Постанова № 53738404, 26.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 р. Справа № 804/8033/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2015р., -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2015р. (засобами поштового звязку) Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» звернулося з позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015р. №0000912201 про сплату податку на додану вартість у сумі 19833,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9916,67 грн., як такі, що не відповідають нормам чинного в Україні законодавства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача 13.05.2015р. за висновками якої було встановлено, що поставка труби, яка була у використанні згідно договору №263-12 від 01.12.2014р., є нереальною господарською операцією через те, що контрагент позивача ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» не мало в оренді приміщень у звязку з чим походження цієї б/у труби встановити неможливо. Позивач вважає, що вказані висновки носять субєктивний характер, є такими, що не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству у звязку з чим застосування вказаних вище санкцій є неправомірним з огляду на те, що договір поставки №263-12 від 01.12.2014р. укладено з дотриманням норм чинного законодавства, реальність виконання умов договору підтверджується тим, що 22.12.2014р. на підставі рахунку ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» від 15.12.2014р. №121520 позивачем сплачено 119000,00 грн. за б/у трубу ДСТУ 8732-78, що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2014р. №7840. 22.12.2014р. була виписана та зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 22.12.2014р. №210 на суму 119000,00 грн., а 25.12.2014р. ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» було відвантажено на автомобільний транспорт позивача (подорожній лист позивача від 25.12.2014р.) б/у трубу згідно видаткової накладної від 25.12.2014р. №251220 на суму 104893,96 грн., при цьому, за вказаним підприємством рахувалася дебіторська заборгованість. У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, представник позивача вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем ст.ст.185,188,198, 201 ПК України при визначенні суми податкового кредиту є безпідставними, не підтвердженими законодавством та фактичними обставинами справи, а тому донарахування по акту перевірки щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» не відповідають правовим нормам законодавства України у звязку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийнято незаконно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити повністю у задоволенні позову позивачеві посилаючись на те, що документальною позапланової виїзною перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП»,їх вид,обсяг, якість та розрахунки за грудень 2014р., встановлено порушення ст.ст.185,188, 198, 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 19833,33 грн. внаслідок того, що наслідки в податковому обліку створюють лише реальні вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податку. Перевіркою встановлено, що засновником, директором та бухгалтером в одній особі ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» є ОСОБА_5, який зареєстрований у м. Києві, також і згідно звіту форми №1-ДФ за 4 квартал 2014р. у вказаного контрагента у штаті налічувалося лише 1 особа в одній особі директор, бухгалтер та засновник, також встановлено, що у вказаного підприємства відсутні у власності чи у оренді і основні засоби, обладнання, складське приміщення, транспортні засоби для здійснення господарської діяльності, що унеможливлює здійснення будь-якої господарської діяльності відносно реального часу здійснення, не можливо встановити походження товару труба ДСТУ 8732-78114х7-8 б/у, яку ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП», який згідно наданих до перевірки документів реалізовано на адресу позивача, у порушення вимог п.п.3.4 п.3 договору поставки позивачем не надано сертифікати якості чи паспорта на продукцію. З урахуванням наведеного перевіряючим зроблені висновки, що постачальник по ланцюгам проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, а отже, задекларовані показники позивачем від вказаного постачальника не спричиняють реального настання правових наслідків. Окрім того, у судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що позивач, як покупець товару, не мав права на віднесення 119000,00 грн. за податковою накладною від 22.12.2014р. № 210, оскільки ця податкова накладна оформлена з порушенням п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: у вказаній податковій накладній не вказано номер договору, його дата, позивач будь-яких скарг чи заяв до податкової звітності за грудень 2014р. на постачальника не надавав, що виключає право позивача, як покупця товару, на віднесення вказаної сплаченої суми до складу податкового кредиту.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.10.2015р.

Судом у ході судового розгляду справи були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» зареєстроване виконавчим комітетом Нікопольської міської ради як юридична особа 14.02.1992р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр.Трубників, 56/91, з 21.03.1995р. перебуває на обліку у Нікопольській ОДПІ у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями, наведеними у акті перевірки від 13.05.2015р., які не оспорюються сторонами (а.с. 21-22).

У період з 13.05.2015р. по 13.05.2015р. податковою інспекцією згідно із ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до наказу № 149 від 13.05.2015р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. та подальшого руху придбаних товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої було складено акт №232/04-07-22-01/13419172 від 13.05.2015р. за висновками якого встановлено, що вказаною перевіркою ТОВ ВНЦ «Трубосталь» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП», їх вид, обсяг, якість та,їх вид, обсяг, якість та розрахунки за грудень 2014р. та встановлено порушення ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період - грудень 2014р. на загальну суму 19833,33 грн. (а.с.21-35).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 04.06.2015р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000912201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 29750,00 грн., у тому числі за основним платежем 19833,33 грн., за штрафними санкціями 9916,67 грн. (а.с.19).

Позивач просить визнати протиправним та скасувати вищенаведене податкове повідомлення-рішення посилаючись на те, що висновки податкового інспектора щодо нереальності господарської операції по взаємовідносинах позивача за договором поставки №263-12 від 01.12.2014р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП», носять субєктивний характер, реальність виконання умов поставки підтверджено наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами, зокрема, копією рахунку, копією платіжного доручення, копією видаткової накладної, а також подорожнім листом про транспортування товару, а тому позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить зясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, як видно зі змісту акту перевірки №232/04-07-22-01/13419172 від 13.05.2015р. підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були висновки податкового інспектора про те, що у ході проведеної перевірки не було підтверджено реальність господарської операції за договором поставки №263-12 від 01.12.2014р. укладеного між позивачем (Покупцем) та ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» (Постачальником) щодо поставки позивачеві товару труби 114х7-8 б/у внаслідок того, що поставка вказаного товару не підтверджена виходячи з місцезнаходження постачальника - ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» у м. Києві, а згідно подорожнього листа наданого до перевірки, поставка здійснювалася з м. Дніпропетровськ, а також зазначено, що вказане підприємства не мало можливості здійснювати постачання товару через те, що у його штаті працює лише директор, бухгалтер і засновник в одній особі, основні засоби, обладнання, складські приміщення, транспорті засоби власні та орендовані у даного підприємства відсутні згідно податкового обліку, що, на думку перевіряючого, унеможливлює здійснення господарської діяльності відносно реального часу, не можливо встановити походження товару, до перевірки не були надані сертифікат якості або паспорт на продукцію у порушення умов п.п.3.4 п.3 договору, а отже, посадовою особою відповідача зроблено висновок, що задекларовані показники позивачем від вищезазначеного постачальника не спричиняють реального настання правових наслідків (а.с.26-34).

З метою встановлення фактів реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором, у ході судового розгляду справи із наданих документів та із пояснень представників позивача судом було встановлено, що 01.12.2014р. між ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» м. Київ (Постачальником) та ТОВ ВНЦ «ТРУБОСТАЛЬ» м. Нікополь (Покупцем) був укладений договір поставки №263-12 за умовами якого Постачальник зобовязувався передати у власність (поставити) Покупцеві вироби в асортименті ( далі продукція), а Покупець зобовязувався прийняти і оплатити вартість продукції на умовах цього договору, при цьому,найменування, кількість, строки поставки, якість і інші характеристики продукції, її ціна зазначається у Додатках (Специфікаціях), які є невідємною частиною договору, поставка продукції здійснюється згідно умов, зазначених у Додатках (Специфікаціях) п.п.1.1. п.3.1 договору(а.с.8-10).

Згідно Специфікації № 1 до цього договору від 01.12.2014р.Постачальник зобовязувався поставити продукцію трубу 114х7-8 б/у ДСТУ 8732-78, кількістю 8.814619 тн на загальну суму 104893,96 грн., в т.ч. ПДВ 17482,33 грн. на умовах 100% передплати; на умовах поставки ЕХW м. Дніпропетровськ (а.с.11).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за умовами вказаного договору позивачем надані такі первинні бухгалтерські документи, зокрема, копія договору, копія специфікації №1, копія рахунку фактури-фактури №121520 від 15.12.2014р., копія видаткової накладної №251220 від 25.12.2014р., копія подорожнього листа від 25.12.2014р.,копія податкової накладної № 210 від 22.12.2014р. та копія платіжного доручення №7840 від 22.12.2014р. (а.с.8-18).

Оцінюючи вищезазначені документи на предмет реальності здійснення господарської операції, суд приходить до висновку, що вказані вище документи не можуть підтверджувати реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з приводу придбання товару у ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» виходячи з такого.

Як встановлено зі змісту копії подорожнього листа б/н від 25.12.2014р., копія якого була надана позивачем як до перевірки, так і до суду, транспортування придбаного товару від ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП», яке знаходиться у м. Києві до ТОВ ВНЦ «ТРУБОСТАЛЬ», яке знаходиться у м. Нікополі, було здійснено до м.Нікополь автомобілем НОМЕР_1, водій ОСОБА_6П.з м. Дніпропетровська (а.с.15-16).

Проте вказані докази не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищенаведеним договором з огляду на те, що доказів перебування вказаного вище водія у відрядженні у м. Дніпропетровську не надано, не надано доказів отримання товару у м. Дніпропетровську уповноваженою особою позивача з оформленням відповідного відрядження та довіреності на отримання товару з огляду на те, що підприємство-постачальник ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» не знаходиться у місті Дніпропетровську.

Судом критично оцінюється надана суду копія договору відповідального зберігання №134 від 25.10.2014р. укладеного між ТОВ «Укртрубодеталь ТД» (Зберігачем) та ТОВ «Лаконта Груп» (Клієнтом) предметом якого є зберігання товару труби 114х7-8, б/у, кількістю 10,4 тн. у складських приміщеннях, що знаходяться у м. Дніпропетровську, пр.Кірова, б.50 «Д», а також копія акту прийому-передачі товару на відповідальне зберігання від 25.10.2014р. виходячи з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про отримання вказаного товару, саме на складі за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Кірова, б.50 «Д», так як зміст подорожнього листа вказаної адреси не містить, а містить іншу адресу м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 15Б (а.с.15-16).

Відсутні також і докази на підставі яких саме документів Зберігачем ТОВ «Укртрубодеталь» був виданий вказаний товар позивачеві зі складу у м. Дніпропетровську, пр. Кірова, б.50 «Д» з урахуванням того, що вказаний товар, як вказує представник позивача, перебував у ТОВ «Укртрубодеталь» на відповідальному зберіганні.

Окрім того, представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити яким чином копія договору відповідального зберігання від 25.10.2014р. зявилася у позивача з урахуванням того, що позивач не є учасником даного договору, у звязку з чим судом не приймається вказаний договір у якості належного і допустимого доказу на підтвердження здійснення позивачем господарської операції за договором поставки від 01.12.2014р. виходячи з вимог ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивачем не було надано суду доказів про надання вказаного договору на зберігання у ході проведення документальної виїзної перевірки позивача.

А згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи ( незалежно від причин такого надання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податковій у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Також, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представниками сторін, на виконання вказаного вище договору, продавцем товару була сформована податкова накладна за №210 від 22.12.2014р. на суму 119000,00 грн., у т.ч. ПДВ 19833,33 грн. у якій, була допущена описка у зазначенні виду цивільно-правового договору, а саме: невірно зазначено вид цивільно-правового договору (договір купівлі-продажу від 22.12.2014р. без номера), тоді як у ході судового розгляду справи було встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» за договором поставки №263-12 від 01.12.2014р. (а.с.12).

Факт оформлення податкової накладної з порушенням вимог ст.201 ПК України підтверджено і представником позивача у ході судового розгляду справи та вказані факти жодними доказами не спростовані.

Згідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обовязкові реквізити, зокрема, вид цивільно-правового договору.

Водночас, за приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11цього Кодексу.

За приписами ст. 201 ПК України податкова накладна заповнюється продавцем товару.

Між тим, абз. 9 п.201.10 ст.201 ПК України ( у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний звітний період.

Згідно абз.11 п.201.10 ст. 201 ПК України (редакції, чинній на момент виникнення відносин) у разі порушення порядку заповнення податкової накладної, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Проте, як встановлено у ході судового розгляду справи, позивач не подавав заяву зі скаргою на свого постачальника ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП» разом з податковою декларацією за грудень 2014р. у звязку з порушенням ним порядку заповнення податкової накладної, а саме: допущення помилки у зазначенні виду цивільно-правового договору, дати, номеру, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у звязку з оформленням податкової накладної №210 від 22.12.2014р. в порушення вимог ст. 201 ПК України, не подання позивачем заяви зі скаргою на постачальника у відповідності до вимог абз.8, 11 п.201.10 ст.201 ПК України, позивач позбавлений був права на включення до складу податкового кредиту суми 19833,33 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що визначення податковим органом позивачеві податкових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням №0000912201 від 04.06.2015р. є законним та правомірним.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 статті 71 КАС України покладає обовязок на позивача довести ті обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення позивача.

Представник позивача у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції за договором укладеним з ТОВ «ЛАКОНТА ГРУП», а також правомірності віднесення до складу податкового кредиту 19833,33 грн. по податковій накладній №210 від 22.12.2014р., яка оформлена з порушенням вимог ст. 201 ПК України та з урахуванням того, що позивач не подав відповідної скарги на постачальника у порядку, передбаченому п.201.10 ст.201 ПК України.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, виходячи з вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь субєкта владних повноважень, у звязку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинної в редакції станом на дату подання позову) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 182,70 грн. (а.с.3), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.(1872-182,70).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2015р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр.Трубників, 56/91 р/р №26000000080481 у НВ ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023, код ЄДРПОУ 13419172) в доход Державного бюджету України (р/р №31210206784008, банк УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, код ЄДРПОУ 37989253) решту судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.11.2015р.

Суддя ОСОБА_1