Постанова № 53741009, 19.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 листопада 2015 р. Справа № 820/7987/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С., суддів Мар'єнко Л.М., Полях Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Мараєвої О.В.,

позивача - ОСОБА_1.,

представника першого та другого відповідачів - Левченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд стягнути з Харківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України, код ЄДРПОУ 39534151, на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 14.04.2010 р. по 08.06.2015 р., у сумі 265757 грн 76 коп.; стягнути з Харківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України код ЄДРПОУ 39534151, на користь позивача суму моральної шкоди, у розмірі 200000 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року по справі №2а-6029/10/2070 скасовано наказ Державної митної служби України від 12.04.2010 року №543-К "По особовому складу митних органів" про припинення перебування на державні службі в митних органах України ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста Плетенівка" Куп'янської митниці з 14.04.2010 року за порушення Присяги державних службовців, що виявилося у несумлінному виконанні службових обов'язків, звільнивши його із займаної посади, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" та поновлено ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді начальника митного поста "Плетенівка" Куп'янської митниці з 14.04.2010 року. Допущено негайне виконання зазначеної постанови. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 року по справі №2а-6029/10/2070, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року по справі №2а-6029/10/2070 залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2011 року по справі касаційну скаргу відповідача відхилено, а рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін. Позивач зазначає, що всупереч ст.256 КАС України постанова суду негайно не була виконана, не було видано наказу про поновлення позивача на посаді у встановлені строки. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 08.06.2015 року №537 - О, позивача поновлено на посаді митного поста "Плетенівка" з 14.04.2010 року. Позивачем зазначено, що у зв'язку з безпідставним звільненням у період з 14.04.2010 року по 08.06.2015 року він перебував у вимушеному прогулі, а отже в порушення норм діючого законодавства не було виконано рішення суду негайно. У зв'язку з зазначеним позивач просить стягнути на його користь з Харківської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 265757 грн. 76 коп. суму моральної шкоди в розмірі 200000 грн.

Представник першого та другого відповідачів у наданих суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що у справі №2а-6029/10/2070 позивачем не було заявлено вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а отже такого права позивач позбавлений, окрім того заявлені позивачем вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню у зв'язку з не підтвердженням позивачем завдання такої моральної шкоди.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник першого та другого відповідачів в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшла наступного висновку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 року у справі №2а-6029/10/2070 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби, Куп'янської митниці про скасування наказу та поновлення на посаді, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 року, скасовано наказ Державної митної служби України від 12.04.2010 року № 543-К "По особовому складу митних органів" про припинення перебування на державні службі в митних органах України ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Плетенівка" Куп'янської митниці з 14.04.2010р. за порушення Присяги державних службовців, що виявилося у несумлінному виконанні службових обов'язків, поновлено ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді начальника митного поста "Плетенівка" Куп'янської митниці з 14.04.2010 року. Постанова в частині поновлення позивача на посаді підлягала негайному виконанню.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що обставини протиправності звільнення позивача із займаної посади є обставинами, що не підлягають доказуванню у відповідності до до ч.1 ст.72 КАС України, а саме обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином колегією суддів встановлено, що рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної та касаційної інстанції визнано протиправним наказ про звільнення позивача з займаної посади. Проте питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом у зазначеному провадження не розглядалося, оскільки така вимога заявлена не була.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що позивача поновлено на посаді наказом від 08.06.2015 року №537-о "Про виконання рішення суду", відповідно до якого: скасовано наказ Державної митної служби України від 12.04.2010 року №543-к "По особовому складу митних органів"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Плетенівка" Харківської митниці Міндоходів з 14.04.2010 року (а.с. 16).

Враховуючи вище наведене, колегією суддів встановлено, що на підставі ст. 235 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді, тобто по день винесення та набрання законної сили рішенням суду, а саме 27.02.2015 року.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів, за принципом аналогії права, керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи міститься довідка про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 29.07.2015 року №20-70-05-01/001/223 за підписом начальника Харківської митниці ДФС та начальника УФЕРБО головного бухгалтера, зі змісту якої судом встановлено, що за два попередніх місяця до звільнення, а саме за лютий 2010 року та березень 2010 року середньоденна заробітна плата позивача становить 233,05 грн (а.с. 17).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 25.08.2009 № 9681/0/14-07/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік" тривалість вимушеного прогулу позивача складає 153 робочих дні, відповідно розмір заробітної плати за час вимущеного прогулу, а сааме за період 13.04.2010 року по 19.11.2010 року складає 35656,65 грн (розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 233,05 грн * кількість робочих днів вимушеного прогулу 153) та підлягає стягненню з Харківської митниці Державної фіскальної служби України.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення, а саме за період з 20.11.2010 року по 07.06.2015 року, колегія суду повідомляє наступне.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. Якщо ж це сталося не з вини власника або уповноваженого ним органу, а з вини самого працівника, середній заробіток за час затримки поновлення на роботі не повинен йому виплачуватися.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що визначальною обставиною для вирішення питання про наявність чи відсутність права у позивача на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, є встановлення наявності чи відсутності у цьому вини роботодавця.

Як встановлено колегією суддів наказ про поновлення позивача на посаді винесено Міністерством доходів і зборів України лише 08.06.2015 року, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Плетенівка" Харківської митниці Міндоходів з 14.04.2010 року, чим порушено права позивача у зв'язку з затримкою виконання судового рішення відповідачем та неотримання позивачем заробітної плати за період з 20.11.2010 року по 08.06.2015 року, що є підставою для стягнення цих сум відповідно до положень ст. 235 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 124 та ст. 129 Конституції України, ст.255 КАС України, слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України безвідносно до суб'єктивного ставлення конкретного суб'єкта права до такого рішення суду, що означає виникнення з дати набрання судовим актом законної сили у зобов'язаної особи обов'язку вчинити організаційні, правові та інші заходи, спрямовані на організацію виконання судового рішення.

З врахуванням вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 року у період з 20.11.2010 року по 07.06.2015 року не була виконана відповідачем, а отже у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати, за час затримки виконання судового рішення.

Враховуючи, що в даному провадженні встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 233,05 грн, тому саме із цього розрахунку повинно бути стягнуто заробітну плату позивача за час затримки виконання судового рішення за період з 20.11.2010 року по 07.06.2015 року.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 25.8.2009 № 9681/0/14-07/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік", від 25.08.2010 р. №9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік", від 23.08.2011 р. №8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік", від 21.08.2012 р. №9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік", від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" та від 09 вересня 2014 року N 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" середня заробітна плата за час затримки виконання судового рішення за період з 20.11.2010 року по 08.06.2015 року складає 1138 робочих днів. Отже із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача 233,05 грн, стягненню підлягає заробітна плата у сумі 265210,90 грн.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає середня заробітна плата за період 14.04.2010 року по 07.06.2015 року в загальній сумі 300867,55 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 200000 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови Пленуму визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів нанесення йому відповідачем моральної шкоди.

Отже, в цій частині позов також не підлягає задоволенню оскільки у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України судом не було встановлено завдання позивачу шкоди діями відповідача.

З врахуванням вище викладеного колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про стягнення суми підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, постанова суду в частині виплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4427,94 грн. підлягає негайному виконанню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про стягнення суми - задовольнити частково.

Стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України, код ЄДРПОУ 39534151, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 300867 (триста тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 55 коп.

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 4427 (чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн 94 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Нуруллаєв І.С.

Суддя Мар'єнко Л.М.

Суддя Полях Н.А.