Ухвала суду № 53736527, 19.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем україни

19 листопада 2015 року Справа № 876/14301/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 06.08.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.04.2013 року №0001331710, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 5959 грн.75 коп., в т.ч. основний платіж - 5959,75 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0001331710.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м. Львова м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що, до суми перевищення доходу понад 150000 грн., а саме 23839 грн., СГД - фізичній особі ОСОБА_1 доходу слід було застосовувати ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків, що відповідно складе 3575,85 грн.

Апелянт зазначає, що оскільки СГД - фізичною особою ОСОБА_1 самостійно не було нараховано та сплачено єдиний податок на суму перевищення доходу в розмірі 3575,85 грн., а також не подано заяву про застосування ставки єдиного податку визначеної для платників єдиного податку другої або третьої або п'ятої групи, або про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 08.04.2013 р. №1246/17-10.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 23.11.2000 року виконавчим комітетом Львівської міської ради (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та з 01 січня 2012 року перебувала на спрощеній системі оподаткування, згідно свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_3 (серія А).

06 лютого 2013 року ФОП ОСОБА_1 подано до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 рік, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період відповідно до статті 292 глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України (згідно із підпунктом 1 пункту 291.4 статті 294 глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України) в розмірі 173839,00 грн.

Судом встановлено, що 08 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2012 рік, за результатами якої складений акт № 1246/17-10.

За результатами перевірки встановлено, що при заповненні податкової декларації платником податку порушено: п. 291.4 ст. 291; п. 296.6 ст. 296.6 ст. 296; п. 293.4 ст. 293; п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001331710 від 08.04.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 5959,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить підстав нарахування податкового зобов'язання, а саме не вказано, які саме положення чинного податкового законодавства порущено платником податків, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення та не додано розрахунку податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Порядок адміністрування податків і зборів з 01.01.2011 року визначається положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 291.2. ПК України (із змінами і доповненнями), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України до першої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового Кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 статті 293 передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків: до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу (п. 293.4. ст. 293 ПК України).

Згідно з п. 296.6 ст. 296 Податкового Кодексу України, сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.

З матеріалів справи видно, що позивачем подано податкову декларацію єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2012 рік якою задекларовано дохід в розмірі 173 839,00 грн. Таким чином, сума перевищення обсягу доходу, визначеного п. п. 291.4 ст. 294 Податкового Кодексу України для платників єдиного податку першої групи складає 23839,00 грн.

Статтею 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно положень Податкового кодексу України, а саме п. п. 1 п. 293.4 ст. 293 перевищення платником єдиного податку першої групи допустимого обсягу річного доходу має наслідком сплати 15 % єдиного податку з суми перевищеного річного доходу.

Таким чином, єдиний податок, який повинен бути сплачений позивачем із суми перевищення річного доходу становить 3 575,58 грн.

З матеріалів справи видно, що відповідачем ДПІ у Залізничному районі м. Львова визначено зобов'язання зі сплати єдиного податку в розмірі 5 959,75 грн., що суперечить п. п. 1 п. 293.4 ст. 293 ПК України.

Крім того, відповідачем, всупереч вимогам податкового законодавства до податкового повідомлення-рішення не долучено розрахунок податкового зобов'язання та не визнано, які саме порушення вимог Податкового кодексу України встановлено.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що у тому ж податковому повідомленні-рішенні відповідач посилається на абз.2 п. 123.1 ст.123 розд.2 Податкового кодексу України, в якому зазначено: у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте, як видно з податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року, ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі - 5959,75 грн. без нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем нарахована сума в розмірі 5959,75 грн. визначена і як зобов'язання зі сплати єдиного податку, і як штраф згідно ст. 123 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем норм податкового законодавства.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.41, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі №813/6147/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук