Постанова № 53734895, 17.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 914/364/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача-1: не з'явився;

Від позивача-2: не з'явився;

Від відповідача: Сидоренко Ю.А.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Д„ Торговий дім Тернопіль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2015

у справі № 914/364/15 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом 1)Приватного підприємства „Д„ Торговий дім Тернопіль";

2)Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомбінат-Тернопіль"

до Публічне акціонерне товариство „Банк Форум" в особі Тернопільської дирекції ПАТ „Банк Форум"

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Д„ Торговий дім Тернопіль" звернулося з позовом до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль", 2) Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Тернопільської дирекції ПАТ "Банк Форум" про визнання недійсним договору іпотеки від 26.09.2007р., який зареєстрований в реєстрі за № 10795, укладений між Акціонерним комерційним банком "Форум" в особі Тернопільської філії АКБ "Форум", правонаступного якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", та Закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. у справі № 914/364/15 провадження у справі до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" припинено, справу № 914/364/15 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. у справі № 914/364/15 скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду Львівської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. скасовано, ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. у справі № 914/364/15 залишено в силі, справу № 914/364/15 передано до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 в задоволенні позову було повністю відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач Приватне підприємство „Д„ Торговий дім Тернопіль" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства „Д„ Торговий дім Тернопіль" у справі №914/364/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 було поновлено строк на оскарження та прийнято зазначену апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 17.11.2015.

17.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, призначеному на 30.06.2015, представники прокуратури, позивача, відповідача-1 та третьої особи-5 надали свої пояснення по справі.

Представники позивача 1 та позивача 2 у вказане судове засідання не з'явились, причини неявки суду невідомі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2007 року між АКБ „Форум" (банк), правонаступником якого є ПАТ „Банк Форум" та ЗАТ „Агрокомбінат" (позичальник), правонаступником якого є ТОВ ,,Агрокомбінат-Тернопіль" був укладений кредитний договір № 36/07/26/KLI, відповідно до якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для придбання обладнання, ремонтно-монтажних робіт з максимальним лімітом заборгованості в сумі 5 000 000 грн. на строк до 25.09.2008 року, платою за користування кредитними коштами у розмірі 17,5 процентів річних.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору визначено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є застава/іпотека, а саме: договір іпотеки комерційної нерухомості, що належить позичальнику на праві власності, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 6681,6 кв.м. та укладається між ЗАТ ,,Агрокомбінат" та Тернопільською філією АКБ „Форум", заставною вартістю 8 964 000,00 грн. та договір поруки, що укладається між поручителем ОСОБА_4 та АКТ ,,Форум".

Додатковими договорами № 1 від 23.11.2007, № 2 від 25.09.2008 сторони змінювали строк повернення кредиту та річну ставку процентів за користування кредитом, встановивши її у розмірі 19,5% річних, зі строк повернення кредитних коштів по 24 вересня 2009 року.

Відповідні зміни були внесені договором від 25.09.2008 і до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. 26.09.2007 по реєстру № 10795, та за умовами якого іпотекодавець - ЗАТ „Агрокомбінат" зобов'язався повернути іпотекодержателю - АКБ „Форум" кредитні кошти у розмірі 5 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 24 вересня 2009 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 19,5% річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

Позивач-1, як власник 100% статутного капіталу ,,Агрокомбінат-Тернопіль" (договори купівлі-продажу частки від 23.07.2012) та ТОВ ,,Агрокомбінат-Тернопіль", як правонаступник позичальника (іпотекодавця) (запис у реєстрі 23.05.2012) звернулись до суду з позовом до банку про визнання недійсним договору іпотеки від 26.09.2007р., який зареєстрований в реєстрі за № 10795, та застосування правових наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що кредитний договір та договір іпотеки підписані зі сторони ЗАТ „Агрокомбінат" особою, яка не була належним чином призначена та не мала повноважень на їх укладення. Стверджують, що станом на час підписання спірних правочинів жодного контракту з особою Яремко О.Ф. на виконання повноважень директора товариства не укладалось, а обрання його директором здійснювалось на підставі протоколу загальних зборів № 15 від 15.03.2006, який позивачі вважають неправомірним з наведених ними у позовній заяві підстав. Зазначають, що іпотечний договір має неточності щодо ідентифікації об'єкта іпотеки, просять визнати його недійсним з вказаних підстав, посилаючись на ч.2-5 ст.203, ст. 207, 215 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач пояснює, що Яремко О.Ф. був призначений на посаду директора ЗАТ „Агрокомбінат" згідно наказу голови правління № 35/1 від 09.09.2003 року та відповідно до Статуту підприємства, зареєстрованого 16.03.2006 номер запису 16461050001953, що діяв на момент укладення оспорюваного правочину, директор був виконавчим органом акціонерного товариства, до компетенції якого входило також прийняття рішень щодо укладення угод та отримання кредитів, розпорядження майном товариства, включаючи грошові кошти, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом. Вказує, що іпотечний договір містить опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та його реєстраційні дані, необхідні реквізити та всі істотні умови, передбачені вимогами чинного законодавства, у задоволенні позову просить відмовити.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено судом, укладений між ЗАТ „Агрокомбінат" та АКБ „Форум" іпотечний договір від 26.09.2007 року скріплено печатками обох контрагентів та підписано зі сторони банку - керуючим Тернопільською філією АКТ „Форум" Івашкіним Р.Г., що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності № 64 від 23.08.2006 та зі сторони ЗАТ „Агрокомбінат" директором Товариства Яремко О.Ф, який діяв на підставі Статуту товариства (нової редакції), зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради 16.03.2006, номер запису 16461050001001953 та протоколу про обрання директора № 15 від 15.03.2006.

Відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч.3 ст.92 вказаного Кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У ст.58 Закону України „Про господарські товариства", ст.145 Цивільного кодексу України зазначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтями 41 та 59 Закону України „Про господарські товариства" передбачено, що до компетенції загальних зборів належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання і відкликання членів наглядової ради; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника;виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України „Про господарські товариства", ч.2 ст.145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

В пп. 9.4.1 п. 9.4 статуту ЗАТ „Агрокомбінат" ( в редакції станом на час укладення спірного правочину) зазначено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор акціонерного товариства. Директор товариства вправі без довіреності керувати поточними справа товариства і організовувати виконання рішень вищого органу Правління товариства, представляти Товариство в його відносинах з іншими юридичними особами, державними та іншими органами і організаціями, вести переговори та укладати угоди від імені Товариства, організовувати ведення протоколів засідань Дирекції.

З матеріалів справи вбачається, що Яремко Орест Федорович був призначений на посаду директора ЗАТ„Агрокомбінат" наказом голови правління ЗАТ „Агрокомбінат" ОСОБА_4 № 35/1-к від 09.09.2003 року.

Відповідно до витягу з Протоколу Загальних зборів ЗАТ „Агрокомбінат" від 15.03.2006, Яремко О.Ф. було обрано директором товариства з 15 березня 2006 року.

Отже, з наведеного вбачається, що укладання спірного правочину від імені товариства саме директором ЗАТ „Агрокомбінат" Яремко Орестом Федоровичем, було здійснено на підставі Статуту „Агрокомбінат" в редакції станом на час укладення договору,в якому обмежень щодо його компетенції укладати договори від імені товариства, розпоряджатись грошовими коштами та майном, не визначено.

Доводи позивача 1 щодо неправомірності протоколу № 15 від 15.03.2006 загальних зборів ЗАТ „Агрокомбінат", на яких Яремка О.Ф. було обрано директором товариства, з тих підстав, що 1) в офіційних періодичних виданнях не було оголошення щодо їх проведення, як і про збори 04.03.2007, на яких було призначено голову правління товариства - ОСОБА_4, 2) збори 15.03.2006, як і збори 04.03.2007 взагалі не проводились, а підписи уповноважених осіб є підробленими не заслуговують на увагу суду у зв'язку з недоведеністю.

Питання правомірності протоколів Загальних зборів ЗАТ „Агрокомбінат" № 9 від 04.03.2007, №15 від 15.03.2006 та справжності підписів акціонерів, за змістом позовної заяви не є предметом заявленого позову.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та не знаходить підстав для задоволення позовних вимог для визнання недійсним договору іпотеки від 26.09.2007р., який зареєстрований в реєстрі за № 10795, укладений між Акціонерним комерційним банком ,,Форум" в особі Тернопільської філії АКБ ,,Форум", правонаступного якого є Публічне акціонерне товариство ,,Банк Форум", та Закритим акціонерним товариством ,,Агрокомбінат", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Агрокомбінат-Тернопіль" та застосування правових наслідків недійсності правочину, в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Д„ Торговий дім Тернопіль" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 у справі №914/364/15 залишити без змін.

Матеріали справи №914/364/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська