Постанова № 53740946, 17.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року справа № 813/5249/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Бугара М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Домен - Друк до Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Домен - Друк до Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 14.07.2015 року за №0000592201, від 14.07.2015 року за №0000602201, від 14.07.2015 року за №0000572201, від 14.07.2015 року за №0000582201, від 14.07.2015 року за № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки №184/2201/33562775 від 30.06.2015 р. Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними. Висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання не можуть впливати на правомірність формування ТзОВ «Домен-Друк» витрат та податкового кредиту. Також зазначають, що усі подані для перевірки первинні документи та їх копії містили відомості про зміст та обсяг господарської операції в обсязі, достатньому для документування.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву б/н, б/д. Заперечення мотивовані тим, що перевіркою встановлено факт порушення ТзОВ «Домен-Друк» податкового законодавства, а саме неможливістю підтвердження реальності проведення господарських операцій з контрагентами, зокрема з ТзОВ «Топ Групп», чим позивачем завищено витрати за рахунок віднесення на собівартість придбаних ( виготовлених) та реалізованих товарів. Також позивачем на підтвердження відносин з контрагентами не надано для перевірки первинних документів, а відтак, на думку податкового органу такі правочини є нікчемними, а спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві , просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

На підставі наказу Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області № 478 від 12.06.2015 року та направлень на перевірку від 15.05.2015 р. № 190/2201, №191/2201, №192/2203, №193/2204, №194/2204, №195/1702, №196/1702, проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ «Домен-Друк» (код ЄДРПОУ 33562775) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. За результатами даної перевірки складено ОСОБА_1 № 184/2201/33562775 від 30.06.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Домен-Друк»;

- пп..14.1.27 п.14.1 ст. 14, п44.1, п.44.3 ст.44, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп..138.10.5 п.138.10 ст. 138, пп..139.1.9 п.139.1 ст.139, пп..140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 210293 грн., у тому числі за 2013 р. в сумі 210 293 грн.,

- пп..14.1.27 п.14.1 ст. 14, п44.1, п.44.3 ст.44, пп.. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп.. , п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп..138.10.5 п.138.10 ст. 138, пп..139.1.9 п.139.1 ст.139, пп..140.1.6 п.140.1 ст.140, пп..159.1.2 п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №№2755-VІ в результаті чого завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3678567 грн., у тому числі за 2014 р. в сумі 3678567 грн.;

- пп..14.1.181, пп..14.1.191 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №№2755-VІ в результаті чого занижено податок нга додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 172742 грн. в тому числі за лютий місяць 2014 р. у сумі 477 грн., за березень місяць 2014 р. у сумі 3958 грн., за травень місяць 2014 року у сумі 168307 грн.;

- пп..14.1.181, пп..14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №№2755-VІ в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну cуму 77600 грн. в тому числі за липень місяць 2014 року в сумі 41600 грн., за серпень місяць 2014 р. у сумі 36000 грн.;

- п.201.10 ст.210 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №№2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, які виписані на ТОВ «Кольоровий світ» на загальну суму ПДВ 128011,79 грн.;

-пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №№2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого в деклараціях з ПДВ за 2013-2014 рр. занижено операції з вивезення товарів за межі митної території України (р.2 Декларації) на загальну суму 319012 грн., в тому числі за 2013р. на 317678 грн., за 2014 р. на 1334 грн.;

-п.2.8, п.3.4, п.3.5, п.5.9, п.7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р.№637 (із змінами та доповненнями) в результаті перевищення ліміту каси;

- ст..1 ЗУ від 23.09.1994 р №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного надходження валютної виручки за експортні товари за експортним контрактом № К-10/12/12 від 29.12.12 р., з фірмою нерезидентом ОАО «Криница», Республіка Білорусь та за експертним контрактом №06 від 07.10.2013 р., з фірмою нерезидентом ООО «Диметра-Ко» відповідно до інформаційного повідомлення уповноваженого банку ПАТ АКБ «Львів» м. Львів від 08.01.2015 р. №6/0-23 про порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- пп..103.4 , 130.9 ст.103, п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині заниження податку з доходу на резидента в сумі 2239 грн.;

- п.1ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 « Про систему валютного регулювання та валютного контролю», із змінами та доповненнями та п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями, а саме : не подано «декларацію про валютні цінності , доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» станом на 01.01.2015 р. та не задекларовану прострочену дебіторську заборгованість, яка виникла по розрахунках з нерезидентом ОАО «Криница», Республіка Білорусь по контракту № К-10/12/12 від 29.12.2012 р. в сумі 7221,11 доларів США;

- ненадання завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями).

На підставі ОСОБА_1 перевірки Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.07.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем штрафна санкція за ненадання завірених копій документів в розмірі 510 грн.; №0000572201 від 14.07.2015 р. у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 14010100 грн. в тому числі за основним платежем 172742 грн., за штрафними санкціями 86371 грн.; №0000582201 від 14.07.2015 р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77 600 грн.; №0000592201 від 14.07.2015 р. у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 11021000 грн. в тому числі за основним платежем - 210293 грн. та за штрафними санкціями 105147 грн.; №0000602201 від 14.07.2015 р. форми «П» у звязку з чим зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3678567 грн.

Вирішуючи спір по суті суд встановив таке.

Між ТОВ «Топ Групп» та ТОВ «Домен-Друк» укладено договір поставки №11 від 11.11.2013 р. на постачання поліграфічної продукції, відповідно до якого постачальник -ТОВ «Домен-Друк» зобовязується поставити у зумовлені строки покупцю ТОВ «Топ Групп» продукцію( товар) вказану у Специфікації та/або накладній, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та своєчасно оплатити товар. Кількість, асортимент та ціна кожної партії товару визначається в Специфікації та/або накладній.

В підтвердження господарських операцій з вказаним контрагентом, позивач надав суду копії накладних №3/к від 26.05.2014 р., №4/к від 27.05.2014 р., №7/к від 04.07.2014 р.,№11/К від 14.08.2014 р., шляхові листки №53 від 26.05.2014 р., №67 від 03.07.2014 р., №83 від 13.08.2014 р., копії податкових накладних №128, 235,234, 136, звіт по проводках за січень 2013 р. вересень 2015 р., копії реєстрів документів системи «Клієнт-Банк», виписки з центрального відділення ПАТ АКБ «Львів».

Між ТОВ «Топ Групп» та ТОВ «Домен-Друк» також укладено договір поставки №31 від 31.10.2014 р. відповідно до якого постачальник зобовязується поставити у зумовлені строки покупцю продукцію (товар) вказану в Специфікації та/або накладній, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та своєчасно оплатити товар. Найменування продукції поліграфічні матеріали.

На підтвердження господарських операцій з вказаним контрагентом, позивач долучив до матеріалів справи: копію картку рахунку 361 за січень 2013 р.- грудень 2014 р., накладну №575 від 31.10.2014 р., акти виконаних робіт(надання послуг) №17 від.31.12.2014 р.,№15 від 10.12.2014 р., №16 від 20.12.2014 р., копія виписки (особового рахунку) за 26.11.2014 р. з ПАТ АКБ «Львів».

Також встановлено, що між ТОВ «Домен-Друк» та ТОВ «Сінал-Україна» укладено договір поставки товару № C010304 від 03.01.2014р., предметом якого є поставка товару. Кількість, ціна та вартість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невідємною частиною договору. Поставка товару може здійснюватися, як постачальником так і покупцем за власний рахунок, або власним транспортом.

На підтвердження придбання товару в лютому - березні 2014 р. до перевірки податковому органу представлені наступні документи: видаткові накладні- №2/12-001 від 12.02.2014 р., №3/06-002 від 06.03.2014 р., №3/06-001 від 06.03.2014 р., №3/12-001 від 12.03.2014 р., №3/12-002 від 12.03.2014 р.

Отже, зазначені первинні документи, які долучені до матеріалів справи на підтвердження господарських правовідносин між ТзОВ «Домен-Друк» та ТзОВ «Топ Групп» і ТзОВ «Сінал- Україна» повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлені п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р.

Порушення контрагентом певних правил оподаткування не може бути підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Податковому органу не надано право встановлювати (визначати) недійсність (нікчемність) правочинів ці питання належать виключно до компетенції суду.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 згаданого Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків) фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Даною нормою не передбачено необхідності включати до первинних документів інформації по фактично понесеним витратам як окремої їх складової, на що посилаються перевіряючи в акті перевірки.

Крім того, хоча ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і передбачає необхідність висвітлення у первинних документах даних про зміст та обсяг господарської операції, законодавство не встановлює рівня конкретизації такої інформації і не вимагає подання цих даних за певною формою. Усі подані для перевірки первинні документи та їх копії містили відомості про зміст та обсяг господарської операції в обсязі, достатньому для документування.

Щодо посилань податкового органу на зібрану податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Топ Групп» по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2015 р. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС України у м. Києві та згідно довідки Основянської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Хаківської області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «СІНАЛ Україна», суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливості посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання; при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з Додатку 3 до Методичних рекомендацій, який містить форми ОСОБА_1 про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Таким чином, суд зауважує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку акта документальної позапланової виїзної перевірки, не може свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6ст. 198 ПК України).

Системний аналіз наведених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором.

Проте, первинні документи, надані позивачем як платником податків, невмотивовано не були взяті до уваги податковим органом і не вплинули на висновки, що викладені в акті перевірки №184/2201/33562775 від 30.06.2015 р.

Також, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Суд бере до уваги також позицію Вищого адміністративного суду України щодо наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні та обовязковості надання товарно-транспортних накладних в підтвердження реальності господарської операції. Так, в ухвалі від 30.03.2015р. по справі №К/800/55509/13 залишаючи в силі рішення суду про задоволення позову (на користь платника податків) ВАС України прийшов до наступних висновків: «... сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце та ...за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно- транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операиій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару».

Щодо завищення витрат по договорах страхування майна та віднесення до фінансових витрат сум відсотків сплачених по кредитах, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивачем було укладено ряд кредитних договорів, а саме:

-згідно умов генерального договору № 34 від 30.05.2013р. (в матеріалах справи) ПАТ АКБ "Львів" відкрило Позичальнику (позивачу) відкличну відновлювальну ОСОБА_4 з максимальним лімітом заборгованості в сумі 5 650 000,00 грн. з процентною ставкою 21% річних /п. п. 2.1.1, 2.1.3 договору/. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) /п. 4.1 договору/. Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2 цього договору, у валюті отриманого кредиту щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані /п. 4.4 договору/.

-згідно умов генерального договору № 35 від 13.06.2013р. {в матеріалах справи) ПАТ АКБ "Львів" відкрило Позичальнику (позивачу) відкличну відновлювальну ОСОБА_4 з максимальним лімітом заборгованості в сумі 500 000,00 дол. США з процентною ставкою 10% річних/п. п. 2.1.1, 2.1.3 договору/. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) /п. 4.1 договору/. Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2 цього договору, у валюті отриманого кредиту щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані /п. 4.4 договору/.

-згідно умов кредитного договору № WCLoan/03951 від 29.03.2011р. (в матеріалах справи) ПАТ ОСОБА_5 МКБ надало позивачу кредит в сумі 2000000 гривень /п. 1.1. договору/. Процентна ставка за користування ОСОБА_4 в період з 29.03.2011 р. по 28.03.2012 р. складає 18 % річних. Починаючи з 29.03.2012р. процентна ставка є плаваючою та складається з відсотку + базової ставки /п. 3.1.1 договору/. Пунктами 3.1.3 та 3.1.4 вказаного договору встановлено порядок визначення розміру відсотку за кредитом та плаваючої процентної ставки. Позичальник зобовязується сплачувати нараховані проценти згідно п.3.1 цього договору щомісячно в строку з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, а для останнього процентного періоду - в день повного погашення грошових зобовязань за договором /п. 3.2 договору/.

-згідно умов кредитного договору №00463-CL від 03.02.2008 (в матеріалах справи) ВАТ «Міжнародний комерційний банк» надав позивачу кредит в сумі 900000 дол. США /п. 1.1. договору/. Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з процентної ставки 12% річних за методом "факт/360" /п.3.1 договору/. Позичальник зобовязується сплачувати проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця /п.3.2 договору/.

-згідно умов договору купівлі-продажу №08-031-К від 31.10.2007р. (в матеріалах справи) позивач купив в фірми "Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH" поліграфічне обладнання з комплектуючими вартістю 1401892,97 Евро з розстрочкою на 60 місяців /п. п. 2, З договору/. З метою попереднього визначення витрат на фінансування та загальної вартості договору відсоткова ставка встановлюється в розмірі 10,5% і початок розрахунку процентів визначається з дати поставки товару /п. 3.2 договору/. Фінансовий залишок суми ціни товару та додаткових витрат, плюс витрати на фінансування, сплачується в розстрочку у відповідності до платіжного плану (додається) в строк фінансування, який складає 60 місяців /п. 3.2 договору/.

Суд зазначає, що умовами договорів було чітко визначено розмір, порядок нарахування та сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, відповідно, твердження представника відповідача та висновки вміщені у акт перевірки є необгрунтованими та безпідставними. В акті перевірки відповідачем також не заперечувалось цільове використання грошових коштів отриманих в кредит та використання їх.

Відповідно до пп. 138.10.5п. 138.10 ст. 138 ПКУ до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку). Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені п. 141.1 ст. 141 ПКУ. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'яіаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно' по

положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана і виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, і а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Законодавець чітко визначає необхідний критерій для віднесення

господарських операцій та їх наслідків до господарської діяльності - одержання доходу.

Як встановлено судом, кредити, які надавались позивачу банківськими установами використовувались за цільовим призначенням, а саме на оплату постачальникам за придбані товари, роботи, послуги. Придбані товари та матеріали у подальшому були реалізовані іншим субєктам господарської діяльності. Відповідно операції по придбанню та реалізації матеріалів та товарів відносяться до господарської діяльності підприємства, отже, суми банківських відсотків, які сплачувались за користування коштами, що використані на оплату постачальникам правомірно включені до складу витрат відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ та п. 141.1 ст. 141 ПКУ.

Нормами ПКУ передбачені виключні обмеження у врахуванні складі витрат нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями, зокрема за отриманими кредитами,

позиками, у разі отримання їх:

- або від нерезидентів, які мають офшорний статус (пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу);

- або платником податку, 50 і більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), при нарахуванні процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та повязаних з ними осіб (п. 141.2 ст. 141 Кодексу);

- або при наявності кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Кодексу,);

- або якщо нарахування процентів не пов'язане із господарською діяльністю платника податку, а саме по операціям , визначеним пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140 і ст..140 цього Кодексу).

Як вбачається, у позивача зазначені вище обмеження при врахуванні у склад витрат нарахованих процентів за борговими зобовязаннями відсутні.

Щодо договорів страхування майна, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено ряд договорів страхування, а саме з: АТ«СГ «ТАС» по договору МКО/12 № А 378833 від 28.11.2013р., АТ«СК «АХА Страхування» по договору № 224694 Гя/13лв/л4АС від 27.08.2013 р., ПрАТ СК «Теком» по договору 002-033 Д/М/3 від 22.02.2013р., ПАТ СК «Українська страхова компанія» по договору № 12-1301-13-00036 від 22.05.2013 р., ПАТ СК «Українська страхова компанія» по договору № 12-1301-13-00015 від 28.03.2013 р., з ПАТ СК «Уніка» по договору№ 014081/2200/0000716 від 25.10.2013р., ПАТ СК «Уніка» по договору по договору№ 014081/2200/0000672 від 30.05.2013р ТОВ СК «Наста» по договору № 205 від 20.09.2013 р., з ПАТ СК «Уніка» по договору № 826001/2200/0000005 від 16.04.2014р., з ПАТ СК «Уніка» по договору № 826001/2200/0000010 від 23.05.2014р., з ПАТ СК «Скарбниця» по договору № 87/14011/М/14 від 17.11.2014р., з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 30.04.2014 р.

Суд зазначає, що всі укладені позивачем договори страхування відповідають вимогам, наведеним у п. 3.11 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 09.07.2010, № 565 «Про затвердження Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування» - страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9 статті 6 Закону України "Про страхування") - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, зазначеним у правилах та договорі страхування (іншим, ніж залізничний, наземний, повітряний, водний транспорт (морський внутрішній та інші види водного транспорту), вантаж та багаж (вантажобагаж).

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановленим договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитки, понесеного ними у зв'язку з пошкодженням, знищенням (загибеллю), втратою застрахованого майна.

Відповідно до пп. 140.1.6. п. 140.1 ст. 140 ПКУ будь-які витрати із страхування майна платника податку, об'єкта оперативного лізингу, фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності включаються до складу витрат, що впливають на обєкт оподаткування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області від 14.07.2015 року за №0000592201, від 14.07.2015 року за №0000602201, від 14.07.2015 року за №0000572201, від 14.07.2015 року за №0000582201, від 14.07.2015 року за № 0000552201є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області від 14.07.2015 року за №0000592201, від 14.07.2015 року за №0000602201, від 14.07.2015 року за №0000572201, від 14.07.2015 року за №0000582201, від 14.07.2015 року за № НОМЕР_1.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк» (код ЄДРПОУ 33562775) судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.11.2015 року.

Суддя Братичак У.В.