Постанова № 53736583, 17.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року № 876/4382/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Мулик П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов та зобов'язання до вчинення дій, -

встановив:

23.02.2015 ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області у якому просив скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 15.01.2015 ВП №№ 45982900, 45982617, 45982242 та зобов'язати відповідача відкрити вказані виконавчі провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 визнано протиправними та скасовано ряд державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, а також скасовано державні реєстрації на ці земельні ділянки. За цим судовим рішенням, Тернопільським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчі листи, однак державний виконавець оскаржуваними постановами відмовив у відкритті виконавчих проваджень, посилаючись на положення п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчих документах не зазначено заходів примусового виконання рішення. Як вважає позивач, такі постанови є протиправними, оскільки вказані положення не наділяють державного виконавця правом на власний розсуд встановлювати наявність інших обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, крім тих, які визначені законом.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду 18.03.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною та необґрунтованою, так як прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційні обґрунтування апелянт наводить ті ж, що і у поданому ним адміністративному позові.

Апелянт та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, позивача та представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив підстави та межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 876/10279/13 за позовом ОСОБА_2 до Чортківської РДА, відділу Держземагентства у Чортківському районі, Чортківського районного відділу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки визнано протиправними та скасовано 409 державних актів на право власності на земельні ділянки, які видавались жителям села Скородинці Чортківського району Тернопільської області, внаслідок розпаювання колишнього КСП «Поділля» та на підставі розпорядження Чортківської районної державної адміністрації від 19 грудня 2007 року № 876 «Про передачу у власність земельних ділянок власникам земельних часток ( паїв) та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки на території Скородинської та Бичківської сільських рад», а також скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки посвідчені (права) зазначеними державними актами.

Тернопільським окружним адміністративним судом за вказаною вище постановою видано три виконавчі листи де боржниками вказано Чортківську РДА, відділ Держземагентства у Чортківському районі, Чортківський районний відділ Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах».

15 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Санжарою О.М. винесені постанови ВП № 45982617, ВП № 45982242, ВП № 45982900, якими відмовлено у відкритті виконавчих проваджень за вказаними вище виконавчими листа, оскільки у виконавчих листах не зазначено заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, який не є вичерпним. Зокрема, згідно п. 8 ч. 1 цієї статті, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Оскільки у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду, за якою видано спірні виконавчі листи, не визначено способу її виконання, державний виконавець правомірно відмовив у відкритті виконавчих проваджень. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою встановлення способу виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 17 цього Закону.

В силу частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 606-XIV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як на підставу для відмови у відкритті спірних виконавчих проваджень державний виконавець вказав на відсутність у виконавчому документі будь-яких заходів примусового виконання ухваленого судового рішення.

Разом з тим, статтею 26 Закону № 606-XIV встановлено вичерпний перелік підстав, за яких державний виконавець має право відмовити у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Буквальне тлумачення змісту зазначеної норми прямо вказує на те, що обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження повинні бути передбачені законом, однак суд першої інстанції не вказав, яка саме норма закону передбачає право державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі відсутності у виконавчому документі вказівки на вчинення будь-яких заходів примусового виконання судового рішення.

Посилання відповідача на статтю 32 Закону № 606-XIV є безпідставним, оскільки така визначає заходи примусового виконання рішень, які державний виконавець обирає під час здійснення ним виконавчого провадження, з метою своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, не допущення у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, шляхом, неупередженого, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

При цьому, пунктом 4 частини 1 цієї ж норми до заходів примусового виконання рішень віднесено також інші заходи, передбачені рішенням.

Відтак, державний виконавець повинен здійснити усі необхідні і передбачені законом заходи примусового виконання рішень, у тому числі і ті, що передбачені самим рішенням, яке перебуває на виконанні, якщо це необхідно для його виконання своєчасно і в повному обсязі.

За таких обставин, не можна погодитись із твердженням відповідача про відсутність у виконавчому документі вказівки на здійснення будь-яких заходів примусового виконання судового рішення.

Більше того, як встановлено із матеріалів справи та це не заперечується відповідачем, виконавчі документи відповідають вимогам ст. 18 Закону № 606-XIV, такі пред'явлені до належного органу ДВС та за ними не закінчився строк пред'явлення до виконання, а тому державний виконавець в силу ч. 1 ст. 25 Закону повинен був відкрити виконавчі провадження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржені позивачем постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень є протиправними та підлягають скасуванню, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у цій частині позову.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавчі провадження, то суд апеляційної інстанції вважає, що така задоволеною бути не може, оскільки згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Виходячи з положень Закону № 606-XIV відкриття виконавчого провадження та винесення з цього питання постанови віднесено до виключної компетенції державного виконавця, а тому суд не може перебирати на себе ці повноваження.

Разом з тим, обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження випливає із положень ст. 25 Закону № 606-XIV, оскільки виконавчі документи відповідають вимогам Закону, пред'явлені у встановлений строк та до належного органу ДВС.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі № 819/380/15-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Санжари О.М. від 15.01.2015 про відмову у відкритті виконавчих проваджень ВП № 45982617, ВП № 45982242, ВП № 45982242.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 23.11.2015.