленнях. Перевірити заявлені у гр.44 митної декларації документи, що підтверджують транспортні витрати, на предмет розбіжностей із задекларованими відомостями.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів:

Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування, страхування. При цьому, відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ).

Перевірити повноту декларування складових митної вартості.

Наведене підтверджує вищезазначені висновки колегії суддів про те, що до ані до Контракту, ані до декларації митної вартості декларантом не включались витрати на транспортування, страхування. І не включались ці витрати правомірно, оскільки за них позивач (Покупець) не сплачував грошові кошти Продавцю за Контрактом через те, що останній їх не ніс.

За таких обставин, враховуючи приписи ч.ч.5, 10 ст.58 МК України, у позивача відсутній обовязок включати транспортні послуги до митної вартості Товару, задекларованого до митного оформлення.

Тобто митна вартість заявленого до розмитнення Товару фактично не мала такої складової, як транспортні витрати та витрати на страхування. І перевірені митниками числові значення транспортних послуг не впливають на митну вартість Товару.

Отже, вірним є посилання скаржника на те, що виявлені відповідачем розбіжності (стосовно того, що у заявці від 11.03.2014 № 03 вартість послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Литвинов (Чехія)-Дніпропетровськ визначена на рівні 9000 грн., а відомості щодо вартості перевезення до ввезення на митну територію України не визначені вказаним договором та Заявкою до нього, а також стосовно того, що відомості щодо вартості транспортних послуг, зазначені у рахунку від 18.03.2014 № 19, не відповідають відомостям, зазначеним у довідці про транспортні витрати від 18.03.2014 № 16, наданим декларантом до митного оформлення) не можуть розцінюватись як заниження чи невідповідність митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, скаржником вірно звертається увага на те, що навівши перелічені розбіжності, ані суд першої інстанції, ані Митниця не зазначили яким чином виявлені недоліки вплинули на митну ціну товару, тобто на правильність визначення декларантом транспортної складової митної вартості Товару, заявленого декларантом до митного оформлення.

Таким чином, первісно надані декларантом документи, обовязковість надання яких для митного оформлення передбачена у ч.2 ст.53 МК України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах, які безпосередньо стосуються числових значень складових митної вартості товарів (ч.3 ст.53 МК України), митним органом не було виявлено.

Враховуючи це, колегія суддів вважає, що обґрунтування причин, які обумовлювали вимогу до позивача надати додаткові документи, стосовно наявності вищенаведених розбіжностей, є надуманим та неправомірним, такими, що не стосуються складових митної вартості товару, і, відповідно, це не давало право відповідачу на витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару у Товариства.

Отже, відповідачем, як субєктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що при декларуванні позивачем товару за першим методом (вартістю Контракту) були наявними обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу щодо вартості імпортованого товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, на те, що при витребуванні у позивача додаткових документів (договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою; контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини), всупереч вимог п.3 ч.2 ст.55 МК України відповідач не обґрунтував чому з наданням цих додаткових документів митна вартість може бути визнана Митницею, тобто не зазначив необхідності надання саме цих додаткових документі і не визначив їх вплив на митну вартість і на виявлені розбіжності.

Щодо доводів відповідача про те, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби інформації, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів та зборів митних вартостях у співставних обсягах (зокрема, у МД від 29.01.2014 №807100000/2014/2887, за використанням якої позивачу і було визначено митну вартість за товару за резервним методом), то ці доводи є перекрученням обставин даної справи, оскільки з описаного в спірному рішенні порядку дій митного органу не вбачається, що ці розбіжності не були виявлені митниками на етапі перевірки основних документів.

Тобто, інформація бази ЄАІС ДМСУ використовувалась митним органом не під час перевірки основних документів, а вже після відмови позивача надати додаткові документи з огляду на їх відсутність, тобто фактично при обранні митним органом методу визначення митної вартості товару.

Отже, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митний кодекс України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність прийняття відповідачем спірних рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2014 №110100000/2014/200023/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці № 1101000000/2014/000701 від 20.03.2014.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової - про задоволення повністю позову ТОВ "Гранд полімер ЛТД".

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 р. у справі № 804/5525/14 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014р. у справі № 804/5525/14 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 20.03.2014 №110100000/2014/200023/1.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 1101000000/2014/000701 від 20.03.2014, винесену Дніпропетровською митницею.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко