Рішення № 53734473, 16.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р.Справа № 922/5468/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про стягнення 46484,86 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № 805 від 15.05.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення 46484,86 грн. страхового відшкодування, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 жовтня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 05.10.2015 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 40016), в якому відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не було до суду договору страхування, укладеного між позивачем та ТОВ "Ілта". Крім того, відповідач вказує на те, що на підтвердження розміру матеріального збитку в сумі 46484,86 грн., позивачем надав калькуляцію № ДККА-41938 від 09.02.2015 року, проте відповідач не погоджується з таким розрахунком позивача, оскільки він на його думку не відповідає вимогам порядку встановленого "Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092. Відповідач у своєму відзиві вказує на те, що ним було встановлено розмір збитків, шляхом звернення до ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_2, відповідно до висновку якого дійсний розмір заподіяних збитків становить 3766,89 грн. З урахуванням вимог діючого законодавства, відповідач вважає, що дійсний розмір шкоди, який може бути відшкодований позивачу в порядку регресу становить 30389,07 грн. (без урахування франшизи). Проте, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 03.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суд Харківської області 15.10.2015 року позивач надав заяву (вх. № 41673), в якій просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача. Також позивачем у даній заяві зазначено про те, що відповідачем не наведено обґрунтування того, що калькуляція здійснена позивачем, суперечить вимогам ОСОБА_2 розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2015 року позивач надав заяву (вх. № 45921), в якій просив суд провести розгляд справи без участі представника позивача та зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2015 року представник відповідача супровідним листом (вх. № 46045) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 року позовні вимоги визнав частково в сумі 30389,07 грн.

Представник позивача в судове засідання 16.11.2015 року не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2015 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

21 грудня 2014 року в м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», державний № АК АА4972 ОК під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Порше», державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 (винний водій), цивільна відповідальність власника застрахована за полісом АС/5538939 у ТДВ «Міжнародна страхова компанія» (відповідач).

Майнові інтереси власника автомобіля «Тойота», державний № АК АА4972 ОК були застраховані ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) за договором добровільного страхування транспортного засобу № 28-0199-01408/0199 від 21.11.2014 року, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ВДАІ і № 9478594 та Постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/1378/15-п від 29.01.2015 року, якою визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпаП України (а.с. 18-19).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Характер та обсяг отриманих збитків в результаті ДТП, позивач підтверджує калькуляцією № ДККА-41938 від 09.02.2015 року (а.с. 22-25).

Відповідач заперечував проти розміру витрат, та зазначив, що звернувся до ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_2 з проханням провести авто товарознавче дослідження щодо визначення розміру збитку та відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 5738 від 09.07.2015р. розмір збитку, що був спричинений становить 37666,89 грн. У зв`язку з чим, вважає , що рахунок на який посилається позивач не є належним доказом, оскільки відповідно до платіжного доручення № 3883 від 26.02.2015 року страхове відшкодування в розмірі 37553,50 грн. та платіжне доручення № 6202 від 27.03.2015 року в розмірі 9951,36 грн. було сплачено позивачем на користь страхувальника - ТОВ "Ілта", а не на рахунок СТО. Таким чином, відповідач має сплачувати страхове відшкодування без врахування ПДВ, що складає 31389,07 грн. Крім того, п. 2 полісу АС/5538939 від 17.04.2014 року встановлена франшиза в розмірі 1000,00 грн., у зв`язку з чим на підставі ст. 12 Закону України "Про страхування" сума страхового відшкодування зменшується на розмір встановленої франшизи. У зв`язку з викладеним, з відповідача підлягає стягненню 30389,07 грн.

Відповідно до листа ВСУ "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011, в якому роз`яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви страхувальника від 24.12.2014 рок, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 37533,50 грн.

Крім того, 18.03.2015 року позивачем, на підставі калькуляції № ДККА-41938 від 09.02.2015 року було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього.

На підставі вищезазначених документів, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9951,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6202 від 27.03.2015 року.

Цивільно - правова відповідальність водія автомобіля «Порше», державний № НОМЕР_1 була застрахована у відповідача (ТДВ "Міжнародна страхова компанія").

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з заявою № 11/15001 від 22.04.2015 року щодо виплати (страхового) відшкодування в порядку регресу (а.с. 34-35).

Відповідач дану заяву отримав, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи (а.с. 36).

Оскільки, відповідачем не було здійснено виплати страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 46484,86 грн. (без урахування франшизи).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. ст. 3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки винна особа у ДТП має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, а отже, відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе Страховик (Відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи із цього, відповідальною особою в розумінні ст. 27 ЗУ Про страхування та ст. 993 Цивільного Кодексу України, в силу положень ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме Відповідач.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

В даному випадку, позивачем відповідно до умов генеральної угоди, було надано в якості доказів витрат, пов`язаних з відшкодуванням відновлювального ремонту транспортного засобу калькуляцію № ДККА-41938 від 09.02.2015 року.

Проте судом встановлено, що дана калькуляція не містить інформації щодо коефіцієнту зносу транспортного засобу, що передбачено ст. 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Порядок розрахунку витрат встановлено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Постановою КМУ №8 від 05.01.1998 року «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому розрахунок суми збитку повинен бути проведеним з урахуванням прав відповідача відповідно до «ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Мінюста №142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

В даному випадку, розрахунок збитків, наданий позивачем, не відповідає вимогам законодавства, оскільки з наданої позивачем калькуляції неможливо встановити особу, що зробила калькуляцію, на ній відсутній підпис відповідальної особи.

Обґрунтованого висновку оцінювача щодо розміру збитків, позивачем до суду не надано.

У зв`язку з чим, у суду відсутня можливість встановити чи мала особа, яка здійснювала калькуляцію статус оцінювача.

Вимоги до звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положенням (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Порядок оцінки розміру збитків визначається відповідно до положень ОСОБА_2.

Таким чином, належним підтвердженням розміру збитків є висновок експерта, або спеціаліста авто товарознавця.

В даному випадку, позивачем не надано таких доказів.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем було надано висновок експертного товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту ім. Засл. Проф. ОСОБА_2 № 5738 від 09.07.2015 року, виконаного на замовлення відповідача, в якому зазначено про те, що величина вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, пошкодженого у результаті ДТП (21.12.2014 року) автомобіля НОМЕР_2 , складає: 37666,89 грн.

Тобто даний висновок відповідає вимогам, що передбачені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Щодо заперечень відповідача стосовно виплати останнім страхового відшкодування без врахування ПДВ, суд зазначає наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, сам по собі висновок судової автотоварознавчої експертизи не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідно до платіжного доручення № 3883 від 26.02.2015 року страхове відшкодування в розмірі 37533,50 грн. та платіжного доручення № 6202 від 27.03.2015 року в розмірі 9951,36 грн. було сплачено позивачем на користь страхувальника - ТОВ "Ілта", а не на рахунок СТО, то відповідач має сплачувати страхове відшкодування без урахування ПДВ.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 23.04.2013 року по справі № 5019/2475/11.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягають частковому задоволенню в сумі 30389,07 грн., оскільки ця сума підтверджена належним доказом у відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме висновком експертного товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту ім. Засл. Проф. ОСОБА_2 № 5738 від 09.07.2015 року.

В частині стягнення з відповідача 16095,79 грн. страхового відшкодування, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні, оскільки вона не підтверджена належними доказами у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 796,26 грн. судового збору.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 990, 993, 1188 ЦК України, ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 12, 22, 29, 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99 А-3, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 30389,07 грн. страхового відшкодування збитків та 796,26 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача 16095,79 грн. страхового відшкодування відмовити .

Повне рішення складено 20.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_5

922/5468/15