Постанова № 53740716, 09.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Справа № 808/8321/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді А.В. Сіпаки,

при секретарі судового засідання І.С. Горбової,

за участі представників сторін

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Роніс»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтня 2015 року Приватне підприємство Роніс (далі ПП Роніс, позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі ДПІ у Орджонікідзевському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2015 № НОМЕР_1 про нарахування штрафу з ПДВ в розмірі 6247,17 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, оскільки право визначення призначення платежу згідно з чинним законодавством України належить виключно платнику та у податкового органу відсутні повноваження самостійно змінювати призначення платежу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що позивач в порушення п. 57.3 ст. 57 ПК України несвоєчасно сплатив узгоджену суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 220279 грн., а тому відповідачем правомірно було застосовано штраф у відповідності до ст.. 126 ПК України. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідачем 14.04.2015 було проведено камеральну перевірку щодо несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету, за результатами якої складено ОСОБА_1 від 14.04.2015 № 49/15-01/32518657.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п. 57.1 ст.. 57 ПК України узгоджені суми по податку на додану вартість: по податковому повідомленню-рішенню від 07.02.2011 № НОМЕР_2 по строку сплати 24.05.2013, сплачено (погашено) платником 27.09.2013 у розмірі 106,50 грн., 30.12.2013 у розмірі 933 грн., 18.09.20114 у розмірі 4049,50 грн. з затримкою від 124 до 480 календарних днів; по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року (№ НОМЕР_3 від 16.05.2013) по строку сплати 30.05.2013, сплачено (погашено) платником 22.12.2014 у розмірі 205 грн. з затримкою на 571 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року (№ НОМЕР_4 від 17.06.2013) по строку сплати 30.06.2013, сплачено (погашено) платником 22.12.2014 у розмірі 544 грн. з затримкою на 540 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (№ НОМЕР_5 від 15.08.2013) по строку сплати 30.08.2013, сплачено (погашено) платником 22.12.2014 у розмірі 1710 грн. з затримкою на 477 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року (№ НОМЕР_6 від 17.09.2013) по строку сплати 30.09.2013, сплачено (погашено) платником 22.12.2014 у розмірі 192 грн. з затримкою на 448 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (№ НОМЕР_7 від 19.11.2013) по строку сплати 30.11.2013, сплачено (погашено) платником 22.12.2014 у розмірі 479,85 грн. та 20.01.2015 у розмірі 453,15 грн. з затримкою на 386 та 424 календарних днів; по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року (№ НОМЕР_8 від 20.01.2014) по строку сплати 30.01.2014, сплачено (погашено) платником 29.01.2015 у розмірі 5145,92 грн. та 26.02.2015 в розмірі 2749,10 грн. з затримкою на 364 та 392 календарних днів; по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року (№ НОМЕР_9 від 19.02.2014) по строку сплати 02.03.2014, сплачено (погашено) платником 26.02.2015 у розмірі 381 грн. з затримкою на 361 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року (№ НОМЕР_10 від 18.03.2014) по строку сплати 30.03.2014, сплачено (погашено) платником 26.02.2015 у розмірі 461 грн. з затримкою на 333 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року (№ НОМЕР_11 від 16.09.2014) по строку сплати 30.09.2014, сплачено (погашено) платником 26.02.2015 у розмірі 5646 грн. з затримкою на 149 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року (№ НОМЕР_12 від 20.11.2014) по строку сплати 30.11.2014, сплачено (погашено) платником 26.02.2015 у розмірі 656,80 грн. та 27.03.2015 у розмірі 126,20 грн. з затримкою на 88 та 117 календарних днів; по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року (№ НОМЕР_13 від 15.12.2014) по строку сплати 30.12.2014, сплачено (погашено) платником 27.03.2015 у розмірі 4319 грн. з затримкою на 87 календарний день; по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (№ НОМЕР_14 від 20.01.2015) по строку сплати 30.01.2015, сплачено (погашено) платником 27.03.2015 у розмірі 3077,85 грн. з затримкою на 56 календарний день.

За результатами камеральної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.04.2015 № НОМЕР_15, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 6247,17 грн. згідно зі ст.. 126 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 126 ПК України.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов'язку, згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі № 2-а-0870/2581/11 позовну заяву ПП «Роніс» про визнання протиправним та скасування ППР № 0001702305/26274 від 12.10.2010 р. залишено без руху з причин відсутності клопотання про поновлення строків для звернення до суду. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року по справі № 2-а-0870/2581/11 позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2011 року по справі 2а-0870/4754/11 позовну заяву ПП «Роніс» про визнання протиправним та скасування ППР № 0001702305/26274 від 12.10.2010 залишено без розгляду. Ухвалою ДААС від 19.04.2012 року апеляційне провадження було закрите з причин відмови від апеляційної скарги ПП «Роніс».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року по справі 2а-0870/5392/11 в адміністративному позові заяву ПП «Роніс» про визнання протиправним та скасування ППР № 0001702305/26274 від 12.10.2010, № 0001702305/0/26274 від 30.11.2010, № 0001702305/1/26274 від 07.02.2011, № 0001702305/2/1740, відмовлено повністю. Ухвалою ДААС від 07 серпня 2012 року - апеляційну скаргу ПП «Роніс» залишено без задоволення. Ухвалою ВАСУ від 06 вересня 2012 року у відкритті касаційного оскарження відмовлено.

Ухвалою 01.02.2013 року подання про стягнення коштів ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було повернуто позивачу з причин звернення ДПІ до суду на 60 день з дня надсилання податкової вимоги.

04.02.2013 року Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду по справі 808/1318/13 відкрито провадження за поданням ДПІ, але ухвалою від 06.02.2013 року за клопотанням ДПІ про відкликання подання було залишено без розгляду.

Крім того, позивачем до суду також оскаржувалось ППР № НОМЕР_16 від 15.11.2013 року про донарахування 18612 грн. основного платежу та штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 3722,40 грн. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року по справі № 808/1216/14 позов ПП «Роніс» про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково та скасовано штрафну санкцію по податковому повідомленню-рішенню на суму 3711,40 грн. Ухвалою ДААС від 02.12.2014 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 без змін.

Таким чином податковий борг є узгодженим з 2012 року.

Станом на момент розгляду справи позивачем сума боргу по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях повністю не сплачена.

Крім того, слід відмітити, що позивачем у справі № 808/1216/14 оскаржувалось податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток, а не з податку на додану вартість.

Суд погоджується з представником відповідача про те, що податковий орган самостійно не змінював призначення платежу, оскільки кошти сплачені підприємством були зараховані відповідно до кодування, яке було вказано в платіжному дорученні, в порядку черговості його виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд приходить до висновку, що податковий орган діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2015 № НОМЕР_1 про нарахування штрафу з ПДВ в розмірі 6247,17 грн. у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Роніс» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака