Постанова № 53738441, 10.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року (о 13 год. 55 хв.) Справа № 808/3669/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Морозової Я.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000841702 від 30.12.2014, №0000851702 від 30.12.2014.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, запереченнях на відзив відповідача (вх. №46858) та додаткові усні пояснення. Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України зазначають, що придбання товарно-матеріальних цінностей у громадян фізичних осіб, які не є приватними підприємцями на загальну суму 144 473,27 грн. жодним чином не встановлено під час перевірки та ніяк не підтверджено матеріалами перевірки. З відомостей простежуються лише прибуткові операції, а видаткові - на зняття підприємцем готівкових коштів. Вважають, що зміст письмового пояснення ОСОБА_1 повністю перекручений перевіряючими, Так, підприємець під час перевірки давав усні та письмові пояснення, що товари для подальшого продажу та використання при наданні послуг придбавались ним в спеціалізованих оптових торгових точках: в інтернет-магазинах, на спеціалізованих ринках тощо. Торгівлю в таких місцях здійснюють переважно зареєстровані як платники податків юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Вказують, що мотивуючи свої висновки відповідач виключно посилається на пояснення платника податків, які наведені в додатку №2 до акту перевірки, умисно ігнорує такі самі прямі письмові пояснення платника з цього питання, наведені в письмових запереченнях, які є також невід'ємною частиною акту перевірки. Крім того, на думку представника позивача, перевіряючі жодним чином не дослідили та не встановили, які саме видаткові операції з придбання ТМЦ здійснені, в яких податкових періодах, на яку суму, хто з контрагентів - постачальників є юридичною особою, підприємцем, а хто фізичною особою, що не є приватним підприємцем. Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді не нараховував та не сплачував доходів фізичним особам, які не є приватними підприємцями, а отже, правомірно не подавав розрахунків, передбачених ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України. На підставі викладеного, просять адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 23.09.2015 №2211/08.01.10-01(вх. № 42365) та додаткових поясненнях по справі від 10.11.2015 №2669/08.01.10.01. Зокрема, зазначає, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо придбання товарів, які використовують у підприємницькій діяльності. Приватний підприємець незалежно від способу оподаткування доходів, в тому числі і на спрощеній системі оподаткування, є податковим агентом стосовно нарахування, утримання податку при виплаті доходів як найманим працівникам, так і іншим громадянам. Посилається на приписи статей 177, 178 Податкового кодексу України та вказує, що платники податку, які подають податкові декларації за податковий звітний період застосовують ставку 17% до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року. Також звертає увагу суду, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість даних податкової звітності, в тому числі і витрат, первинними документами покладається на платника, про що, зокрема, зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 у справі №К/800/31683/14. З урахуванням вищевикладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований 08.04.2003 як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3.

Позивач відповідно до отриманого Свідоцтва Серія НОМЕР_2 від 31.05.2012 є платником єдиного податку та перейшов на спрощену систему оподаткування з 01.01.2012, ставка єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати та група 2.

04.11.2014 на адресу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області надійшла постанова від 24.10.2014 слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про призначення позапланової документальної перевірки позивача.

На підставі наказу керівника від 25.11.2014 №851 та направлень на перевірку від 25.11.2014 №1092 та №1093 у період з 25.11.2014 по 01.12.2014 посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, правильності обчислення і своєчасності сплати до бюджету інших податків, зборів суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 25.11.2014, за результатами якої складено відповідний Акт від 10.12.2014 №61/08-29-17-02/НОМЕР_1 (далі - Акт).

У письмових поясненнях, наданих в ході перевірки, позивач зазначив, що в період з січня 2013 року по теперішній час займається підприємницькою діяльністю, а саме ремонтом комп'ютерів і периферійного устаткування. В зазначений період ТМЦ (оргтехніка, запчастини) були придбані у фізичних осіб. Наймана праця в підприємницькій діяльності не використовувалась. Книгу обліку доходів для перевірки надати не можу в зв'язку з її втратою. Ціни на послуги з ремонту формувались на базі вивчення ринкових цін. Торгівельна націнка складала 5 (п'ять) відсотків.

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення:

пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, встановлено заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 25.11.2014 у сумі 21 670,99 грн.;

ст. 51 ПК України та наказу ДПА України від 24.12.2010 №1020, наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», а саме ненадання до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області податкового розрахунку за формою 1_ДФ за 1, 2, 3, 4 квартали 2013 року, 1, 2, 3 квартали 2014 року у строки визначені у законодавстві та невідображення, сум нарахованих та виплачених доходів громадянам фізичним особам, за ознакою доходу «127»;

п.44.1, 44.3, 44.5 ст. 44, п.296.1 ст.296 ПК України, фізична особа-підприємець не забезпечив зберігання протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків зберігання книги обліку доходів.

Позивач від отримання та підписання Акту позивач відмовився, про що посадовими особами відповідача складено акт від 10.12.2014 №35/08-29-17-02/НОМЕР_1 відмови від явки суб'єкта господарювання та підписання акту перевірки.

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті, позивачем на зазначений Акт були подані заперечення від 18.12.2014 №01/юр, на які була отримана лист-відповідь № 3058/10/08-29-17-02 від 26.12.2014, згідної якої висновки Акту перевірки є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 30.12.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000841702, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 945,94 грн., з яких за основним платежем - 21 670,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 274,95 грн.;

- №0000851702, за яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій з за платежем інші надходження в розмірі 510,00 грн.

На зазначені податкові повідомлення - рішення ФОП ОСОБА_1 була подана скарга № 02/юр від 09.02.2015 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, проте згідно Рішення про результати розгляду скарги № 2462/7/08-01-100413 від 06.04.2015 залишено без змін оскаржувані рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, а скаргу - без задоволення.

ФОП ОСОБА_1 була подана повторна скарга №04/юр від 14.05.2015 до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 22.05.2015 № 4760/14/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0000841702 та №0000851702 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За приписами пункту 51.1 статті 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом встановлено пунктом 168.1 статті 168 ПК України, підпунктами 168.1.1, 168.1.2 якої передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1. статті 163 ПК України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (стаття 171 ПК України).

У відповідності із пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Разом з тим з метою усунення подвійного оподаткування доходів впроваджено неутримання податку з виплачуваних фізичним особам-підприємцям доходів, при здійсненні господарських відносин з суб'єктом підприємницької діяльності, а тому податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як фізичні особи-підприємці.

Відповідачем як у акті перевірки, так і у судових засіданнях, в обґрунтування належного встановлення допущення позивачем заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, вказується на те, що позивачем до перевірки не надавалось жодних доказів в підтвердження придбання товарів (послуг) виключно у суб'єктів підприємницької діяльності (фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб). Однак з такими доводами податкового органу суд не може погодитись виходячи із наступних міркувань.

Аналіз вищевказаних норм законодавства, дозволяє зробити висновки, що обов'язковою умовою встановлення у фізичної особи-підприємця обов'язку податкового агента щодо утримання податку з доходів фізичних осіб, є встановлення факту, що прибуток було виплачено особам які не є самостійними платниками податку.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом у повній мірі досліджено результати проведеної перевірки позивача, викладені у акті перевірки, однак такі не містять жодних доказів що позивачем у перевіряємий період здійснювалось виплати прибутку фізичним особам.

Суд не вважає, що письмові пояснення позивача, надані останнім під час проведення перевірки, у даному випадку можна визнати єдиним та достатнім доказом вчиненого правопорушення.

Більш того, не зважаючи на численні вимоги представника позивача та суду, надати такі докази до матеріалів справи, представником відповідача такі надані не були, а також надано пояснення, що такі в принципі у податкового органу відсутні.

Враховуючи що нормами встановленими частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, судом не приймаються доводи представника відповідача, що позивачем не підтверджено придбання товарів у суб'єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті щодо порушення позивачем статті 51, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000841702 від 30.12.2014, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

У даному випадку суд вказує на ту обставину, на яку не звернуто уваги податковим органом, а саме: що платник податків може бути притягнутий до передбаченої ПК України відповідальності за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, яка встановлена пунктом 121.1 статті 121 ПК України.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством..

Пунктами 44.3, 44.5 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 статті 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (пункт 295.1 статті 295 ПК України).

Так, підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 (далі - Порядок) Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що суб'єктом підприємницької діяльності до книги обліку доходів і витрат заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Судом встановлено, що під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у перевіреному періоді позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, не забезпечив зберігання протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків зберігання книги обліку доходів. Наведена обставина стала підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. згідно з оспорюваним рішенням №0000851702 від 30.12.2014. Встановлений в ході перевірки факт було визнано представником позивача та позивачем у судовому засіданні.

Згідно пункту 109.2 статті 109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

На підставі системного аналізу норм законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку щодо того, що податкове повідомлення-рішення №№0000851702 від 30.12.2014, згідно із яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. прийнято ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до вимог чинного законодавства, в межах повноважень наданих законом, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000841702 від 30.12.2014.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 91,35 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак