Рішення № 53733871, 16.11.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2015 року Справа № 913/907/15

Провадження №17/913/907/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро”, м. Обухів Київської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства “Чайка”, смт. Білокуракіне, Білокуракінський район Луганської області

про стягнення 42266,13 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – не прибув;

від відповідача – не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № 59-Л від 10.04.2014 у сумі 123922,70 грн., відсотків за користування товарним кредитом у сумі 38663,22 грн., пені у сумі 8087,58 грн., 28% річних у сумі 4126,64 грн., інфляційних втрат у сумі 3188,00 грн. та 24784,54 грн. штрафу.

29.10.2015 у судовому засідання представником позивача була надана заява про зменшення позовних вимог, оскільки 22.10.2015 відповідач сплатив позивачу 20000,00 грн., які були зараховані в оплату відсотків за користування товарним кредитом згідно з п. 2.10 Договору. Таким чином, заборгованість відповідача по відсоткам за користування товарним кредитом становить 18663,22 грн.

Також позивач надав новий розрахунок заборгованості станом на 29.10.2015, згідно якого просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 123922,70 грн., відсотки за користування товарним кредитом у сумі 18663,22 грн., пеню у сумі 9352,20 грн., 28% річних у сумі 5186,39 грн., інфляційних втрат у сумі 2943,00 грн. та штрафу в сумі 24784,5 грн.

16.11.2015 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 1611/189-2 від 16.11.2015, з якої вбачається, що 28.10.2015 відповідачем було сплачено 18663,22 грн., які відповідно до п. 2.10 Договору були зараховані в оплату нарахованих відсотків за користування товарним кредитом. Також 29.10.2015 позивачем сплачено 123922,70 грн. основного боргу. Отже, заборгованість відповідача з основної суми боргу та по відсоткам за користуванням товарним кредитом відсутня, а тому, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9352,20 грн., 28 % річних в сумі 5186,39 грн., інфляційні нарахування в сумі 2943,00 грн. та штраф в сумі 24784,54 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 13.10.2015, 29.10.2015 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” (позивач у справі), як Постачальником, та Приватним сільськогосподарським підприємством “Чайка” (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 59-Л від 10.04.2014 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в строки, визначені Договором, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Пунктом 2.6 Договору визначено, що Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5 Договору, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника.

Згідно з п. 2.7 Договору в редакції додаткової угоди до Договору від 15.01.2015, за користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов’язковій оплаті Покупцем.

З 01.01.2015 розмір відсотків за користування товарним кредитом становить 25% річних.

Також згідно п. 2.11 Договору, відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються Постачальником щомісячно. До 5 (п’ятого) числа місяця наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті Договору. Покупець зобов’язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості товару, відповідно до затвердженого графіку оплати товару Покупцем в Додатку до Договору.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у випадках порушення умов Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних Договору Покупець:

а) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

б) сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов’язання;

в) сплачує на користь Постачальника 28% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п. 7.3 Договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов’язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі Договору до 3 років. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань здійснюється без застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

15.01.2015 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до Договору від 15.01.2015 (далі – Додаткова угода)

Відповідно до п.1 Додаткової угоди, сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по Договору на 01.10.2015 і, відповідно до цього внести зміни до п. 2.6 Договору, доповнивши його другим абзацом в наступній редакції:

“Остаточний розрахунок Покупця за придбаний товар відбувається згідно наступного графіка:

01.02.2015 – 3000 грн.;

01.03.2015 – 3000 грн.;

01.04.2015 – 3000 грн.;

01.05.2015 – 3000 грн.;

01.06.2015 – 3000 грн.;

01.07.2015 – 3000 грн.;

01.08.2015 – 3000 грн.;

01.09.2015 – 3000 грн.;

01.10.2015 – 99922,70 грн. + відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані за період з 01.01.2015 по 01.10.2015.

Згідно з до п.3 Додаткової угоди, сторони внесли зміни до п. 2.7 Договору та визначили, що з 01.01.2015 розмір відсотків за користування товарним кредитом становить 25% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що передав у власність відповідачеві товар та документи на загальну суму 273813,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №4505 від 14.04.2014 на суму 67500,00 грн., №4842 від 16.04.2014 на суму 71313,60 грн., №4843 від 16.04.2014 на суму 8437,50 грн., №4844 від 16.04.2014 на суму 126562,50 грн., підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

В порушення умов Договору відповідач свої зобов’язання, щодо оплати товарного кредиту, виконав частково, сплативши 10.04.2015 суму 49890,90 грн., 25.09.2014 суму 100000,00 грн., 22.10.2015 суму 20000,00 грн., 28.10.2015 суму 18663,22 грн. та 29.10.2015 суму основного боргу 123922,22 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені в сумі 9352,20 грн., 28 % річних в сумі 5186,39 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2943,00 грн. та штрафу в сумі 24784,54 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 1611/189-2 від 16.11.2015).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України:

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №4505 від 14.04.2014 на суму 67500,00 грн., №4842 від 16.04.2014 на суму 71313,60 грн., №4843 від 16.04.2014 на суму 8437,50 грн., №4844 від 16.04.2014 на суму 126562,50 грн., підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.16-21).

Листом № 1611/189-2 від 16.11.2015, що надійшов до канцелярії суду 16.11.2015, позивач повідомив, що 22.10.2015 було сплачено 20000,00 грн., а 28.10.2015 було сплачено 18663,22 грн., які позивач відніс в погашення нарахованих відсотків за користування кредитом, та 29.10.2015 було сплачено 123922,70 грн. основного боргу.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 123922,70 грн. та відсотків за користування товарним кредитом в сумі 38663,22 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем частково погашена заборгованість після звернення позивача до суду, тобто відсутністю предмету спору.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9352,20 грн., 28 % річних в сумі 5186,39 грн., інфляційні нарахування в сумі 2943,00 грн. та штраф в сумі 24784,54 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20% річних в сумі 1549,94 грн., нараховані на борг та за відповідні періоди прострочення за кожною накладною окремо, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.32).

Позивачем також заявлено до стягнення штраф в сумі 24784,54 грн. та пені в сумі 9352,20 грн. за періоди по кожному платежу, згідно наданого до матеріалів справи остаточного розрахунку доданого до заяви про зменшення позовних вимог № 1611/189-2 від 16.11.2015.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у випадках порушення умов Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних Договору Покупець:

а) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

б) сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм, то вимоги позивача про стягнення пені у сумі 9352,20 грн. та штрафу у сумі 24784,54 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача 28 % річних в сумі 5186,39 грн. та інфляційні нарахування в сумі 2943,00 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 28% річних у сумі 5186,39 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2943,00 грн., відповідають чинному законодавству, арифметично вірно порахованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 9352,20 грн., 28% річних у сумі 5186,39 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2943,00 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України. В решті позовних вимог провадження у справі слід припинити.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Водночас, відповідно до пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини 2 статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Згідно частини 2 статті 49 ГПК, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням викладеного, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 3041,59 грн., згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, п.1 ч.1 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Чайка”, Луганська обл., смт. Білокуракіне, вул. Підгірна, буд. 101, ідентифікаційний код 30920703, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро”, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, код 36348550, пеню у сумі 9352,20 грн., 28% річних у сумі 5186,39 грн., інфляційні нарахування у сумі 2943,00 грн., штраф у сумі 24784,54 грн. та судовий збір у сумі 3041,59 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 20.11.2015.

Суддя О.С. Фонова