Постанова № 53735115, 18.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа № 922/4116/15

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Істоміної О.А., судді Плужника О.В., судді Тарасової І.В.

при секретарі Кохан Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача прокурор Горгуль Н.В., службове посвідчення №036152 від 29.10.2015

від 1-го відповідача не зявився

від 2-го відповідача ОСОБА_1, дов. б/н від 01.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. № 4975 Х/3-12)

на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015 р. у справі № 922/4116/15

за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова

до 1. Харківської міської ради

2. ОСОБА_2 кооперативу "ЖБК "Омега", м. Харків

про визнання недійсним, скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та ОСОБА_2 кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Омега" про:

- визнання незаконним та скасування п. 4.3 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.09.2010 №240/10;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107498 на земельну ділянку, площею 1,3222 га розташованої у місті Харкові вулиці Новгородській, 85, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0013;

- зобов'язання ОСОБА_2 кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Омега" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківській міській раді прийняти земельну ділянку 1,3222 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Новгородській, 85, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0013 за актом прийому-передачі.

Витрати по сплаті судового збору просив покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2015 у справі № 922/4116/15 (суддя Жигалкіна І.П.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, керуючись приписами статті 44 Конституції України, статтей 1, 41, 116 Земельного кодексу України, статтей 4, 81, 83, 87, 89, 91, 92,100 ЦК України, статтей 24,27,29,30, 41 Закону України Про кооперацію, виходив з того, що Примірний статут житлово-будівельного кооперативу Затверджений постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. N 186 та ОСОБА_4 України Про кооперацію від 10.07.2003 року N 1087-IV, який набрав чинності 27.08.2003 року (надалі - ОСОБА_4) були прийняті у різних часових межах, а тому, підстави для застосування їх як загального та спеціального закону, або законодавчого і підзаконного нормативно-правового акту, який конкретизує зміст Закону, відсутні. Також, виходив з того, що у відповідності до перехідних положень Закону, Примірний статут не може застосовуватись до відносин пов'язаних із діяльністю житлово-будівельних кооперативів (надалі ЖБК) та не може регулювати діяльність та висувати вимоги до змісту статутів кооперативів, які були створені після набрання чинності сказаним Законом, тобто після 27.08.2003 року.

Також, судом було встановлено, що установчі документи "ЖБК "Омега" відповідають вимогам чинного законодавства та його державну реєстрацію не скасовано. Крім того, визнав встановленим, що нормами чинного законодавства не передбачено обовязок органу місцевого самоврядування перевіряти та враховувати мету створення кооперативу. Також зазначав, що мета створення ЖБК як юридичної особи, виходить саме з правової сутності цієї юридичної особи відповідно до вимог Закону України Про кооперацію та ЦК України та не відповідає сутності цивільно-правових відносин, з приводу яких виник спір. Створення "ЖБК "Омега" відбулося не лише на підставі норм ЖК УРСР та Примірного Статуту, а й відповідно до положень Закону України Про кооперацію, нормами якого визначена інша процедура організації діяльності і створення житлово-будівельних кооперативів. Крім того, за висновком суду, рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а скасування такого акту не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права має вирішуватись за нормами цивільного законодавства.

Враховуючи обставини справи, а також норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Крім того, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо припинення права власності приватної особи на майно внаслідок певних порушень, допущених з боку органу публічної влади при прийнятті рішення про передачу майна у власність, суд дійшов висновку, що порушення, допущені відповідачем (органом місцевого самоврядування) при прийнятті рішення про передачу у власність спірного майна, не може бути підставою для позбавлення юридичної особи приватного права власності на земельну ділянку.

В частині позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107498 та вимоги про зобовязання "ЖБК "Омега" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 1,3222 га за актом прийому-передачі, місцевий господарський суд зазначив, що ці вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним та скасування п. 4.3 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання, а тому відмовив у їх задоволенні.

Заступник прокурора Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник зауважував на тому, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено доводи прокурора стосовно невідповідності оскаржуваного рішення міської ради приписам ст. ст. 41, 116 Земельного кодексу України, оскільки виходячи з положень ст. 41 вказаного Кодексу при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки необхідно враховувати мету її використання - житлове будівництво та принципи її розміру, які мають бути встановлені містобудівною організацією. Отже, на думку заявника апеляційної скарги, міська рада перед наданням земельної ділянки повинна була отримати документи, що підтверджують дотримання ОК «ЖБК «Омега» вказаних умов отримання земельної ділянки. Також вважає, що у відповідності до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, Харківська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, була зобовязана встановити правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «Омега». Крім того, вважає, що ОК «ЖБК «Омега» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і фактично є обслуговуючим кооперативом, а відповідно, не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність у відповідності до приписів ст. 41 Земельного кодексу України, отже у першого відповідача були відсутні підстави для безоплатної передачі йому спірної земельної ділянки. До того ж, чинність (не оскарження) установчих документів ОК «ЖБК «Омега», реєстрація якого не скасована, в контексті норм ч. 1 ст. 21 ЦК України, вважає таким, що не має значення для вирішення спору.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2015 року. Також, вказаною ухвалою було частково задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору та, у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», сплату судового збору відстрочено до 18.11.2015, тобто до початку розгляду справи по суті.

18.11.2015 прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням (вх. №15587 від 18.11.2015) про відстрочення сплати судового збору на строк до прийняття рішення по справі, обґрунтовуючи його відсутністю кошторисних надходжень, які можуть бути направлені на сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про його задоволення.

18.11.2015 від другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОК «ЖБК «Омега» проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення. При цьому, вважає, що Примірний статут не може застосовуватись до відносин, пов'язаних із діяльністю житлово-будівельних кооперативів, оскільки не може регулювати діяльність та висувати вимоги до змісту статутів кооперативів, які були створені після набрання чинності Законом України «Про кооперацію», а саме, після 27.08.2003 року. Втім, нормами чинного законодавства не встановлено жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку. Крім того, зауважує на тому, що установчі документи ОК «ЖБК «Омега» відповідають вимогам чинного законодавства, їх державну реєстрацію не скасовано, а нормами чинного законодавства не передбачено обовязок органу місцевого самоврядування перевіряти та враховувати мету створення кооперативу, оскільки мета створення ЖБК як юридичної особи виходить саме з правової сутності цієї юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію» та Цивільного кодексу України. До того ж, вважає, що рішення про передачу кооперативу у власність спірної земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, отже скасування такого акту, не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015р., у звязку з хворобою судді Потапенко В.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Плужник О.В., суддя Тарасова І.В.

В судове засідання 18.11.2015 представник першого відповідача не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 26.10.2015 року, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника першого відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноваженого представника другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та їх відповідність наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 7.3. додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.09.2010 р. Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування №240/10, Житлово-будівельному кооперативу Омега було надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:07:019:0013), за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 1,3222 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вулиці Новгородській,85. Будівництво виконати до 01.06.2012 року. (а.с. 25)

На підставі вказаного рішення, Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (Управління Держкомзему у м. Харкові) ЖБК Омега було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107498, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 121070500100. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу. (а.с. 29)

Звертаючись до господарського суду, прокурор посилався на те, що в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок Харківською міською радою, прокуратурою Дзержинського району було встановлено, що рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.09.2010р. №240/10, а саме п. 4.3. додатку 1, Житлово-будівельному кооперативу Омега було надано у власність земельну ділянку площею 1,3222 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вулиці Новгородській,85. Вказане рішення прокурор вважав таким, що прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, а мета створення ОСОБА_2 кооперативу «ЖБК «Омега» та його Статут не відповідають вимогам, встановленим статтями 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186 (далі Примірний статут).

Крім того, прокурор вважав, що ЖБК Омега за організаційно-правовою формою фактично не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК УРСР та ст. 41 ЗК України, оскільки його фактична мета та порядок створення, організація та діяльність не відповідає вимогам житлово-будівельного кооперативу.

При цьому, прокурор зазначав, що в порушення приписів ч.6 ст.137 ЖК УРСР та абз. 2 п.4 Примірного статуту, рішення про створення ЖБК Омега та список членів кооперативу, затверджений протоколом установчих зборів засновників кооперативу, не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, при тому, що Статут кооперативу зареєстровано саме у цій місцевій раді.

За висновком прокурора, Харківська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК ЖБК Омега відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, чого здійснено не було.

Отже, на думку прокурора, спірне рішення міської ради прийнято всупереч вимогами ст. 41 ЗК України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, що є підставою для визнання його незаконним, скасування його окремого пункту та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яку видано на підставі незаконного рішення.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду правову кваліфікацію спірним правовідносинам, а також оцінку фактичним та правовим підставам заявлених позовних вимог та заперечень проти них, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позовних вимог у даній справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування п. 4.3 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.09.2010р. Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування №240/10; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107498 на земельну ділянку, площею 1,3222 га розташованої у місті Харкові вулиці Новгородській, 85, кадастровий номер 6310136300:07:019:0013 та зобов'язання ОСОБА_2 кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Омега" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківській міській раді прийняти земельну ділянку 1,3222 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Новгородській, 85, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0013 за актом прийому-передачі.

Так, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, прокурор стверджує, що рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту Житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186. Крім того, вважає, що Харківська міська рада, у відповідності до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, при прийнятті спірного рішення, була зобовязана встановити правовий статус, мету та підстави створення ЖБК Омега.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Нормами ст. 133 Житлового Кодексу ОСОБА_4 РСР закріплено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного і кооперативу і одержати в ньому квартиру.

У відповідності до ст. 137 Житлового Кодексу ОСОБА_4 РСР, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_3 народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях

приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється Законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства ОСОБА_4 РСР.

Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується ОСОБА_3 Міністрів ОСОБА_4 РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку.

Згідно з ч. 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 30.04.1985 N 186 ( із змінами), житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_3 народних депутатів , при підприємствах, установах ї організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

До кооперативів, що організуються при виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_3 народних депутатів приймаються громадяни, які перебувають у відповідному виконавчому комітеті на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою).

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів.

Житлово-будівельний кооператив діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого виконавчому комітеті ОСОБА_3 народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу. Зміни і доповнення, що вносяться до статуту кооперативу, також підлягають реєстрації.

З дня реєстрації статуту кооператив набуває прав юридичної особи.

Частиною 2 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу визначено, що до членів кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені у пункті 37, абзаці першому пункту 43 і абзаці першому пункту 55 цього Примірного статуту.

Незалежно від проживання у даному населеному пункті до членів кооперативу приймаються громадяни, які в установленому порядку перебувають у цьому населеному пункті на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою).

Згідно п. 16 ч. З Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу житлово-

будівельний кооператив має право одержати в установленому порядку в безстрокове

користування земельну ділянку для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель.

Пунктом 71 ч. 6 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу передбачено, що Рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про обрання правління та ревізійної комісії кооперативу або окремих їх членів, а також рішення Правління та ревізійної комісії про обрання керівників цих органів, у місячний строк подаються виконавчому комітетові місцевої ОСОБА_3 народних депутатів для реєстрації складу вказаних органів. Виконавчий комітет вправі відмовити в реєстрації, якщо вибори було проведено з порушенням законодавства.

Відповідно до п. 74 ч. 6 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих ОСОБА_3 народних депутатів. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів вправі скасувати рішення загальних зборів або правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.

Згідно п. 2.6. цього Статуту, кооператив може набувати прав на землю згідно діючого законодавства. Земля може бути передана кооперативу на умовах оренди, або безоплатно у власність. Кооператив також може набути право власності на землю за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до умов п. 3.1. Статуту, кооператив організується з метою забезпечення житлом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями (господарськими будівлями та спорудами) за власні кошти кооперативу, або із залученням банківських кредитів, чи позик, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Як стверджував прокурор, з'ясування мети та підстав створення "ЖБК "Омега", порядку організації його діяльності, правового статусу при наданні земельної ділянки ЖБК як спеціальному суб'єкту, є обов'язком Харківської міської ради відповідно до вимог Житлового кодексу України та Примірного статуту. Також, зауважує на тому, що приписи ст. 7 Закону України «Про кооперацію», якою врегульовано питання щодо створення житлово-будівельного кооперативу, та Примірний статут, співвідносяться як загальні (ОСОБА_4 України «Про кооперацію» ) та спеціальні (Примірний статут) нормативно-правові акти, а тому вважає, що при вирішенні питання щодо створення житлово-будівельних кооперативів повинні застосовуватись привила спеціального нормативного акту. За вказаних обставин, скаржник наполягає на невідповідності статуту ЖБК Омега вимогам ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року К 280/97-ВР, з дня прийняття якого втратив чинність ОСОБА_4 РСР "Про місцеві ОСОБА_3 народних депутатів ОСОБА_4 РСР та місцеве самоврядування" від 07.12.1990 року N 533-XII.

Відповідно до ОСОБА_3 Верховної ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Акти законодавства Союзу РСР можуть бути застосовані лише за наявності наступних умов: 1. правовідносини не врегульовані законодавством України; 2. акти не суперечать Конституції і законам України.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про правонаступництво України Закони ОСОБА_4 РСР та інші акти, ухвалені Верховною ОСОБА_3 ОСОБА_4 РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

За ст. 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ст. 5 ЦК України).

Вказані положення ЦК України та Закону України Про правонаступництво України визначають та надають відповідь на питання пов'язане із співвідношенням і дією у часі законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів на території України в межах визначених виключно законом.

У звязку з цим, сама процедура організації діяльності та створення ЖБК у порядку, передбаченому ст. 137 ЖК УРСР та Примірним статутом не вбачається можливим, у звязку із відсутністю відповідних органів державної влади та громадських організацій за часів СРСР, на які було покладено питання організації та узгодження процедури створення житлово-будівельних кооперативів, а саме, виконавчі комітети місцевих ОСОБА_3 народних депутатів.

При цьому, колегія суддів вважає, що створення кооперативів, в тому числі житлово-будівельних, має ґрунтуватись не тільки на нормах ЖК УРСР та Примірного статуту, а із врахуванням приписів Закону України Про кооперацію.

Так, Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186 та ОСОБА_4 України Про кооперацію, який набрав чинності 27.08.2003 були прийняті у різних часових межах, а тому підстав для застосування їх як загального та спеціального закону, або законодавчого і підзаконного нормативно-правового акту, який конкретизує зміст Закону не вбачається.

Крім того, за перехідними положеннями Закону України Про кооперацію, Примірний статут не може застосовуватись до відносин пов'язаних із діяльністю житлово-будівельних кооперативів (надалі - ЖБК) оскільки відповідно до ст. 41 означеного Закону кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_4, Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної ОСОБА_3 України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

З урахуванням викладеного, вказані положення Закону також означають те, що Примірний статут не може регулювати діяльність та висувати вимоги до змісту статутів кооперативів які були створені після набрання чинності визначеним вище законом, тобто після 27.08.2003.

Таким чином, ОСОБА_4 України Про кооперацію та Примірний статут не співвідносяться між собою як законодавчий та підзаконний акти, або навпаки. Цивільно-правове регулювання даних відносин здійснюється виключно Законом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що правова позиція щодо співвідношення загального та спеціального закону і закону та підзаконного нормативно-правового акту викладена в постанові Верховного суду України від 10.04.2007 по справі 21-550во06.

Таким чином, ОСОБА_4 України Про кооперацію є спеціальним законом, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Так, правові підстави позовних вимог прокурора ґрунтуються на нормах Житлового кодексу УРСР від 30.06.1983 р. № 5464-Х та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186. Згідно із п. 1 цієї ОСОБА_5 Примірний статут був затверджений на підставі ст. 137 ЖК УРСР.

Отже, при розгляді цієї справи, суд, на підставі ст. 4 ГПК України має застосовувати акти, їх окремі норми (ЖК та Примірний статут), які не суперечать законодавству України.

За даними, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датою державної реєстрації ЖБК Омега є 24.12.2008 року.

Таким чином, на час створення ЖБК Омега, діяв ОСОБА_4 України "Про кооперацію", положення якого не містять вказівок на обовязкове дотримання 2-м відповідачем умов, викладених у статтях 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті, на які посилається прокурор.

Колегія суддів також зазначає, що господарську діяльність кооперативів врегульовано ГК України (глава 10), ЦК України (параграф 2 глава 8), Законом України Про кооперацію, Законом України Про споживчу кооперацію, Законом України Про сільськогосподарську кооперацію, із змінами та доповненнями, та іншими нормативно-правовими актами. Кооперативи самостійно визначають основні види та напрями своєї господарської діяльності. Вони можуть створюватися і діяти у галузі промисловості, будівництва, на транспорті, в торгівлі й громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні, медицині та інших галузях господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про кооперацію кооперативи - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (стаття 3 Закону України Про кооперацію).

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (ст. 6 Закону України Про кооперацію). Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооперативи - це родове поняття, що містить ознаки, притаманні усім передбаченим чинним законодавством України видам кооперативів. Загальними ознаками, що дозволяють віднести кооперативи до особливої організаційно-правової форми, є те, що вони створюються шляхом добровільного об'єднання громадян і мають на меті вирішення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

При створенні кооперативу, насамперед, важливо визначити його тип, якщо кооператив буде проводити господарську діяльність з метою одержання прибутку - то він буде відноситися до типу виробничого кооперативу, а якщо кооператив буде надавати послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку - то він буде відноситися до типу обслуговуючий або споживчий. Після цього кооператив визначається, за яким напрямом діяльності він буде працювати (житловим, житлово-будівельним, садово-городнім, гаражним, торговельно-закупівельним, транспортним, освітнім, туристичним, медичним тощо).

З наведеного вбачається, що кооперативи поділяються на типи та за напрямками діяльності, а отже доводи прокурора про те, що ЖБК "Омега" не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковим, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не є тотожними.

Відповідно до статті 94 ГК України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Порядок створення кооперативу регулюється ст. 7 та ст. 15 Закону України Про кооперацію, якою встановлено, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Так, дослідженням Статуту Житлово-будівельного кооперативу Омега, встановлено, що його затверджено рішенням установчих зборів ЖБК Омега, протокол №1 від 22.12.2008 року.

24.12.2008 виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи. Запис №14801020000043017 (а.с.17-25).

Пунктом 1.1. Статуту встановлено, що ЖБК Омега це юридична особа, утворена фізичними особами, які обєднались на основі членства з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

За змістом п. 1.12 Статуту, ЖБК Омега за типом діяльності є обслуговуючим кооперативом.

У відповідності до п. 3.2., п. 3.2.1., кооператив створений засновниками, якими є громадяни України: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно із п. 1.3 Статуту, кооператив є неприбутковою організацією житлового типу і не має метою одержання прибутку від своєї діяльності. Кооператив створено для будівництва, обслуговування і утримання у належному стані будинків, їх інженерного обладнання, підїзду, інших місць загального користування будинками та при будинковими територіями. (п. 1.8. Статуту)

У пункті 2.2 Статуту зазначено, що кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного блокованого жилого будинку, а також для наступної експлуатації та управління цими житловими будинками.

Пунктами 2.4, 2.5., 2.6., 2.7, 2.8 Статуту віднесено, зокрема, до обовязків ЖБК Омега забезпечувати належне утримання будинків та при будинкових територій, виконувати експлуатацію і ремонт жилого будинку (будинків), сплачувати внески власниками квартир, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання, забезпечувати виконання вимог Статуту кооперативу тощо.

Пунктом 14.1. Статуту також встановлено, що земельні ділянки для житлового будівництва та обслуговування прибудинкових територій ЖБК Омега передаються за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

ЖБК Омега може набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами на підставі ст. 41 Земельного кодексу України. (п.14.2. Статуту)

У відповідності до п. 16.1. Статуту, на підставі Закону України «Про кооперацію» Держава гарантує додержання прав і законних інтересів кооперативу та його членів. Максимально сприяє розвитку кооперативу, гарантує недоторканість його власності.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності ЖБК Омега є будівництво житлових та нежитлових будівель.

Як вже зазначалось, порядок створення кооперативу регулюється статтею 7 Закону України Про кооперацію та за нормами якої встановлено, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону України Про кооперацію не встановлено жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку, тощо.

Дослідженням наявного в матеріалах справи положення Статуту ЖБК Омега встановлено, що мета, підстави створення та напрямки діяльності кооперативу не суперечить вимогам ані Закону України Про кооперацію, ані Житлового кодексу ОСОБА_4 РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в позовній заяві прокурор посилався на те, що всупереч п. 5 Примірного статуту, яким встановлено, що кількість членів ЖБК не повинно бути менше пяти осіб, кількість членів ЖБК Омега становить чотири особи, а саме, за даними, викладеними в позовній заяві це: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с. 8). При цьому, прокурор зазначав, що вказані особи, в порушення приписів ст. 135 ЖК України та абз. 1 п. 8 Примірного статуту не потребують поліпшення житлових умов, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради не перебували на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов.

В апеляційній скарзі прокурор посилається вже на те, що встановлені судом першої інстанції свідчать, що згідно п. 1.4. ЖБК Омега його засновниками на момент створення кооперативу виступили три особи, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, тобто, при створенні та державній реєстрації ОК ЖБК Омега його засновниками виступали три вказані особи.

Разом з тим, дослідженням протоколу №1 установчих зборів "ЖБК "Омега" від 22.12.2008 року та змісту Статуту ЖБК Омега встановлено, що його засновниками (у кількості трьох осіб), є громадяни України: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

При цьому, незрозумілим є посилання прокурора на невідповідність Статуту ЖБК Омега вимогам абз. 2 п. 7 Примірного статуту, за яким встановлено обмеження приймання до членів ЖБК осіб віком від 30 років, оскільки Статутом ЖБК Омега не підтверджується, а прокурором таких доказів не надано, що вік осіб, які є засновниками "ЖБК "Омега" є меншим, ніж 30 років.

Також, враховуючи, що членами ЖБК Омега є інші особи (ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8І.), ніж зазначені прокурором у позові, недоречним є посилання прокурора на ту обставину, що засновники ЖБК Омега, не перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки доказів знаходження або відсутності на обліку саме засновників ЖБК Омега прокурором не надано і матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до статей 7 та 15 Закону України Про кооперацію рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами, а вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Листом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 03.10.2005 N 8584 визначено, що державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, оскільки законами України Про місцеве самоврядування в Україні та Про кооперацію не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, то їх реєстрація відбувається в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Водночас слід зазначити, що ОСОБА_4 України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців набрав чинності до моменту вступу у дію Закону України Про кооперацію.

Статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено перелік документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, з визначенням додаткового пакету документів для окремих видів юридичних осіб.

Зокрема, за приписами ст. 24 вказаного Закону, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_4 України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців жодних особливостей для державної реєстрацію кооперативу (житлово-будівельного) вимоги вказаного Закону не містять, як не містять будь-якої заборони, обмежень, або умов щодо реєстрації ЖБК за наявності житлових потреб засновників або його членів, вікового цензу, тощо.

За змістом п. п. 4 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження щодо реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, але не встановлено особливостей щодо їх реєстрації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснює реєстрацію (легалізацію) об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово - промислових палат, асоціацій органів місцевого самоврядування, інших установ та організацій, визначених законом, та видає виписку з Єдиного державного реєстру, оформлену державним реєстратором відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за місцезнаходженням юридичної особи.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців передбачено підстави та порядок відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема, вказано невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону (установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом).

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що державна реєстрація другого відповідача на час розгляду справи не була скасована у встановленому законом порядку, а установчі документи ЖБК Омега не були визнані недійсними, колегія суддів приходить до висновку, що установчі документи ЖБК Омега відповідають вимогам чинного законодавства, а тому у Харківської міської ради були відсутні правові підстави для відмови в передачі у власність "ЖБК "Омега" спірної земельної ділянки.

Крім того, сукупність проведеного аналізу нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, дають колегії суддів дійти висновку, що ЖБК Омега є житлово-будівельним кооперативом, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не є тотожними.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом позову фактично є вимоги про визнання незаконним та скасування п. 4.3 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.09.2010 №240/10 в частині надання у власність ЖБК Омега земельної ділянки, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,3222 га для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу по вул. Новгородській, 85, а також визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107498 з кадастровим номером 6310136300:07:019:0013.

Приписами частини 2 статті 144 Конституції України, рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

17.06.2014 Верховним Судом України була прийнята ОСОБА_5 по справі №21-195а14 у відповідності до якої колегія суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах на підставі аналізу п.12 Перехідних положень, ст.41 ЗК України, ст..ст.133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту дійшли висновку, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту. При цьому, даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

З урахуванням викладеного, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14, а також застосовано ВГСУ під час розгляду справи №910/3829/14 від 19.02.2015 року.

За таких обставин, з урахуванням положень, викладених у рішенні Конституційного суду України 16.04.2009р. N 7-рп/2009 та постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14, прийняте Харківською міською радою, як субєктом владних повноважень рішення про передачу ОК ЖБК Омега у власність земельної ділянки, в межах договору оренди землі від 16.11.2007 р. №140767100180, в частині його оскарження, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. При цьому, скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у ЖБК Омега виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що Законом України від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі Конвенція) та Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_5 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЖБК Омега отримав у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,3222 га для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу по вул. Новгородській, 85 в м. Харкові.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" (Stretch v. United Kingdom, 44277/98) визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна (на підставі того, що державний орган порушив закон при укладенні договору) є неприпустимим.

Отже, застосування законодавства про захист права власності є межі допустимого (розумного) втручання держави в справи власника. Власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном у межах, передбачених законом. А оскільки закон є продуктом передусім державної діяльності, можна тлумачити цей принцип як можливість використання майна на свій розсуд у межах, передбачених державою, або в межах, передбачених державою та закріплених у законі.

У справі, яка розглядається, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності.

У відповідності до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими слова ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

З позиції Європейського суду позбавлення майна згідно із другою нормою може бути виправданим тільки якщо доведена, крім іншого, наявність інтересів суспільства та умов, передбачених законом. Більше того, будь-яке втручання у володіння майном повинно задовольняти принцип пропорційності. Європейський суду неодноразово зазначав, повинен бути встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав індивіда. Відчуження власності, яке здійснюється відповідно до законодавчої, соціальної, економічної політики чи з іншою метою, може відповідати суспільним інтересам, навіть якщо суспільство в цілому безпосередньо не використовує цю відчужену власність або не володіє нею.

Зважаючи на позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини, судова колегія вважає, що принципи пропорційності та балансу інтересів територіальної громади м. Харкова та членів 2-го відповідача, які є її частиною, не порушені, оскільки діяльність кооперативу спрямована не тільки на експлуатацію та управління житловим комплексом, а й у тому числі на забезпечення житлом членів кооперативу, які виявили бажання та вступили до ЖБК Омега. Тобто задоволення вимог позивача призведе до того, що держава втрутиться в справи власника та позбавить другого відповідач права власності на земельну ділянку.

Крім того положеннями ст. 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, передбачений ст. 140 Земельного кодексу України, є вичерпним.

Отже, слід дійти висновку про те, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним кодексом України не передбачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12.09.2012 року у справі № 6-71цс12.

Також, за результатами повторного розгляду справи в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегією суддів встановлено, що предметом даного позову є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 4.3. додатку №1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.09.2010 №240/10.

Разом з тим, дослідженням в суді апеляційної інстанції додатку №1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради від 22.09.2010 №240/10, який розміщено на офіційному сайті Харківської міської ради (а.с. 167-174) та яким визначено перелік замовників, стосовно яких надаються земельні ділянки для будівництва, вбачається надання за п. 4.3. земельної ділянки у власність ОСОБА_2 «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БУДГІДРОПРИВІД - 2010» (загальна площа земельної ділянки 0,7084 га, в межах договору оренди землі від 21.04.2008 р. № 640867100059 для будівництва та подальшої експлуатації гаражів по вул. Дідро). Втім, прокурором не надано жодних доказів та не наведено обставин в обґрунтування позовних вимог щодо скасування вищевказаного рішення сесії про надання земельної ділянки саме ОСОБА_2 «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БУДГІДРОПРИВІД- 2010». Натомість, питання щодо надання спірної земельної ділянки у власність ЖБК Омега вирішено у п. 7.3. вказаного додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 22.09.2010 №240/10. Встановлені обставини надають суду апеляційної інстанції дійти до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Між тим, хоча зазначені обставини і не знайшли свого відображення в оскаржуваному рішенні, проте, встановлений судом апеляційної інстанції факт не вплинув на правомірність рішення місцевого господарського суду, прийнятого за результатами розгляду спору по суті.

Стосовно заявлених прокурором вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107498 на земельну ділянку, площею 1,3222 га розташованої у місті Харкові по вулиці Новгородській, 85, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0013 та зобов'язання ОК ЖБК Омега передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківській міській раді прийняти земельну ділянку 1,3222 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Новгородській, 85, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0013 за актом прийому-передачі, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування п. 4.3 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.09.2010 №240/10, а тому приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.

Таким чином, враховуючи недоведеність з боку прокурора порушень першим та другим відповідачами норм чинного законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність), ненадання доказів, що підтверджують невідповідність Статуту ЖБК «Омега» вимогам ЖК УРСР та Примірного статуту щодо віку осіб, які є засновниками ЖБК «Омега» відповідно до протоколу №1 установчих зборів від 22.12.2008 року та Статуту ЖБК Омега, а також їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, відсутність фактичного та правового обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування п. 4.3. додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради від 22.09.2010 №240/10, яким надано у власність земельну ділянку ОСОБА_2 «ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БУДГІДРОПРИВІД - 2010», колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 4.3 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради від 22.09.2010 №240/10; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107498; зобов'язання ОК "Житлово-будівельний кооператив "Омега" передати, а Харківській міській раді прийняти земельну ділянку 1,3222 га, розташовану у місті Харкові по вулиці Новгородській, 85, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0013 за актом прийому-передачі є недоведеними та необґрунтованими, у звязку з чим задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції другим відповідачем було заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, в обґрунтування якого другий відповідач посилався на обізнаність органів прокуратури стосовно наявності спірного рішення міської ради від 22.09.2010 №240/10 з часу його прийняття.

У звязку з цим, колегія суддів зазначає, що у п. 2.2. постанови Пленуму №10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів Вищим господарським судом України надано розяснення з приводу того, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За результатами розгляду позовних вимог прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про відмову у їх задоволенні через необґрунтованість та недоведеність. Вказані обставини унеможливлюють застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, про що правомірно було зазначено судом першої інстанції.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області, викладених в рішенні від 28.09.2015 у справі № 922/4116/15.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

У пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Відповідно до п. 4.6. постанови, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, а також керуючись приписами ст. 44, 49, 99 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з прокурора на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2679,60 грн. (дві немайнові вимоги) за розгляд апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015 р. у справі № 922/4116/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Прокуратури Харківської області, м. Харків (61050, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, б. 4, код ЄДРПОУ 00034051) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31216206782003, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2679,60 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

ОСОБА_5 набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Тарасова І. В.