Ухвала суду № 53740105, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2015 р. м. Київ К/800/21687/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Соловя А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 року

у справі № 826/16418/14

за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась у жовтні 2014 року до суду з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0004581701.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті в іншому складі суду. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року,за результатами якої складено акт від 01.08.2014 року № 848/26-54-17-01-17-2217418261, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 164.2.17 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого донараховано зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період що перевірявся на загальну сум 59 450,43 гривень; пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2011-2012 роки.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0004581701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 59 620,43 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 59 450,43 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 гривень.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення податковим органом не здійснення позивачем декларування та відповідно сплати зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб з отриманого позивачем прибутку в розмірі 342 667,79 гривень у вигляді додаткового блага у 2011-2012 роках.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2006 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено ряд договорів про надання споживчого кредиту, а саме Договір № 1106511400 та № 11065039000, за умовами яких Банк зобов'язувався надати Позичальнику (ОСОБА_3.) кредитні послуги - надання кредитних коштів в іноземній валюті (доларів США), а Позичальник, в свою чергу зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі.

В подальшому банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача в розмірі 17 261,78 доларів США що складає 137 919,90 гривень по курсу НБУ станом на 13.12.2011 року та 12 496,20 гривень штрафних санкцій по кредитному договору № 11065114000, а також 22 470,03 доларів США що складає 179 779,36 гривень по курсу НБУ станом на 06.04.2012 року та 12 772,33 гривні штрафних санкцій по кредитному договору № 11065039000, про що позивачу повідомлено у письмовій формі. Також у повідомленні зазначено, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості є доходом ОСОБА_3, отриманим як додаткове благо, та підлягає сплаті податку з такого доходу та відображення його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Вказані обставини також підтверджуються листом ПАТ «УкрСиббанк» від 28.10.2013 року № 10-23/33588 та відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, відповідно до змісту яких позивачу у 2011 та 2012 роках ПАТ «УкрСиббанк» виплачено дохід у вигляді додаткового блага у розмірі 150 416,10 гривень та 192 251,69 гривня відповідно.

Як встановлено судами з пояснень представника позивача, наданих у судових засіданнях, позивач не заперечує факт анулювання банком заборгованості по кредитним договорам, однак вказується, що Банком не повідомлено позивачу про це у письмовій формі, та більш того не повідомлено про необхідність декларування таких сум та відповідно сплати податків.

Разом з тим, судами зазначено, що такі доводи позивача у повній мірі спростовано наданими до матеріалів справи копіями повідомлень про анулювання боргу № 135-27/2580 від 13.12.2011року та № 31-3-20/160 від 06.04.2012 року, що містять відмітки їх про отримання ОСОБА_3 особисто.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач зобов'язаний був до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку, відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним та сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації. При цьому безпосередньо посилання позивача на відсутність в отриманих від Банка документів відомостей про необхідність подання ним до податкової інспекції річної податкової декларації з відображенням суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага, та про необхідність самостійно сплатити до бюджету суму податку, не спростовують наявність у нього як платника податків таких обов'язків. Невиконання позивачем такого обов'язку обумовило донарахування податковим органом позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України та на підставі, встановленій пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього ж Кодексу.

При цьому судами зазначено, що відповідач обґрунтовано розрахував суму такого зобов'язання позивача за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК України, а позивач, у свою чергу, не оспорював коректність такого розрахунку.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не взято до уваги, що прощення боргу ПАТ «УкрСиббанк» стосувалось лише процентів та штрафних санкцій.

Крім того, судами попередніх інстанцій не зроблено розмежування суми процентів та суми штрафних санкцій.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій, не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 року у справі № 826/16418/14 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько