Постанова № 53738842, 09.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"09" листопада 2011 р. № 2а- 10056/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 23.09.2011р.);

за участі представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність №18161/9/10-13 від 24.10.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просив суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 12 березня 2011 року № НОМЕР_1 про збільшення ПРАТ «ТЦРП»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5710,0 грн.

Позов мотивовано порушенням вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України щодо порядку призначення і проведення перевірки (в порушення даної норми відповідачем не вручалось позивачу ані наказ, ані повідомлення про проведення перевірки. Таким чином, оскільки умови проведення перевірки не були додержані відповідачем, позивач вважає, що він не мав права проводити перевірку, а його дії з її проведення є незаконними. Крім того відсутні підстави для проведення позапланової перевірки, оскільки відповідачем в акті оскаржуваної перевірки встановлено порушення, які платник податку самостійно виправив і відобразив в уточнюючому розрахунку до початку перевірки, яку, в свою чергу, було проведено з порушенням вимог Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що вважає протиправним сам факт проведення перевірки у зв»язку з відсутністю підстав для проведення невиїзної позапланової перевірки, передбачені ст. 78 Податкового Кодексу України, та порушення порядку проведення перевірки, оскільки посадові особи податкового органу приступили до проведення перевірки без дотримання вимог статті 81 Податкового кодексу України щодо вручення повідомлення та наказу на проведення позапланової перевірки до її початку. Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки також складено із порушенням вимог чинного законодавства та поза межами повноважень податкових органів.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував стосовно позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких вказав, що вчинені ним дії не порушують законодавства, позивачу було надіслано запрошення на підписання акту невиїзної документальної (камеральної) перевірки, але оскільки під час проведення камеральної перевірки було використано первинні документи що підтверджують сумнівну заборгованість, то акт перевірки носить назву акту «документальної невиїзної перевірки», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.20 Податкового Кодексу головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова ОСОБА_3 була проведена документальна невиїзна перевірка Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" код ЄДРПОУ 14085922 податкової декларації за податку на прибуток за 3 квартали 2010 року. ПРАТ «ТЦРП»повідомлено про проведення документальної невиїзної перевірки запрошенням від 08.02.2011 року №751/10/15-117, яке направлено на податкову адресу підприємства та отримано ним 11.02.2011. За результатами перевірки складено акт від 21.02.2011 №308/15-14085922 яким встановлено порушення вимог п.п.12.1.1 ,12.1.5 п. 12.1 ст.12 п.16.4. ст..16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», та порядок заповнення ряд.02.3, та 05.3. Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010року що призвело до заниження обєкту оподаткування на суму 22841 грн. та заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 5710грн.

За результатами проведеної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 12.03.2011 року №0000861510, яким позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 5710,00 грн., в тому числі за основним платежем 5710,00 грн., за штрафними санкціями -0,00 грн.

Позивач не погодився зі вказаними податковим повідомленням рішенням та оскаржив його послідовно до ДПА у Харківській області та до ДПА України. За результатами розгляду скаргу підприємства залишено без задоволення а податкове повідомлення рішення від 12.03.2011 року №0000861510 залишено без змін.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

За визначенням абз.1 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Таким чином, законом встановлені однакові підстави для прийняття податковим органом рішення про призначення як документальної позапланової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, так і для прийняття рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обовязковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Правила листування з платником податків врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України, відповідно до п. 42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Іншого порядку дій податкового органу діюче законодавство не передбачає.

При перевірці судом питання дотримання податковим органом умов, визначених пп.79.2 ст.79 ПК, за яких невиїзна перевірка може бути розпочата, суд виходить з того, що зазначені положення ПК мають застосовуватись з урахуванням положень п.п.20.1.1 п.20.1 ст.20 ПК, котрими визначено, що письмові повідомлення надсилаються в порядку, встановленому ст.42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Доказів вручення позивачу копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки відповідачем до суду не надано.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень, який має діяти в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, відповідно до вимог ст.19 Конституції України, передчасно розпочавши перевірку, позбавив позивача права бути присутнім під час проведення перевірки, та права надавати документи бухгалтерської звітності та додаткові пояснення.

Отже 21.02.2011р., тобто на час складання податковим органом акту №308/15-14085922 про результати документальної невиїзної перевірки ПРАТ «ТЦРП»право на проведення такої перевірки не виникло та суб'єкт владних повноважень не мав законодавчо визначених підстав для початку проведення перевірки та оформлення вказаного акту за її результатами.

З огляду на приписи ст.81 Податкового кодексу України, суд відзначає, що на відміну від наслідків безпідставного проведення податковим органом документальної виїзної перевірки, коли платник податків наділений правом вчинити не допуск податкового органу до проведення перевірки, наслідком безпідставного проведення документальної невиїзної перевірки в силу положень ст.8 Конституції України має бути неможливість використання результатів такої документальної невиїзної перевірки при реалізації податковим органом владних управлінських функцій, бо згідно з ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Окремо суд зауважує що відповідно до п.п. 78.1.4 ПКУ належним способом дій податкового органу у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є проведення документальної позапланової перевірки у разі якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас з цим, дотримуючись приписів ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі, та досліджуючи фактичні обставини, які покладені відповідачем в основу спірного акту перевірки, суд зазначає таке.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом,

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.1. ст. З Закону №334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Згідно з п.2.1 ст.2 Наказу №143, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Ця норма кореспондується з приписами п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому у Податковому Кодексі наведено пункт 50.2 такого змісту: "Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом. ".

Суд зауважує, що під "періодом, який перевіряється" повинні розумітись документальні перевірки цих періодів, передбачені пп. 75.1.2 ПКУ, про проведення яких платник податків знає з відповідного повідомлення податкового органу. Обмеження п. 50.2 ПКУ щодо внесення змін до податкової декларації стосується саме випадку проведення документальної перевірки та будь яким шляхом. За таких умов проведення перевірок при постійних змінах даних податкового обліку та звітності у періодах, що перевіряються, фактично унеможливлюється, бо неможливо встановити, ким саме виявлено помилку органом ДПС або платником податків через те, що акт перевірки складається лише після її завершення. Платник податків не може виправляти помилки у будь-який з передбачених способів під час проведення документальної перевірки таких податкових періодів. Після закінчення перевірки платник податків може виправляти помилки, не враховані під час проведення перевірки податковим органом, але це є підставою для проведення нової позапланової податкової перевірки такого податкового періоду.

Таким чином, проведення камеральної перевірки податкової звітності не є підставою обмеження права платника податків на самостійне виправлення помилок платником податків через те, що по-перше він не може знати про її проведення, а по-друге враховуючи відсутність законодавчо встановленого терміну проведення камеральних перевірок на час здійснення спірних правовідносин та враховуючи що у разі застосування строків визначених пізніше а саме протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному кварталу самостійне виправлення помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку платником податків у разі буквального прочитання п.50.2. Податкового Кодексу становиться для платника податків взагалі неможливим.

Відповідно праву платника податків на подання уточнюючого розрахунку кореспондує право податкового органу на проведення її перевірки згідно до п.50.3. відповідно до якого у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

На виконання вказаної норми ПКУ, позивачем 09.02.2011р. було надано до ДПІ у Орджонікідзевського районі м. Харкова уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 квартали 2010 року, яким було скориговано рядок 02.3 а саме зменшені валові доходи на 2616,00 грн. за рахунок помилково не включеного доходу по ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на суму 22652,00 грн. і зайво включеного доходу по населенню у сумі 25268,00 грн. та скориговано рядок 05.3 за рахунок помилково не врахованих витрат по населенню у сумі 327622,00 грн. Але 18.02.2011р. позивачем отримано лист ДПІ у Орджонікідзевському районі від 15.02.2011р. № 891/10/15-117 про неприйняття цього звіту у зв'язку з тим, що цей уточнюючий розрахунок був наданий у період проведення перевірки по підприємству.

З приводу цього суд зауважує що відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація (розрахунок) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Отже прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Податковий орган вправі не визнати як податкову звітність податкову декларацію тільки у разі невідповідності її вимогам Податкового кодексу України.

Крім того Наказом ДПА України від 31.12.2008р. №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій по централізованому прийманню і комп'ютерній обробці податкової звітності платників податків в ОДПСУ»встановлено 3-денний термін від дня отримання звітності для направлення платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації. Всупереч цьому ДПІ у Орджонікідзевському районі таке повідомлення було відправлено позивачу листом від 15.02.2011р. № 891/10/15-117.

Суд зазначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Отже до інших матеріалів можна віднести і уточнюючі розрахунки подані платником податків. В данному випадку особа по відношенню до якої проводилася податкова перевірка у разі незгоди з її висновками та припущеннями перевіряючих має право подати до органу ДПС письмові зауваження до акту перевірки в цілому або по його окремим положенням. У межах даної процедури можливе зауваження платника податків пов'язане з необхідністю розгляду уточнюючої податкової декларації. А у разі необхідності у більш поглибленому та подовженому аналізі уточнюючого розрахунку орган ДПС має повноваження призначити позапланову виїзну перевірку.

Таким чином податковий орган повинен врахувати відомості уточнюючого розрахунку при винесенні рішення про притягнення платника податків до відповідальності, а рішення прийняте без врахування цих відомостей, що можуть вплинути на розрахунок суми податку що підлягає донарахуванню, а також встановлення факту наявності в діях платника податку складу податкового правопорушення має бути визнаним таким що винесене з порушенням вимог Податкового Кодексу України.

Під час проведення перевірки відповідачем не було враховано даних уточненого розрахунку, який подано позивачем.

Таким чином, суд вважає за необхідним зазначити, що не врахування відповідачем при проведенні камеральної перевірки уточнюючого розрахунку, поданого позивачем, призвело до помилкових висновків щодо порушення податкового законодавства, а відповідно неправомірним є й винесення податкового повідомлення рішення про донарахування податку на прибуток у розмірі 5710,00 грн.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про неправомірність винесення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова та скасування оспорюваного податкового повідомлення рішення.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 12 березня 2011 року № НОМЕР_1.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.