Постанова № 53734961, 16.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 922/3176/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №163 від 16.10.2015 р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №15/10/30-01 від 30.10.2015 р.

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 4874 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від "10" серпня 2015 р. у справі № 922/3176/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології", смт Золочів Харківської області,

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Дочірнє підприємство "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ", м. Київ,

про стягнення 44 095 366,60 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харчові технології", відповідача, про стягнення з відповідача як з поручителя третьої особи -Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" згідно з договором поруки № 74-П/09 від 14.07.2009 р. заборгованості у сумі 775261,11 доларів США; 905066,67 Євро та 3914699,11 грн. по укладеному між третьою особою та позивачем договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006 р. , в тому числі:

- простроченої заборгованості за сумою кредиту - 800000,00 Євро; 700000,00 доларів США та 51908,41 грн.;

- простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом -75261,11 доларів США (за період користування кредитом з березня 2014 року по березень 2015 року включно); 973,63 грн. (за користування кредитом за березень 2015 року) та 105066,67 Євро (за період користування кредитом з червня 2014 року по березень 2015 року включно);

- пені за прострочку виконання зобов'язань за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006 року - 3861817,07 грн.

04.08.2015 р. відповідач подав клопотання (вх. № 31207) про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2015 р. у справі №922/3176/15 (суддя Доленчук Д.О.) припинено провадження у справі № 922/3176/15 на підставі пункту 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не погодився із вказаною ухвалою місцевого господарського суду та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.08.2015 р. та передати справу на розгляд до господарського суду Харківської області.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що третейське застереження, викладене у пункті 11 договору поруки № 74-П/09 від 14.07.2009 р., не позбавляє сторони цього договору гарантованого ч. 2 ст. 124 Конституції України права на звернення до господарського суду, а звернення до третейського суду, який не є органом правосуддя, є правомірним лише у випадку наявності волі двох сторін на таке звернення. Таким чином суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Також звертає увагу на те, що, з урахуванням положень частин 1, 2 ст. 35 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є тимчасовим адміністратором та ліквідатором неплатоспроможного банку, являючись при цьому особою публічного права, заснованого на державному майні.

Таким чином, за висновком позивача, даний спір з початком введення у ПАТ "Укргазпромбанк" тимчасової адміністрації в силу пункту 6 частини 1 статті 6 Закону України Про третейські суди, пункту 1 частини 2 статті 122-5 ГПК України не може бути розглянутий третейським судом, так як не підвідомчий йому за субєктним складом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 02.11.2015 року на 12:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року продовжено за клопотанням позивача строк розгляду справи на пятнадцять днів до 17.11.2015 року та відкладено розгляд справи на 16.11.2015 року на 14:30 год. через надзвичайні обставини, які виникли у зв"язку із повідомлення про замінування приміщення апеляційного господарського суду, що призвело до евакуації співробітників.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№14834 від 30.10.2015 року) та його представник у судовому засіданні 16.11.2015 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що на момент укладення договору поруки № 74-П/09 від 14.07.2009 р. сторони прямо визначили, що усі спори, які випливають із даного договору поруки, повинні вирішуватись постійно діючим Третейським судом при Асоціації Українських банків. На даний момент договір поруки є чинним, позови про визнання його недійсним в повному обсязі (або в частині) не подавались, отже відсутні правові підстави для невиконання п.11 цього договору.

При цьому, банком не наведено жодної норми права, яка б зобов'язувала сторони договору додатково надавати окрему згоду на можливість використання викладеного у договорі поруки пункту 11, в якому чітко визначено відповідний третейський суд.

Окрім цього, звертає увагу на те, що обставина наявності рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів від 14.09.2015 року щодо введення в банку тимчасової адміністрації жодним чином не вплинула на зміну суб'єктного складу спірних правовідносин, так як однією із сторін правовідносин як було так і залишається саме Публічне акціонерне товариство Укргазпромбанк, а не особисто уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ Укргазпромбанк, у звязку з чим норми п. 6 ч.1. ст.6 Закону України Про третейські суди в даному випадку не можуть бути застосовані.

Представник третьої особи в судове засідання 16.11.2015 року не з"явився, 16.11.2015 року третя особа через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надала клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із перебуванням єдиного юриста підприємства у період з 16.11.2015 року по 29.11.2015 року у відпустці.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про залишення його без задоволення, так як третьою особою не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином незявлення її представника унеможливить розгляд даної справи.

Окрім цього, у пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано на те, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та відповідача, заслухавши пояснення представників сторін перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2015 р. відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання (вх. № 31207) про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що у пункті 11 укладеного сторонами договору поруки № 74-П/09 від 14.07.2009 р. міститься третейське застереження про те, що всі спори та вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійному діючому третейському суді при Асоціації українських банків.

Місцевий господарський суд, задовольняючи клопотання відповідача про припинення провадження у справі, виходив з того, що оскільки відповідач наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною та неможливості виконання угоди про передачу спору на вирішення третейського суду, яка укладена між сторонами, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для припинення провадження у справі, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача як з поручителя третьої особи - Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ" згідно з договором поруки № 74-П/09 від 14.07.2009 р. заборгованості у сумі 775261,11 доларів США; 905066,67 Євро та 3914699,11 грн. по укладеному між третьою особою та позивачем договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006 р.

Разом з цим, у п. 11 договору поруки № 74-П/09 від 14.07.2009 р. сторони цього договору дійшли згоди, що всі спори та вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійному діючому третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Слід зазначити, що дана норма є імперативною, а тому не надає право суду на власний розсуд припиняти чи не припиняти провадження у справі, а зобовязує суд припинити провадження за наявності третейської угоди між сторонами.

Також, відповідно до Закону України Про третейські суди кожна із сторін, яка уклала третейську угоду, зобовязана у разі виникнення спору звернутися саме до третейського суду і ні до якого іншого, адже саме для цього сторони і укладають третейську угоду.

У п. 4.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначалося, що угоду про передачу спору на вирішення третейського суду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Третейський розгляд спорів є альтернативним способом розвязання правових конфліктів у державі. Він реалізується на підставі положення частини 5 статті 55 Конституції України: "Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань".

Крім того, в Узагальненнях Верховного Суду України від 11.02. 2009 р. Практика застосування судами Закону України "Про третейські суди вказано на те, що третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину.

Поряд з цим, статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обовязковість договору для виконання сторонами, а згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач наполягає на вирішенні спору саме третейським судом і в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною або розірвання угоди про передачу спору на вирішення третейського суду, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає - припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що третейська угода порушує його право на звернення до суду є необґрунтованим, оскільки, як вже зазначалося, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що звернення до третейського суду є правомірним лише у випадку наявності волі двох сторін на таке звернення, також не є обґрунтованим, так як саме по собі третейське застереження у пункті 11 договору поруки і є двосторонньою волею сторін на передачу спору на вирішення відповідного третейського суду. Разом з цим, позивачем не наведено жодної норми, яка б зобов'язувала сторони договору додатково надавати окрему згоду на можливість виконання викладеного в пункті 11 договору поруки третейського застереження, в якому визначено відповідний третейський суд.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що з моменту введення в ПАТ "Укргазпромбанк" тимчасової адміністрації змінився субєктний склад у спірних правовідносинах і стороною у цих правовідносинах замість ПАТ "Укргазпромбанк" стала уповноважена особа Фонду гарантування вкладників фізичних осіб, що в силу пункту 6 частини 1 статті 6 Закону України Про третейські суди та частини 2 статті 122-5 ГПК України унеможливлює розгляд даного спору в третейському суді.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким твердженням, зважаючи на таке.

Пунктом 6 частини 1 статті 6 Закону України Про третейські суди від 11.05.2004 року № 1701-IV із змінами та доповненнями встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

Відповідно до частини 1 статі 35 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд; здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією Уповноважену особу Фонду.

Пунктом 17 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Отже, з моменту введення в ПАТ "Укргазпромбанк" тимчасової адміністрації фонд гарантування вкладів фізичних осіб лише набуває повноваження органів управління банку та органів контролю, проте не стає його правонаступником, а юридична особа неплатоспроможного банку залишається субєктом господарських правовідносин, хоча із обмеженою правоздатністю, аж до внесення до Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб відповідного запису про її припинення.

Таким чином, обставина наявності рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів від 14.09.2015 року щодо введення в банку тимчасової адміністрації жодним чином не змінює суб'єктного складу спірних правовідносин і однією із сторін цих правовідносин як до так і після введення тимчасової адміністрації правовідносин залишається саме Публічне акціонерне товариство Укргазпромбанк, а не особисто уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ Укргазпромбанк, яка лише здійснює дії із виведення банку з ринку фінансових послуг та не є його правонаступником.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми процесуального права, а тому підстави для скасування цієї ухвали відсутні.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.08.2015 р. у справі №922/3176/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.