Постанова № 53738908, 29.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2015 року 15 год. 15 хв. № 826/10215/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна», про скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 березня 2015 року №0000163720 та №0000173720 (далі - оскаржувані рішення).

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У відповідному судовому засіданні судом задоволено відповідне клопотання та, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача допущено товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна» (далі - третя особа, ТОВ «Стандарт Україна»).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та поясненнях по суті позову, на обґрунтування яких надано письмові докази, а представник відповідача заперечував проти позов та просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник третьої особи у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено позапланово виїзну перевірку з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а також бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.02.2015 року №218/28-10-37-20/25394566 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 1257163,00 грн., а також порушення позивачем пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року у розмірі 370833,00 грн.

На підставі акту перевірки, 05.03.2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0000163720, яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 370833,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 185416,5 грн.; №0000173720, яким позивачу встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ на суму 886330,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вище перелічені рішення залишені без змін.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стали висновки щодо безтоварності операцій контрагента позивача - ТОВ «Стандарт Україна» із його постачальником - ТОВ «Аграрна компанія АРК», а також неправомірне користування ним статусом сільськогосподарського підприємства-виробника.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень також стало посилання відповідача на акт перевірки контрагента від 14.01.2015 року №5/22/32082681 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт Україна» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аграрна компанія «АКР» у вересні та жовтні 2014 року».

За результатами аналізу вище вказаного акту відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Стандарт Україна» придбав соняшники, які у подальшому реалізовані позивачу, не у товаровиробника сільськогосподарської продукції, а тому у ТОВ «Стандарт Україна» не виникало права реалізовувати, а у позивача купувати вище вказаний товар за ставкою ПДВ 20%. Тобто, позивачем завищено податковий кредит та від'ємне значення у розмірі 1257163,00 грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Поряд з цим, позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення норм податкового законодавства його контрагента є необґрунтованими, оскільки позивачем відповідно до норм чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовано податковий кредит, визначено від'ємне значення та правильно розрахована заявлена сума бюджетного відшкодування, оскільки він не несе відповідальності за невиконання іншими платниками податку норм податкового законодавства

Судом також з'ясовано, що протягом періоду із 01.10.2014 року по 30.11.2014 року позивач перебував у взаємовідносинах із ТОВ «Стандарт Україна» та укладав правочини із ним на поставку товару.

У жовтні-листопаді 2014 року, на підставі укладених договорів поставки, позивач придбав соняшник у ТОВ «Стандарт Україна», а також отримав послуги зберігання зерна від контрагента.

Згідно з договором складського зберігання зерна від 18.06.2014 року №1, ТОВ «Стандарт Україна» надано позивачу послуги зберігання зерна.

На виконання укладених договорів ТОВ «Стандарт Україна» переоформило на позивача на елеваторі 2013,569,00 тон соняшника.

На підтвердження виконання договорів позивачем надано суду договори поставки, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти приймання-передачі насіння соняшникового, договір складського зберігання зерна, складські квитанції, розрахунки вартості послуг зберігання, сертифікати відповідності, які видані Державною інспекцією сільського господарства України.

Насіння соняшникове, придбане у ТОВ «Стандарт Україна» у перевіряємий період, перевезене від ТОВ «»Стандарт Україна» на Дніпропетровський олійно-екстракційний завод.

У подальшому, насіння соняшникове перероблене на олію. Після переробки соняшника виготовлена олія перевезена залізничним транспортом перевізника - ТОВ «Теп Транско» для експедитора позивача у місті Миколаїв - ТОВ «Юнікорн-Транско», яке надавало послуги із декларування та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Тобто, на підтвердження подальшого руху товару, придбаного позивачем у ТОВ «Стандарт Україна» у жовтні-листопаді 2014 року, позивачем надано наступні документи:

- договір перевезення вантажу автотранспортом та акти надання послуг, рахунки на оплату, реєстр автотранспорту, товарно-транспортні накладні;

- договір переробки давальницької сировини та акт приймання передачі-готової продукції, акти про надання послуг з екстракції, акт приймання передачі насіння соняшника для подальшої переробки, акт приймання-передачі готової продукції;

- договір про транспортно-експедиційне обслуговування та акти про виконаних робіт, рахунки фактури, залізничні накладні на товар;

- контракт та вантажно-митну декларацію, коносамент;

- договір виконання робіт по декларуванню та митному оформленню та додаткову угоду до договору, акт виконання робіт, рахунок на оплату, довідку ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V ПК України .

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України, відповідно до якої, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 198.6 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку саме платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному відповідачем періоді позивачем у межах своєї господарської діяльності укладено ряд правочинів із ТОВ «Стандарт Україна».

Відповідність господарських операцій вище вказаній меті діяльності позивача підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 44, 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає нормам законодавства, чинним на момент їх складення.

Отже, реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Однак, протягом судового розгляду справи відповідачем не обґрунтовано будь-яких доводів та не надано суду жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вище вказаних операцій, невідповідність їх дійсному економічному змісту або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають його право на податковий кредит.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення суми від'ємного значення, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вище викладених договірних відносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, у якості доказування завищення позивачем податкового кредиту, є доводи відповідача про порушення норм податкового законодавства по ланцюгу постачання, а саме при взаємовідносинах контрагента позивача - ТОВ «Стандарт Україна» із ТОВ «Аграрна компанія «АКР» та відсутність у нього необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності.

Однак, вище викладені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку, коли останній виконав усі передбачені нормами чинного законодавства умови стосовно отримання такого права, та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки норми чинного податкового законодавства не ставлять право платника на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Норми чинного законодавства не зобов'язують платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним норм податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на позицію Європейського суду щодо порушеного питання, яке проілюстровано у рішеннях по справах за позовом компанії «Інтерсплав» проти України, за позовом компанії «Булвес» AД проти Болгарії та за позовом компанії «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії.

У вище вказаних справах Європейський суд дійшов висновку, що суб'єкт господарювання, який правомірно сформував податковий кредит з ПДВ при придбанні товарів, робіт, послуг, беззаперечно, має право на його відшкодування, оскільки це є його власністю. Держава, маючи інформацію про зловживання у вище вказаній сфері, має всі законодавчі підстави для вжиття відповідних заходів щодо їх припинення. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями свого контрагента, якщо відсутні ознаки його участі у правопорушенні, оскільки у нього немає законодавчих підстав для здійснення контролю за правомірністю дій контрагента.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на не підтвердження статусу товаровиробника сільськогосподарської продукції - ТОВ «Аграрна компанія «АКР», який являється контрагентом постачальника позивача, є неправомірними оскільки у судовому порядку підтверджено статус ТОВ «Аграрна компанія «АКР» як сільськогосподарського та встановлено наявність у нього земель сільськогосподарського призначення, а також проведення діяльності, пов'язаної із постачанням вироблених ним товарів.

Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідачем прийняті протиправно, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Україна», про скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 05 березня 2015 року №0000163720.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 05 березня 2015 року №0000173720.

4. Присудити на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (код ЄДРПОУ 25394566) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (код ЄДРПОУ 39440996).

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин