Постанова № 53738778, 29.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2015 року 10 год. 15 хв. № 826/7362/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України) про визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Єжова М.В. щодо складання та оформлення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №44546293 від 03 квітня 2015 року (далі - оскаржувана постанова), а також скасування оскаржуваної постанови.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що на її користь прийнято рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до якого: упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників або їх правонаступників, зазначених у додатку №1, у якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових і інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватися заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме у період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області провести перерахунок та встановити розмір пенсії позивачу як інваліду Ш групи, виходячи із розміру пенсії, визначеного згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із 01 грудня 2010 року.

Однак, державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №44546293 на користь позивача перераховано лише компенсацію у розмірі, еквівалентному 2000 євро, та 03 квітня 2015 року прийнято постанову про закриття виконавчого провадження.

У решті частині рішення Європейського суду з прав людини залишається не виконаним, оскільки лист управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області від 15 грудня 2014 року №2022/07 не підтверджує факту виконання рішення національного суду.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів, а також на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" та відповідно до ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Міністерством юстиції України (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Європейського суду з прав людини через невиконання ухваленої на її користь постанови Радивилівського районного суду Рівненської області від 24.02.2011 року, яка набрала законної сили 09.06.2011 року, якою визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області щодо відмови позивачу у перерахунку позивачу її пенсії, а також зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області провести перерахунок та встановити розмір пенсії позивачу як інваліду ІІІ групи, виходячи із розміру пенсії, визначеного відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

31.12.2014 року Європейський суд з прав людини у справі "Штефан та інші проти України" ухвалив остаточне рішення, згідно з яким:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників або їх правонаступників, зазначених у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

29.08.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Єжовим М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за вище вказаним рішенням Європейського суду з прав людини, де боржником є Держава Україна, а стягувачем - позивач.

03.04.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Єжовим М.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що вище вказане рішення суду виконано фактично у повному обсязі, відповідно до виконавчого документа, грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №6380 від 25.092014 року у розмірі 33375,39 грн. (еквівалент 2000 євро), згідно з листом управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області від 15.12.2014 року №2022/07 боржником відповідно до резолютивної частини рішення національного суду виконано.

Згідно з листом управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області від 15.12.2014 року №2022/07, на виконання постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Рівненській області Черпак М.Л. від 27.07.2011 року ВП №27829352 щодо виконання в примусовому порядку виконавчого листа у справі №-а-108/11 повідомлено, що відповідно до розпорядження від 27.07.2011 року №124402 управлінням Пенсійного фонду України в Радивилівському районі нараховані та включено у додаткові відомості кошти на виплату пенсії позивачу у січні 2012 року. До вказаного листа додано протокол про нарахування позивачу пенсії, згідно з яким, за розпорядженням №124402 від 30.11.2011 року здійснено перерахунок із 01.12.2010 року по 09.06.2011 року.

Лист, на який у постанові про закінчення виконавчого провадження посилається відповідач, датується 21.07.2011 року, а розпорядження, відповідно до якого, нарахована пенсія позивачу у справі, - 30.11.2011 року. У той же час, позивач звернулася до Європейського суду з прав людини 14.12.2012 року, що видно із Додатку 1 до рішення Європейського суду з прав людини "Штефан та інші проти України". Самим же рішенням Європейського суду з прав людини, яке прийняте 31.07.2014 року, встановлено, що рішення ухвалені на користь заявників, не виконано у належний час, відповідальність за що несуть державні органи (п. 23 рішення). Тому посилання відповідача на вище вказані обставини як на доказ виконання рішення національного суду на користь позивача, є неприйнятними.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвала Європейського суду з прав людини у справі "Великода проти України" та рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" не скасовують встановленого обов'язку держави виконати рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого на корись позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Стосовно строків звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України, позовну заяву про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як видно з оскаржуваної постанови, її прийнято 03.04.2015 року, однак про існування такої постанови позивач дізналася, отримавши її 16.04.2015 року. З огляду на це, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано встановлений нормами КАС України строк звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. щодо складання та оформлення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №44546293 від 03 квітня 2015 року.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44546293 від 03 квітня 2015 року.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений нею судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда