Ухвала суду № 53736614, 12.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/38/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Домусчі С.Д.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

06.01.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроресурс" звернулось з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2014р. № 000236220 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 291 651 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 194 434 грн. та штрафними санкціями на 97 217 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по отриманню матеріалів від ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс" є неправомірними, оскільки позивач отримав товар, що підтверджується первинними документами, та використав у власній господарській діяльності.

ДПІ заперечувала проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного відповідач просив у позові відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

Проведеною ДПІ документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Днапроресурс" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс" за липень 2014р., за результатами якої 08.12.2014р. складений акт № 1485/220-24112229, встановлені порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у липні 2014р. на суму ПДВ 194 434 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок непідтвердження реальності операцій з ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс" по придбанню матеріалів. Зокрема, ДПІ зазначала, що по контрагенту ПП "Торг-Солюшнс" встановлена невідповідність дати податкової та видаткової накладних та факту відвантаження товару, отримання товару непідзвітною особою, по контрагенту ПП "ВКФ "Авента" - невідповідність дати поставки товару згідно ТТН даті оприбуткуванню товару, наявність податкової інформації про відсутність постачальника за місцем реєстрації, відсутність в нього основних фондів, що унеможливило останнім здійснити поставку товару у визначеному в первинних документах обсязі.

За наслідками перевірки податковий орган 18.12.2014р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 000236220 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 291 651 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 194 434 грн. та штрафними санкціями на 97 217 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості доводів ДПІ щодо нереальності господарських операцій позивача з ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс" у липні 2014р.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За обставинами справи позивач на виконання умов договорів поставки матеріалів, укладених з ПП "ВКФ "Авента" 02.12.2013р. та з ПП "Торг-Солюшнс" 08.07.2014р. отримав від них статори, ротори, підшипники, що підтверджується наданими позивачем як до перевірки, так і до суду першої інстанції, специфікаціями до договору, податковими та видатковими накладними. З акту перевірки також вбачається, що з ПП "Торг-Солюшнс" позивачем проведений повний розрахунок в безготівковій формі за поставлений товар (стор.5 акту).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, виписаних ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс", а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстрований як платники податку на додану вартість.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від зазначених контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Для поставки товару від ПП "ВКФ "Авента" позивач уклав з ФОП ОСОБА_1 договори-заявки на перевозку вантажу, який підтвердив факт перевезення товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що невідповідність дати ТТН та видаткових накладних не впливає на визначення характеру, сутності та розміру господарської операції та не є підставою для висновку про непідтвердження господарської операції.

Оцінюючи доводи позивача про реальність операцій з ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс", як обґрунтовані, судова колегія враховує, що придбані матеріали від зазначених постачальників позивач використав у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення електродвигунів, що є основним видом діяльності позивача (т.2 а.с. 35).

Вказані обставини використання придбаного товару при зборці двигунів підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції (т.1 а.с.159-167).

Призначена судом першої інстанції судова економічна експертиза підтвердила необґрунтованість висновків акту перевірки ТОВ "Дніпроресурс" та правильність формування позивачем податкового кредиту.

Крім посилань на наявність податкової інформації щодо незнаходження ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс" за податковою адресою, відсутність в них достатніх трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, що викладено в актах ДПІ у Печерському районі м.Києва відповідно від 05.08.2014р. № 2274/26-55-22-07/38925651 та від 23.09.2014р. № 16/26-55-22-07/39156068 про неможливість проведення зустрічних звірок, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з отримання товару у вказаних контрагентів-постачальників. В той же час зазначені доводи ДПІ не можуть бути належними та достатніми доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Судова колегія зазначає, що певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Крім того, встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності зазначених постачальників товару, в матеріалах справи відсутні.

Апеляційна скарга не містить правових обґрунтувань на спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки в судовому порядку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс", що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами є правомірним.

Доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ПП "ВКФ "Авента" та ПП "Торг-Солюшнс" не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для визнання законним рішення про зменшення позивачу податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарським операціям з цими контрагентами.

Судом першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: С.Д.Домусчі