Постанова № 53734765, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року Справа № 904/7824/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Вечірко І.О.

секретар судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №15/2015 від 12.01.15, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №20/04/15 від 20.04.15, представник

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року у справі № 904/7824/15

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СНЕК ЕКСПОРТ", м. Дніпропетровськ

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 338 222,47 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року (суддя Соловьова А.Є.) позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СНЕК ЕКСПОРТ" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" про стягнення інфляційних втрат в розмірі 338 222,47 грн. задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю СНЕК ЕКСПОРТ (338 222,47 грн. інфляційних втрат, 6 764,45 грн. судового збору.

Господарський суд дійшов висновку, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року по справі №904/2463/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду встановлено, що зобовязання відповідача з оплати суми боргу, підтвердженого рішенням господарського суду у справі №910/22282/14 вважається виконаним 16 березня 2015 року дати перерахування грошових коштів на рахунок органу державної виконавчої служби з обліку депозитних сум. Таким чином, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобовязання.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Посилаючись на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року та приписи Цивільного кодексу України апелянт вважає безпідставним нарахування та стягнення інфляційних втрат у період з 16 по 31 березня 2015 року, в той час коли ним було виконано зобовязання. Стверджує, що не є обґрунтованим та законним застосування місячного рівня інфляції за весь місяць (березень), якщо сплата боргу відбулася лише в середені місяця -16 березня 2015 року. Відповідач стверджує, що жодна норма діючого законодавства України не передбачає стягнення інфляційних втрат за період, коли заборгованість було погашено, але діючі закони України не встановлюють чіткого розяснення яким чином повинні розраховуватися інфляційні втрати.

Відповідач вважає, що незаконне стягнення позивачем грошових коштів з відповідача може трактуватися як спроба незаконного позбавлення власності ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", що в свою чергу не відповідає ст.ст.19, 41 Конституції України.

Посилаючись на порушення норм процесуального права в оскаржуваному рішенні, відповідач вважає, що суд не надав правову оцінку його доводам та запереченням, прийнявши при цьому повністю позицію позивача.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду суперечить принципу справедливості і розумності.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду від 01 жовтня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 15 травня 2010 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю СНЕК ЕКСПОРТ (позивач) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ (Відповідач) укладено договір №25005 (далі договір поставки), згідно з яким позивач зобов'язувався в порядку та строки, встановлені Договором поставки, виготовити та передати товар у власність відповідачу, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених вказаним договором поставки.

На виконання умов договору поставки в період з 15 травня 2010 року по 31 грудня 2013 року позивач здійснив поставку та передав у власність відповідача товар на загальну суму 98 974 794,30 грн.

За поставлений товар відповідач здійснив оплату на загальну суму 95 840 104,73 грн.

Останній термін оплати з урахуванням встановленої відстрочки оплати (21 календарний день) настав 21 січня 2014 року, але відповідач не вчиняв дії направленні на погашення заборгованості (вартість неоплаченого товару), яка складала 3 134 689,57 грн.

В зв'язку з несплатою частини заборгованості відповідачем, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06 листопада 2014 року по справі №910/22282/14 позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю СНЕК ЕКСПОРТ задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ заборгованість за поставлений товар в сумі 3 131 689,57 грн., 399 383,34 грн. пені, 70 424,12 грн. 3% річних, 505 503,10 грн. збитків від інфляції (а.с.10).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 15 квітня 2015 року вищезазначене рішення було залишено без змін (а.с.15-28).

Отже, вказаними судовими рішеннями доведено неналежне виконання відповідачем умов договору №25005 від 15 травня 2010 року в частині оплати поставленої продукції в строки, обумовлені договором, що в силу ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Матеріали справи свідчать, що грошові кошти у загальному розмірі 4 180 080, 13 грн. на виконання рішення господарського суду м. Києва від 06 листопада 2014 року по справі №910/22282/14 були перераховані ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АТБ-МАРКЕТ 16 березня 2015 року що підтверджується розпорядженням державного виконавця від 17 березня 2015 року (а.с.30), копією платіжного доручення №39450 від 16 березня 2015 року (а.с.65), постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року у справі №904/2463/15 (а.с.36).

Позивачем заявлено до стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати за прострочку виконання грошового зобовязання за березень 2015 року в розмірі 338 222, 47 грн.

Надаючи правову оцінку нарахуванню інфляційних втрат позивачем у даній справі апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою застосування передбаченою цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору (ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на відсутність в зазначених правових нормах такої підстави припинення зобовязання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не заперечує того факту, що повне погашення заборгованості відбулось 16 березня 2015 року.

Отже, виконання відповідачем грошового зобовязання згідно договору №25005 від 15 травня 2010 року здійснено 16 березня 2015 року, тобто з порушенням строків оплати поставленого товару, передбачених договором.

Відтак, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України у боржника наступає відповідальність у вигляді сплати інфляційних втрат, 3% річних, яка встановлена ст.625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17 грудня 2013 року, встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про індексацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р.

ОСОБА_4 Верховного суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим Господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 дені відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Приймаючи до уваги, що погашення грошового боргу здійснено 16 березня 2015 року, судова колегія вважає, що інфляційнй втрати слід розраховувати з врахуванням даного місяця.

Індекс інфляції за березень 2015 року склав 110, 8%, відповідно інфляційні втрати становлять за березень 2015 року 338 222, 47 грн. (3 131 689, 57 грн. х 110, 8 / 100).

Доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки хоча діючі закони України не встановлюють механізма, яким чином розраховувати інфляційні втрати, при відсутності порядку визначення інфляційних втрат, допустимим є застосування Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р.

Застосування в даному випадку Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10 грудня 2003 року не є правильним, оскільки вказана Методика застосовується для проведення оцінки майна при приватизації, створенні підприємств (господарських товариств) на базі державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), у статутному капіталі, визначені вартості внесків учасників (засновників) господарських товариств, повернення обєктів приватизації у державну власність і таке інше і не визначає порядок індексації грошових зобовязань субєктів господарювання недержавної форми власності.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року відповідає діючому законодавству, судом повністю досліджено всі обставини справи, підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року у справі № 904/7824/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М.Виноградник

Суддя І.О. Вечірко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 23.11.15 р.)