Рішення № 53733872, 16.11.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2015 року Справа № 913/714/15

Провадження №33/913/714/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м.Луганськ

до Комунального підприємства Лисичанськтепломережа, м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 159686 грн 80 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар помічник судді Тертишна Л.С.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1 начальник групи правового забезпечення Сєвєродонецького району електричних мереж, довіреність №143 від 08.07.2015;

від відповідача представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства Лисичанськтепломережа про стягнення 159897 грн 25 коп., з яких: заборгованість за спожиту активну електроенергію за договором №1145 від 09.11.2012 в сумі 109840 грн 55 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 7721 грн 68 коп., нарахована пеня в сумі 1259 грн 85 коп., 3% річних у сумі 1849 грн 82 коп., інфляційні нарахування в сумі 39225 грн 35 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.09.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 23.09.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.09.2015 розгляд справи відкладений на 09.10.2015 в звязку з неявкою представника позивача та задоволенням клопотання представника відповідача про надання часу для проведення розрахунків між сторонами.

Відповідач відзивом №2029 від 07.10.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що затримка з оплати сталася внаслідок нездійснення розрахунків Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області за пільги та субсидії, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005; що між органом казначейства в Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лисичанської міської ради, КП Лисичанськтепломережа, ТОВ Луганське енергетичне обєднання, ДП Енергоринок та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України 15.06.2015 укладено Спільне протокольне рішення №20/НОМЕР_1 про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, згідно якого відповідачу перераховуються 109840 грн 55 коп., які останній перераховує позивачу по договору №1145 від 09.11.2012; що позивач визнав та погодив прийняти до сплати лише існуючу за договором №1145 від 09.11.2012 заборгованість відповідача, у звязку з чим відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат, 3% річних; в силу дії мораторію, встановленого нормами Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VIІІ від 13.01.2015, нарахування пені здійснено відповідачем безпідставно.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.10.2015 розгляд справи відкладений на 09.11.2015, за клопотанням представників сторін строк розгляду справи продовжено на 15 днів, до 17.11.2015 включно.

Позивач запереченням на відзив б/н від 06.11.2015 зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2015, яка регламентує проведення взаєморозрахунків за електроенергію, не визначає цей документ саме як договір; посилання відповідача на постанови Верховного Суду України є безпідставними, оскільки вони стосуються саме укладених між сторонами договорів про організацію проведення взаєморозрахунків, необхідність укладення яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015, та в яких сторони домовилися про встановлення нових строків та порядку проведення розрахунків; реєстрація позивача жодним чином не впливає на здійснення ним господарської та фінансової діяльності, позивач не повинен відкривати рахунки в органах Держказначейства.

Крім того, до заперечення на відзив позивачем був доданий уточнений розрахунок інфляційних нарахувань, згідно якого з відповідача підлягає стягненню інфляційні нарахування саме в сумі 39014 грн 90 коп.(а.с.178-180). Підтверджено, що інші суми, заявлені до стягнення з відповідача в позовній заяві, не змінилися, відповідачем погашення заборгованості не проведено.

Копія заперечення на відзив б/н від 06.11.2015 з уточненим розрахунком інфляційних нарахувань була вручена позивачем представнику відповідача в судовому засіданні 09.11.2015.

З огляду на зменшення позивачем кількісних показників першочергово заявленої позовної вимоги про стягнення інфляційних нарахувань (в сумі 39225 грн 35 коп.), суд оцінив подані заперечення та уточнений розрахунок як заяву про зменшення розміру позовної вимоги щодо нарахування інфляційних до 39014 грн 90 коп., та прийняв її до розгляду у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи прийняту судом заяву про зменшення розміру позовної вимоги про стягнення інфляційних нарахувань, розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення 159686 грн 80 коп., з яких: заборгованість за спожиту активну електроенергію за договором №1145 від 09.11.2012 в сумі 109840 грн 55 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 7721 грн 68 коп., нарахована пеня в сумі 1259 грн 85 коп., 3% річних у сумі 1849 грн 82 коп., інфляційні нарахування в сумі 39014 грн 90 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.11.2015 була оголошена перерва до 16.11.2015.

В судове засідання 16.11.2015 відповідач повноважного представника не направив, через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи без участі представника.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання зявлялися повноважні представники обох сторін, зокрема, представник відповідача надавав усні та письмові пояснення, заперечення, докази на підтвердження власної правової позиції. За таких обставин суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 16.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Лисичанськтепломережа (споживач, відповідач) 09.11.2012 був укладений договір №1145 про постачання електричної енергії, у відповідності до предмету якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача загальною дозволеною потужністю 70,0 кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до договору Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

Згідно з пп.2.3.3 п.2.3 договору споживач зобовязався для визначення величини спожитої електричної енергії щомісячно 19 числа згідно з додатком Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії: знімати покази розрахункових засобів обліку, встановлених у споживача та інших субєктів господарювання, електроустановки яких приєднані до його технологічних електричних мереж (субспоживачів, електропередавальної організації); підтверджувати покази розрахункових засобів обліку споживача, встановлених на обєктах постачальника; оформляти результати відповідно до додатку Форма Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії та направляти уповноваженого представника до Лисичанського РЕМ за адресою: м.Лисичанськ, вул.Ворошилова, 11, кім.113, для подання акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених договором.

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.1 договору).

Відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань споживачу надаються окремі рахунки.

Сторонами також було погоджено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВТ год. і більше (пп.4.4.2. п.4.4. договору).

У п.1 додатку Порядок розрахунків сторони передбачили, що споживач здійснює розрахунки за електричну енергію за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та згідно з тарифними групами та класами напруги кожного приєднання. За електричну енергію, що обліковується на окремій площадці вимірювання розрахунки здійснюються за одним тарифом. Розрахунковим вважається період, який починається з 19 числа поточного місяця та триває до 18 числа (включно) наступного місяця.

Відповідно до п.9 додатку Порядок розрахунків остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

На виконання вказаних умов договору та додатків до нього позивачем були надані відповідачеві в період з листопада 2014 року по квітень 2015 року послуги з постачання електричної енергії, які відповідач оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість по оплаті за спожиту активну електроенергію в сумі 109840 грн 55 коп.

Крім того, за перевищення договірних величин споживання електроенергії в період з листопада 2012 року по березень 2013 року відповідачу у відповідності до ст.26 Закону України «Про електроенергетику», п.4.4.2 договору нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин, всього на суму 7721 грн 68 коп.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №1145 від 09.11.2012 є договором енергопостачання, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії України та Про електроенергетику.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про електроенергетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, в п.9 додатку Порядок розрахунків до договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки відповідачеві електроенергії за договором №1145 від 09.11.2012 про постачання електричної енергії підтверджується матеріалами справи, зокрема актами прийняття-передавання товарної продукції, звітами про використану електроенергію та виставленими рахунками за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року (а.с.59-87).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії №1145 від 09.11.2012 за спожиту активну електроенергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року в сумі 109840 грн 55 коп.

У відповідності до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» та п.4.4.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Згідно додатків «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» до договору на листопад 2012 року березень 2013 року відповідачу була встановлена договірна величина споживання електричної енергії в обсязі 30000 кВТ/год (а.с. 31-32).

Факт поставки та фактичне споживання відповідачем електричної енергії за вказаний період (з перевищенням договірних величин споживання) підтверджується наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію та виставленими рахунками за період з листопада 2012 року по березень 2013 року, всього на суму 7721 грн 68 коп. (а.с.34-58).

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню заборгованість за договором про постачання електричної енергії №1145 від 09.11.2012 за перевищення договірних величин споживання електроенергії за період з листопада 2012 року по березень 2013 року в сумі 7721 грн 68 коп.

Відносно доводів відповідача щодо підписання між сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, якими сторони підтвердили свою згоду сплачувати рахунки за електроенергію через протокольні рішення, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних доводів відповідача, оскільки вказаний Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню та не змінює порядок розрахунків та строки оплати за використану активну електроенергію і перетікання реактивної електроенергії, які визначені сторонами в договорі про постачання електричної енергії №1145 від 09.11.2012.

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1259 грн 85 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

В пп.4.4.1 п.4.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої пені за порушення зобовязання з оплати активної електроенергії (а.с.15), суд дійшов висновку що позивачем не було враховано, що Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VIII від 13.01.2015 набрав чинності з 07.02.2015, тому нарахування пені повинно здійснюватись по 06.02.2015 включно; не враховано зміни облікових ставок НБУ.

Враховуючи викладене, суд вважає обгрунтованим наступний розрахунок пені:

№ і дата рахункуСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування пеніОблікова ставка НБУКількість днів простроченняСума пені1145/11/1 від 20.11.2014до 27.11.20145863,6828.11.2014-05.02.2015 06.02.2015- 06.02.201514% 19,5%70 1 321,141145/12/1 від 19.12.2014до 26.12.201421554,4727.12.2014- 05.02.2015 06.02.2015- 06.02.201514% 19,5%41 1700,961145/1/1 від 19.01.2015до 26.01.201522795,3227.01.2015- 05.02.2015 06.02.2015 06.02.201514% 19,5%10 1199,22Всього: 1221,32

З огляду на викладене, обґрунтованою є пеня, розрахована за вказаними рахунками на загальну суму 1221 грн 32 коп.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

13.01.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VIІІ (далі Закон №85-VIІІ), який був опублікований в газеті Голос України 06.02.2015 №21 та набрав чинності з 07.02.2015.

Відповідно до ч.1 Закону №85-VIІІ метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Частиною 2 ст.2 Закону №85-VIІІ встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону (до 31.12.2015), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 №1875-ІV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Абзацом 5 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що виробник субєкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Господарський суд вважає, що в силу вказаних приписів Закону України Про житлово-комунальні послуги Комунальне підприємство Лисичанськтепломережа є, зокрема, виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м.Лисичанськ Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VIІ від 02.09.2014 (далі - Закон №1669-VIІ) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.

Статтею 2 Закону №1669-VIІ передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 розпорядженням №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

05.11.2014 Кабінет Міністрів України розпорядженням №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р.

Розпорядження №1079-р від 05.11.2014 було оскаржено до адміністративного суду в межах справ № 826/18330/14 та № 826/18327/14.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Суд враховує, що ані Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, ані Законом України Про Кабінет Міністрів України №794-VII від 27.02.2014 (далі Закон №794-VII) не передбачено можливості (повноважень) Кабінету Міністрів України шляхом прийняття організаційно-розпорядчого акту скасування або обмеження у інший спосіб встановленого законами України права, тому подальше прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №1079-р від 05.11.2014 (незалежно від результатів його оскарження в межах адміністративного судочинства) про зупинення дії розпорядження №1053-р від 30.10.2014 не впливає на наявність та існування переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону №794-VII обовязкові для виконання розпорядження Урядом видаються виключно на основі та на виконання Конституції і Законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України. Наразі відсутні норми Конституції або Законів України, які б передбачали право Уряду шляхом прийняття розпоряджень невілювати (скасовувати або обмежувати) встановлені Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції спеціальні права, які на виконання цього Закону і у встановленому ним порядку були надані відповідному колу субєктів, тому в господарського суду відсутні підстави для незастосування визначеного розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Судом також враховується, що зупинення дії актів Уряду відповідно до п.15 ч.1 ст.106 Конституції України та ч.6 ст.49 Закону України Про Кабінет Міністрів України може бути здійснено лише Президентом України.

Господарським судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є м.Лисичанськ Луганської області, яке включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожиту електричну енергію розповсюджується дія Закону №85-VIІІ, а відтак і мораторій на стягненні пені, нарахованої за несвоєчасні розрахунки за спожиту електроенергію. У відповідності до ч.2 ст.2 Закону №85-VIІІ вказаний мораторій встановлений до 31.12.2015, а отже до цієї дати прийняття господарським судом рішення про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси прямо заборонено Законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині заявленої до стягнення пені в сумі 1259 грн 85 коп., нарахованої позивачем за рахунками листопада 2014 року січня 2015 року.

Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси після закінчення строку дії вказаного мораторію.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних в сумі 39014 грн 90 коп. за поставлену активну електоенергію в листопаді 2014 року квітні 2015 року, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовної вимоги, викладеної в запереченнях на відзив б/н від 06.11.2015 (а.с.180), суд приходить до висновку про його правильність та обгрунтованість з урахуванням здійснених відповідачем проплат, правильного визначення періодів нарахування інфляційних та застосованих індексів інфляції.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 1849 грн 82 коп., нараховану за рахунками листопада 2014 року квітня 2015 підлягає задоволенню повністю, оскільки наведений позивачем розрахунок (а.с.13-14), є арифметично правильним, зроблений у відповідності до норм діючого законодавства та даних первинних документів.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вже зазначалось вище, позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, зокрема, до 39014 грн 90 коп.

Таким чином, наразі існує необхідність повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання судового збору в сумі 4 грн 21 коп. (враховуючи розмір зменшеної позовної вимоги), який у відповідності до приписів Закону України Про судовий збір може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання до Комунального підприємства Лисичанськтепломережа про стягнення 159686 грн 80 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Лисичанськтепломережа, вул.Баумана, б.17, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 13401321, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, кв.Гайового, б.35А, м.Луганськ, ідентифікаційний код 31443937, фактична адреса: вул.Ворошилова, б.11, м.Лисичанськ Луганської області, на п/р зі спеціальним режимом використання №260323269060 філія ЛОУ АТ Державний Ощадний банк України, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937 заборгованість за активну електроенергію в сумі 109840 грн 55 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 7721 грн 68 коп.; на п/р №26002442374 в АТ ОСОБА_2 Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31443937, інфляційні нарахування в сумі 39014 грн 90 коп., 3% річних у сумі 1849 грн 82 коп., судовий збір у сумі 3168 грн 54 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч