Рішення № 53733959, 19.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015р. Справа№ 914/3348/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (м. Львів)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівелектромаш» (м. Львів)

про: стягнення 139876,96 грн. суми основного боргу, 50238,80 грн. пені, 2259,20 грн. 3% річних, 48690,66 грн. інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № Сз Лв 07/1-1031 15 від 03.04.2015 року.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 55/14-14-1057 від 01.10.2015 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (м. Львів) до Публічного акціонерного товариства «Львівелектромаш» (м. Львів) про стягнення 139876,96 грн. суми основного боргу, 50238,80 грн. пені, 2259,20 грн. 3% річних, 48690,66 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.10.2015 року. Ухвалою суду від 08.10.2015 року розгляд справи відкладено до 15.10.2015 року, в звязку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. 15.10.2015 року по справі оголошено перерву до 20.10.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 20.10.2015 року розгляд справи відкладено до 29.10.2015 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою суду від 29.10.2015 року розгляд справи відкладено до 04.11.2015 року, згідно клопотання відповідача та для надання доказів. 04.11.2015 року по справі оголошено перерву до 11.11.2015 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 11.11.2015 року розгляд справи відкладено до 19.11.2015 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.09.2015 року, про відкладення від 08.10.2015 року, від 20.10.2015 року, від 29.10.2015 року, від 11.11.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.10.2015 року за вх. № 43011/15 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та пояснення.

20.10.2015 року за вх. № 4824/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 40000,00 грн. суми основного боргу, 50238,80 грн. пені, 2259,20 грн. 3% річних, 48690,66 грн. інфляційних втрат.

28.10.2015 року за вх. № 46431/15 позивач подав письмові пояснення по справі.

11.11.2015 року за вх. № 5241/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 50238,80 грн. пені, 2259,20 грн. 3% річних, 48690,66 грн. інфляційних втрат.

19.11.2015 року за вх. № 50232/15 позивач подав письмові пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.09.2015 року, про відкладення від 08.10.2015 року, від 20.10.2015 року, від 29.10.2015 року, від 11.11.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.10.2015 року за вх. № 42325/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

15.10.2015 року за вх. № 44132/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.10.2015 року за вх. № 44911/15 відповідач подав відзив та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

20.10.2015 року за вх. № 44963/15 позивач та відповідач подали спільну заяву про відкладення розгляду справи.

29.10.2015 року за вх. № 46622/15 відповідач подав пояснення по справі, в якому зазначає, що не має зауважень до нарахування пені в розмірі 50238,80 грн., 3% річних в розмірі 2259,20 грн. та інфляційних втрат в розмірі 48690,66 грн.

29.10.2015 року за вх. № 46623/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

04.11.2015 року за вх. № 47603/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.11.2015 року за вх. № 48748/15 від відповідача надійшло додаткове пояснення до відзиву, в якому відповідач просить суд розстрочити виконання рішення по даній справі строком на 1 календарний рік.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.11.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між ПАТ «Львівгаз» (надалі - позивач) та ПАТ "Львівелектромаш" (надалі - відповідач), укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-01 р039 від 30.12.2013 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Постачальник (позивач) зобов'язався постачати природний газ Споживачу (відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач (відповідач) зобов'язався оплатити вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем (відповідачем) до 25 числа місяця, що передує розрахунковому у розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу, відповідно до додатка 2 до Договору.

Позивач звертає увагу на те, що Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач наголошує, що ПАТ «Львівгаз» свої зобов'язання згідно умов Договору виконало, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2014 року та січень-квітень 2015 року (копії актів додані до матеріалів справи).

Позивач звертає увагу на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на вересень 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становила 139876,96 грн.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, на відповідача, як на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, покладається обов'язок щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач зазначає, що ПАТ "Львівгаз" надіслало на адресу відповідача додаткову угоду № 3, підписану зі своєї сторони, а відповідач повернув таку підписаною з їхньої сторони з протоколом розбіжностей. Проте, ПАТ "Львівгаз" не погодилось із запропонованими умовами і не підписало такий протокол розбіжностей. Відтак, додаткова угода є не укладеною з огляду на те, що відповідачем не зазначено норми закону, яка б зобов'язувала ПАТ "Львівгаз" укласти додаткову угоду до Договору на постачання природного газу в редакції ПАТ "Львівелектромаш", не передбачено такої норми ні Господарським кодексом України, ні спеціалізованим законодавством.

Згідно з приписами ст.ст. 627, 628, 632 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач зазначає, що викладена позиція Товариства узгоджується з із судовою практикою, а саме постановою ВГС України від 26.12.2012 року у справі з аналогічними обставинами № 5020-646/2012.

11.11.2015 року за вх. № 5241/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 50238,80 грн. пені, 2259,20 грн. 3% річних, 48690,66 грн. інфляційних втрат.

Позивач наголошує, що не заперечує факту повної оплати основного боргу відповідачам, що підтверджується поданою заявою про зменшення суми позову.

Однак, що стосується стягнень пені, 3% та інфляційних втрат, то позивач просить суд стягнути їх в повному розмірі, оскільки відповідач сам написав заяву в судовому засіданні, що не має зауважень з приводу нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач звертає увагу на те, що заблокування рахунків, про які зазначає відповідач мали місце лише протягом 2 місяців, а неналежний стан розрахунків тривав з початку 2014 року (тобто з моменту укладення Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентом не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

ПАТ "Львівгаз" також є збитковим Товариством, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2015 року.

Позивач зазначає, що неналежне проведення розрахунків відповідачем за спожитий природний газ призводить до неможливості ПАТ "Львівгаз" вчасно оплатити природний газ постачальнику Товариства ПАТ НАК "Нафтогаз України".

Останній, в свою чергу, звертається до Господарського суду Львівської області із позовними заявами про стягнення з ПАТ "Львівгаз" інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за природний газ.

ОСОБА_3 позивач зазначає, що ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовною заявою про стягнення з Товариства заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу на загальну суму 102 088 818,72 грн. (справа № 914/2515/15). Крім цього, Господарським судом Львівської області порушено провадження у справі за позовом ПАТ "Іскра" до ПАТ "Львівгаз" про стягнення 169 890 710,40 грн. (справа № 914/2511/15).

Позивач зазначає, що суд повинен врахувати позицію Європейського суду про те, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, випадки, в яких заявник не може домогтися виконання судового рішення, постановленого на його користь, тлумачаться як порушення права на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Позивач наголошує, що у випадку відстрочки виконання рішення, Товариство може однаково звернутись до суду про стягнення інфляційних нарахувань за період відстрочки виконання рішення суду, що спричинить додаткову судову тяганину та додаткові витрати відповідача. Відтак, ПАТ "Львівгаз" заперечує проти відстрочення заборгованості відповідача на 1 рік та зменшення пені на 99,1%. Позивач зазначає, що, у випадку відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, ПАТ "Львівелектромаш" не буде позбавлений права розстрочити рішення суду чи укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між позивачем і відповідачем був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2014/ТП-ПР-01 р039 від 30.12.2013 р., яким передбачені умови постачання газу Товариству як Споживачу за договором, порядок обліку газу, визначення вартості послуг та порядок розрахунків за реалізований газ, відповідальність сторін.

Оплата наданих послуг за спожитий газ проводиться до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, як зазначається в п. 4.6 Договору, остаточний розрахунок до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Підставою для остаточних розрахунків є підписані повноважними особами позивача та відповідача ОСОБА_4 приймання-передачі газу.

Відповідач звертає увагу на те, що виникнення заборгованості за реалізований газ було зумовлене наступними обставинами, які негативно позначились на господарській діяльності Товариства та його фінансовій дисципліні. Відповідач зазначає, що в результаті спроби рейдерського захоплення Товариства шляхом використання завідомо підробленого протоколу позачергових загальних зборів акціонерів, які нібито відбулись 26.12.2014 р., були внесені зміни в реєстр щодо керівника товариства. Скориставшись своїм правом, так званим керівником була накладена заборона на розпорядження коштами, які знаходились на рахунках в обслуговуючих товариство банках Сихівському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», що призвело до затримки виплати заробітної плати нашим працівникам, сплати податків та обов'язкових платежів, у тому числі і здійснення своєчасних розрахунків за спожитий газ. Тільки 03.03.2015р. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області банківські рахунки були розблоковані.

Про заблокування банківських рахунків, що слугувало неможливістю проводити своєчасно розрахунки за спожитий газ, відповідач доводив до відома позивача та звертався із проханням перенести терміни розрахунків за газ враховуючи ситуацію, яка склалась. Позивачем наші прохання були залишені без реагування. Копії листів № 55\14-14-87 від 13.01.2015 р., № 55-14-14-348 від 24.02.2015 р., № 55\14-14-273 від 11.02.2015 р. будуть надані суду.

Відповідач зазначає, що 26 червня 2015р. позивач направив відповідачу ОСОБА_5 угоду № 3 про розірвання договору на постачання газу, у зв'язку із зміною Постачальника природного газу, в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов'язань сторонами, (п. 1), а згідно п. 2 Угоди, остаточний розрахунок встановлений до 30.06.2015 р. Відповідачем був складений протокол розбіжностей до п.2 в наступній редакції: "Сторони домовились провести остаточний розрахунок за поставлений природний газ до 01.11.2015 р.

Відповідач звертає увагу суду на те, що за фінансовими результатами від оперативної діяльності за 1 півріччя 2015 р. Товариство є збитковим, збиток склав 420 тис.грн., як зазначається в Звіті.

Відповідач звертає увагу на те, що не дивлячись на важке фінансове становище, він доклав всіх необхідних та залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання перед позивачем. Заборгованість на день розгляду справи становила 40 тис.грн. Платіжні доручення, виписки по рахунках, а також акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.10.2015 р. підтверджують перерахування коштів на користь позивача за поставлений газ. (копії платіжних доручень № 562 від 10.09.2015 р. на суму 10 тис. грн., № 600 від 23.09.2015 р.на суму 10 тис. грн., № 613 від 30.09.2015 р. на суму 9000 тис. грн., № 618 від 01.10.2015 р на суму 10 тис. грн., № 629 від 07.10.2015 р.на суму 10 грн. № 636 від 8.10.2015 р. на суму 9876,96 грн., № 650 від 13.10.2015 р.на суму 10 тис. грн. № 651 від 13.10.2015 р.на суму 11 тис.грн.. № 660 від 15.10.2015 р. на суму 20 тис. грн., виписки банку, акт звірки від 19.10.2015 р. будуть надані суду).

Відповідач наголошує, що не ухилявся від виконання зобов'язання, а виконував не в повному обсязі, що підтверджено поданим позивачем розрахунку, в якому відображено часткове виконання грошового зобов'язання.

ОСОБА_3 відповідач зазначає, що в ході судового розгляду справи № 914/3348/15 ним був погашений розмір основного боргу за спожитий газ в повному об'ємі в сумі 139876.96 грн., що підтверджено банківськими виписками по рахунках: за 10.09.2015 р. - 10000 грн., за 23.09.2015 р. - 10000 грн., за 30.09.2015 р. - 9000 грн., за 01.10.2015 р. - 10000 грн., за 07.10.2015 р. - 10000 грн., 09.10.2015 р. 9876,96 грн., за 13.10.2015 р. - 10000 грн, за 13.10.2015 р. - 11000 грн., 15.10.2015 р. - 20000 грн, платіжними дорученнями № 683 від 27.10.2015 р. на суму 7000,00 грн, № 687 від 28.10.2015 р. на суму 13000 грн., № 698 від 30.10.2015р. на суму 8800,00 грн, № 703 від 03.11.2015 р. на суму 11000,00 грн, №704 від 04.11.2015 р. на суму 200 грн.

Таким чином заборгованість перед позивачем в частині заявленого основного боргу погашена.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між ПАТ «Львівгаз» (надалі - позивач) та ПАТ "Львівелектромаш" (надалі - відповідач), укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-01 р039 від 30.12.2013 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Постачальник (позивач) зобов'язався постачати природний газ Споживачу (відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач (відповідач) зобов'язався оплатити вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем (відповідачем) до 25 числа місяця, що передує розрахунковому у розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу, відповідно до додатка 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ПАТ «Львівгаз» свої зобов'язання згідно умов Договору виконало, що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2014 року та січень-квітень 2015 року (копії Актів додані до матеріалів справи).

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на вересень 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становила 139876,96 грн.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, на відповідача, як на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, покладається обов'язок щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

ПАТ "Львівгаз" надіслало на адресу відповідача ОСОБА_3 угоду № 3, підписану зі своєї сторони, а відповідач повернув таку підписаною з їхньої сторони з протоколом розбіжностей. Проте, ПАТ "Львівгаз" не погодилось із запропонованими умовами і не підписало такий протокол розбіжностей. Відтак, ОСОБА_3 угода не є укладеною з огляду на те, що відповідачем не зазначено норми закону, яка б зобов'язувала ПАТ "Львівгаз" укласти ОСОБА_3 угоду до Договору на постачання природного газу в редакції ПАТ "Львівелектромаш", не передбачено такої норми ні Господарським кодексом України, ні законодавством України.

Згідно з приписами ст.ст. 627, 628, 632 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Викладена позиція Товариства узгоджується з із судовою практикою, а саме: постановою ВГС України від 26.12.2012 року у справі з аналогічними обставинами №5020-646/2012.

В ході судового розгляду справи № 914/3348/15 відповідачем був погашений основний борг за спожитий газ в повному об'ємі в сумі 139876.96 грн., що підтверджено банківськими виписками по рахунках: за 10.09.2015 р. - 10000 грн., за 23.09.2015 р. - 10000 грн., за 30.09.2015 р. -9000 грн., за 01.10.2015 р. - 10000 грн., за 07.10.2015 р. - 10000 грн., 09.10.2015 р. - 9876.96 грн., за 13.10.2015 р. - 10000 грн, за 13.10.2015 р. - 11000 грн., 15.10.2015 р. - 20000 грн, платіжними дорученнями № 683 від 27.10.2015 р. на суму 7000,00 грн., № 687 від 28.10.2015 р. на суму 13000 грн., № 698 від 30.10.2015 р. на суму 8800,00 грн, № 703 від 03.11.2015 р. на суму 11000,00 грн, № 704 від 04.11.2015 р. на суму 200 грн.

11.11.2015 року за вх. № 5241/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 50238,80 грн. пені, 2259,20 грн. 3% річних, 48690,66 грн. інфляційних втрат.

Позивач не заперечує факту повної оплати основного боргу відповідачам, що підтверджується поданою заявою про зменшення суми позову.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Враховуючи обставини сплати боргу відповідачем, а також те, що такі дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 139876,96 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, 139876,96 грн. боргу відповідач сплатив лише після подачі позовної заяви (після 21.09.2015 року).

Отже, як вбачається з представлених суду доказів, оплата боргу, стягнення якого є предметом спору, відбулась тільки після звернення позивача з позовом до суду.

29.10.2015 року за вх. № 46622/15 відповідач подав пояснення по справі, в якому зазначає, що не має зауважень до нарахування пені в розмірі 50238,80 грн., 3% річних в розмірі 2259,20 грн. та інфляційних втрат в розмірі 48690,66 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Також, відповідно до п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно част. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків інший учасникам, господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У даному випадку позивачем, незважаючи на вимоги суду, не надано належних та допустимих доказів, які би доводили, що порушення термінів виконання грошових зобов'язань відповідачем призвело до завдання збитків іншим учасникам, свідченням чому є відсутність будь-яких претензій з цього приводу. Адже, згідно ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводяться кредитором. Крім того, відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами, що визнано позивачем, що за час розгляду справи відповідачем повністю погашено зобовязання за Договором з основного боргу.

Однак, за неналежне виконання відповідачем обовязку щодо оплати спожитого газу, позивач просить стягнути з відповідача 50238,80 грн. пені при відсутності основної суми заборгованості.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення пені, суд зважаючи на вищезазначені обставини та добровільне погашення відповідачем суми основного боргу, вважає за можливе, як виняток, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, з урахуванням інтересів позивача щодо надання можливості фактичного самостійного виконання відповідачем позовних вимог, зменшити розмір належної до сплати пені до 80 % від заявленого розміру, а саме стягнути пеню в розмірі 40191,04 грн.

Крім того, 11.11.2015 року за вх. № 48748/15 від відповідача надійшло додаткове пояснення до відзиву, в якому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по даній справі строком на 1 календарний рік.

Відповідач звертає увагу на те, що виникнення заборгованості за реалізований газ було зумовлене обставинами, які негативно позначились на господарській діяльності Товариства та його фінансовій дисципліні, зокрема, відповідач зазначає, що в результаті спроби рейдерського захоплення нашого товариства шляхом використання завідомо підробленого протоколу позачергових загальних зборів акціонерів, які нібито відбулись 26.12.2014, були внесені зміни в реєстр щодо керівника товариства. Скориставшись своїм правом, так званим керівником була накладена заборона на розпорядження коштами, які знаходились на рахунках в обслуговуючих товариство банках Сихівському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», що призвело до затримки виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та обов'язкових платежів, у тому числі і здійснення своєчасних розрахунків за спожитий газ. Тільки 03.03.2015р. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області банківські рахунки були розблоковані.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для розстрочки/відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку/відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, позивач наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентом не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

ПАТ "Львівгаз" також є збитковим Товариством, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2015 року (копія додається). Неналежне проведення розрахунків відповідачем за спожитий природний газ призводить до неможливості ПАТ "Львівгаз" вчасно оплатити природний газ постачальнику - Товариству ПАТ НАК "Нафтогаз України". Останній, в свою чергу, звертається до Господарського суду Львівської області із позовними заявами про стягнення з ПАТ "Львівгаз" інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за природний газ.

Крім того, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Тобто, у випадку відстрочки виконання рішення, Товариство може однаково звернутись до суду про стягнення інфляційних нарахувань за період відстрочки виконання рішення суду, що спричинить додаткову судову тяганину та додаткові витрати відповідача. Відтак, ПАТ "Львівгаз" заперечує проти відстрочення заборгованості відповідача на 1 рік. Позивач зазначає, що у випадку відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, ПАТ "Львівелектромаш" не буде позбавлений права розстрочити рішення суду чи укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

Проаналізувавши матеріали справи, з метою надання можливості добровільного виконання заявником судового рішення, з урахуванням обставин, викладених у заяві про розстрочення виконання рішення, заява відповідача про відстрочення на 1 рік виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3348/15 підлягає задоволенню частково, а саме, в частині розстрочення на 6 місяців з дня винесення даного рішення Господарського суду Львівської області рівними частинами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» до Публічного акціонерного товариства «Львівелектромаш» в частині стягнення 40191,04 грн. пені, 2259,20 грн. 3% річних, 48690,66 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 10833 від 11.09.2015 року на суму 3615,98 грн. про сплату судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, тобто те, що оплату заборгованості було вчинено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Отже, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівелектромаш» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, код ЄДРПОУ 13800245) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) 40191 (сорок тисяч сто девяносто одну) грн. 04 коп. пені, 2259 (дві тисячі двісті пятдесят девять) грн. 20 коп. 3% річних, 48690 (сорок вісім тисяч шістсот девяносто) грн. 66 коп. інфляційних втрат та 3615 (три тисячі шістсот пятнадцять) грн. 98 коп. судового збору шляхом розстрочення виконання рішення на 6 місяців рівними частинами щомісячно з дня набрання законної сили ухвали про розстрочку виконання рішення у таких розмірах:

- до 19 грудня 2015 року 15792,81 грн.

- до 19 січня 2016 року 15792,81 грн.

- до 19 лютого 2016 року 15792,81 грн.

- до 19 березня 2016 року 15792,81 грн.

- до 19 квітня 2016 року 15792,81 грн.

- до 19 травня 2016 року 15792,83 грн.

3. Провадження по справі в частині стягнення 139876,96 грн. суми основного боргу припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 23.11.2015 року.