ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/4310/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013
у справі № 826/7197/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт Діджитал" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2015 № 00016322-7, № 0001622207 та від 21.05.2013 № 0003672207.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2013
у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що наявність ознак фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності задекларованого постачальника (товариства з обмеженою відповідальністю «Проммаст-Стандарт», далі - ТОВ «Проммаст-Стандарт») у сукупності з недостатністю доказів на підтвердження фактичного руху активів між учасниками спірних поставок виключає обґрунтованість податкової вигоди, на яку претендує позивач.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 05.03.2015 № 00016322-7 та від 21.05.2013 № 0003672207 з посиланням на реальність спірних операцій; в решті позову відмовлено у зв'язку з відкликанням податкового повідомлення-рішення від 05.03.2015 № 0001622207 у процедурі адміністративного оскарження.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Проммаст-Стандарт» за період з 01.01.2009 по 30.06.2012, оформлену актом від 15.02.2013 № 569/22-7/37553041.
Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про формування платником даних податкового обліку (податкового кредиту з ПДВ та витрат) за номінально оформленими операціями з придбання обладнання у названого контрагента, що не опосередковувалися реальним виконанням.
Наведений висновок з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження слугував підставою для прийняття Інспекцією:
податкового повідомлення-рішення від 05.03.2015 № 00016322-7, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 239 794 грн. за основним платежем та 59 949 грн. за штрафними санкціями;
податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0003672207, згідно з яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 275 764 грн.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які визнаються у податковому обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг і зміст господарської операції та її учасників.
При цьому для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції саме заявленим контрагентом.
Керуючись наведеними правилами оподаткування при дослідженні правовідносин позивача з ТОВ «Проммаст-Стандарт», суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що представлені платником первинні документи (договір на поставку обладнання від 26.10.2011 № П-11118, податкові накладні, видаткові накладні та виписки з банківського рахунку Товариства) з урахуванням доводів Інспекції, якими вона мотивує законність оспорюваних нарахувань, є лише формально складеним документообігом. Адже ці документи не дозволяють встановити, яким чином транспортувався товар (обладнання) у процесі його поставки позивачеві, хто конкретно приймав товар, перевіряючи його якість, комплектність, яким чином було забезпечено виконання постачальником гарантійних зобов'язань в порядку розділу 9 договору поставки тощо.
Наведені факти було оцінено судом у сукупності з установленими Інспекцією ознаками фіктивного учасника господарського обороту у діяльності ТОВ «Проммаст-Стандарт» (яке не провадить діяльності за місцем реєстрації, не має майна, основних фондів, транспортних засобів для провадження фактичної підприємницької діяльності, за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Проммаст-Стандарт» порушено кримінальну справу).
Вказані обставини не отримали свого спростування в апеляційному суді, висновок якого про товарність розглядуваних господарських операцій мотивований іншою правовою оцінкою доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, без належного мотивування причин цього. Обставин щодо фактичного ходу виконання спірних операцій апеляційним судом не встановлено, фактів реальності ТОВ «Проммаст-Стандарт» як суб'єкта господарювання не виявлено.
Втім не може бути визнана об'єктивною оцінка обставин справи, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього.
В силу статті 226 КАС суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 826/7197/13-а скасувати.
3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2013 у справі № 826/7197/13-а залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко
Судове рішення № 53739754, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 11.11.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/7197/13-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: