Ухвала суду № 53740242, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/50518/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року

у справі № 826/19502/13-а

за позовом дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»)

до Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Макарівське відділення Ірпінської ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Макарівського відділення Ірпінської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 року № 0001462202.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скарну задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом першої інстанції замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на Макарівське відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача за звітний податковий період 2012-2013 роки з розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 06.11.2013 року № 104, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виразилось у порушенні термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0000142600, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 9911,50 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ) встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

За змістом ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань, так і зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на їх виконання.

Відповідно до абз.7 ст. 1 Закону № 2343-ХІІ грошові вимоги, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство є конкурсними вимогами, а грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

За приписами ст. 19 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли до введення мораторію.

При цьому, кредитори з грошовими вимогами, що виникли після відкриття справи про банкрутство, повинні заявити свої вимоги до боржника після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 23 Закону № 2343-ХІІ.

Також, з введенням мораторію підприємницька діяльність боржника не припиняється, боржник повинен виконувати свої зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.08.2011 року відповідачем, на підставі заяви про надання розстрочення грошового зобов'язання з податку на прибуток, прийнято рішення № 1 про розстрочення грошового зобов'язання з податку на прибуток, самостійно задекларованого позивачем в сумі 106 666,00 гривень.

Також, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б порушено провадження про банкрутство ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію, тобто до 09.09.2011 року.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.08.2012 року затверджено реєстр кредиторів ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та станом на день звернення з даним позовом, останній перебуває в стадії санації процедури банкрутства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, штрафні санкції нараховані відповідачем на суми непогашеного податкового боргу, за рахунок вказаного в додатку до акту розрахунку штрафної санкції, який виник у платника 21.10.2011 року, в результаті скасування розстрочених грошових зобов'язань (рішення ДПІ у Макарівському районі № 1 від 21.10.2011 року), в зв'язку з порушенням умови погашення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки грошові зобов'язання останнього щодо сплати податку на прибуток існували ще до введення мораторію, зокрема до 09.09.2011 року, що підтверджується договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) від 19.08.2011 року № 1, укладеним з відповідачем, та рішенням відповідача про розстрочення грошових зобов'язань від 19.08.2011 року № 1, що, з урахуванням відсутності податкового органу у списку конкурсних кредиторів, суперечить положенням Закону № 2343-ХІІ.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 826/19502/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько