Постанова № 53739661, 17.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3519/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северин Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Ю.П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про: визнання дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Ю.П. протиправними щодо повідомлення про нікчемність договору №990413455 від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року; зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Ю.П. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору №990413455 від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

20 січня 2015 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_4, як особою, що оформила вклад на користь ОСОБА_2, укладено договір №990413455 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.

Згідно договору №990413455 від 20 січня 2015 року сума вкладу склала 9 250 Євро.

15 січня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення AT «Імексбанк» до категорії проблемних».

26 січня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №50 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» - Северина Ю.П.

Тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» запроваджено строком на три місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23 квітня 2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26 травня 2015 року включно.

21 травня 2015 року №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Імексбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Згідно з вказаним рішенням було розпочато процедуру ліквідації АТ «Імексбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 27 травня 2015 року №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 04 червня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники АТ «Імексбанк» з 04 червня 2015 року до 15 липня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ «Альфа-банк».

У травні 2015 року Уповноважена особа повідомила ОСОБА_2, що в період до моменту запровадження тимчасової адміністрації позивачем в установі АТ «Імексбанк» було проведено ряд операцій, що за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені підпунктом 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та запропонував позивачці надати свої письмові пояснення та можливо відповідні додаткові документи, що відсутні в установі АТ «Імексбанк», які сприятимуть досягненню цієї мети.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення сторін про нікчемність договорів є законодавчо закріпленим правом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, а тому позовні вимоги визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Северина Ю.П. щодо повідомлення про нікчемність договору №990413455 від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року є необґрунтованими. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність і інших вимог позивачки, з огляду на те, що обставини справи та обставини, виявлені під час перевірки Уповноваженою особою Фонду свідчать про те, що позивачка шляхом отримання з рахунку ОСОБА_4 коштів та приєднання їх до публічного договору банківського вкладу мав за мету відшкодування грошових коштів в межах граничного розділу 200 000 грн. за рахунок держави.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції частково правильними і такими, що частково відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а тому позивачка не могла знати про таке рішення. Крім того, позивачка посилалась на те, що наслідком визнання банка проблемним не є закриття кореспондентського рахунку, а відтак припинення банківської діяльності, тому, в даному випадку, нездійснення операцій після визнання банка проблемним не свідчить про штучність та фіктивність проведених операцій. Також, апелянт посилався на те, що законодавством визначено, що правочин, який спрямований на безпідставне заволодіння та незаконне заволодіння майном держави, порушує публічний порядок, однак, відсутність вироку суду, постановленого у кримінальній справі та рішення суду про визнання договору банківського вкладу недійсним свідчить про безпідставність посилань відповідача на нікчемність договору №990413455 від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року. Таким чином, на думку апелянта, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимог у повному обсязі.

Судова колегія частково приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Статтею 27 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст. 26 цього Закону.

Відповідно ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» з метою забезпечення прав Фонду уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

При цьому, у ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено повноваження уповноваженої особи Фонду, відповідно яких уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони про нікчемність укладених з цими особами договорів, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, на незаконне заволодіння ним.

Отже, уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.

Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які за визначенням у законі тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди. У даному випадку у зв'язку із протилежним твердженням вкладника про дійсність угоди внаслідок внесення вкладу цей висновок не є таким, що відповідає закону.

Таким чином, за обставин невстановлення передбачених Законом підстав визнання правочину нікчемним, висновок про нікчемність укладених правочинів є необґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що в запереченнях на позов Уповноважена особа Фонду посилалась на те, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого клієнта, тобто позивач не вносив готівки до каси.

Відповідач посилався на те, що вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь яких законних на те підстав.

Разом з тим, зазначені підстави, вказані відповідачем в обґрунтування нікчемності укладеного позивачем правочину, не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Слід зазначити, що відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.ч.1,4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Севериним Ю.П. не наведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок укладання договору №990413455 від 20 січня 2015 року банк взяв на себе зобов'язання, що потягло за собою виникнення неплатоспроможності або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим,.

Також, уповноваженою особою Фонду не було надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачкою правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що за таких обставин Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Севериним Ю.П. не доведено наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, колегія суддів вважає, що для повного та належного захисту прав позивачки суду необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Ю.П. щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором №990413455 від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.

При цьому, колегія суддів вважає наявними підстави зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Ю.П. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачки, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити її до Загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивачки до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за відсутністю при цьому у Фонду альтернативної поведінки.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №57716833 від 18 червня 2015 року та позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 219,24 грн.

Враховуючи норми ст. 94 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню на користь ОСОБА_2 підлягають понесені нею судові витрати по сплаті судового збору, підтверджені документально, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, що, в даному випадку, становить 146,16 грн.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративним позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Юрія Петровича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором №990413455 від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Юрія Петровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором №990413455 від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.

Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_2 здійснені нею судові витрати у вигляді судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 146 (сто сорок шість) грн. 16 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв