Ухвала суду № 53739857, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/800/51626/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року

у справі № 826/7753/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттехніка»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арттехніка» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 року № 0000412202 та № 0000382202. У задоволенні позову в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 30.01.2013 року № 0000412202 та № 0000382202 відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Арттехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року та ТОВ «ВКФ «Світ Будівельних Технологій» за лютий 2011 року відповідачем складено акт від 21.12.2012 року № 1086/22-2/33597148, яким встановлено порушення: - п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.пп. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп.пп. 11.1, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 року №493, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 396 220, 00 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 363 995, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 року: - № 0000382202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 396 220, 00 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 140, 50 грн.; - № 0000412202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 363 995, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73 467, 25 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь», ТОВ «ВКФ «Світ Будівельних Технологій».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття даних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат (валових витрат) та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКФ «Світ Будівельних Технологій» (виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язується надати замовнику сервісні послуги із встановлення світло-, звукообладнання, апаратури.

Фактичне виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними. Часткова оплата позивачем виконаних на його користь робіт (послуг) та поставлених товарів підтверджується платіжними дорученнями.

Як слідує з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «ВКФ «Світ Будівельних Технологій» були дійсними. Придбані товари використані позивачем для ведення господарської діяльності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій оцінили докази та прийшли до правильного висновку, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують факт реального придбання платником податків товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності.

З приводу нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми грошових зобов'язань за господарськими правовідносинами позивача з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» слід зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ про призначення перевірки від 07.12.2012 року №1984, за результатами якої прийняті спірні рішення суб'єкта владних повноважень, прийнято на підставі ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

В матеріалах справи наявна копія постанови слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Вітер В.О. від 01.10.2012 року про призначення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем при взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь» за період 2011-2012 років.

Тобто відповідну перевірку по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь» призначено у кримінальній справі №70-539, порушеній відносно невстановлених слідством осіб, які скоїли злочини, передбачені ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 22 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Абзац другий п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України передбачає, що складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Враховуючи вищенаведені положення, податковий орган не мав права на прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки, проведеної з посиланням на пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку позивача по господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь», оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлена позивачем вимога про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень не може бути задоволена з огляду на помилковий спосіб захисту порушеного права, оскілки така вимога може стосуватися нормативно-правових актів, якими оскаржувані податкові повідомлення-рішення не є, позаяк це правові акти індивідуальної дії, тому належним правовим способом захисту порушеного права є вимога про їх скасування.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 826/7753/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук