Ухвала суду № 53723793, 19.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7212/14-ц 19.11.2015 19.11.2015 19.11.2015

Провадження № 22ц/784/2655/15 Суддя першої інстанції Сухаревич З.М.

Справа№487/7212/14-ц

Категорія 59 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Лівшенко О.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта - Банк» (надалі - Банк), третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди Ірини Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И Л А:

21 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Банку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що виконавчим написом від 1 червня 2013 року на виконання зобов'язань за кредитним договором від 17 травня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності. Як на його думку, виконавчий напис не відповідає вимогам закону, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості, з якою він був незгоден та повідомив про це Банк 11 лютого 2013 року, направивши на його адресу заяву про незгоду з сумою заборгованості по кредитному договору.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. від 1 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі № 1223, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. від 1 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі № 1223, таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 травня 2007 року між ОСОБА_3 та АКІБ «ТАС Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 1401/0507/88-015, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в розмірі 75 750 грн. з кінцевим терміном повернення 16 травня 2017 року (а.с.4-5).

Того ж дня, для забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 та АКІБ «ТАС Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк», було укладено договір іпотеки № 559, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку АКІБ «ТАС Комерцбанк» квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6).

За договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перейшло право первісного кредитора ПАТ «Сведбанк» за вказаним кредитним договором.

Згідно листа Банку на адресу відповідача за вих. № 05-1023934 від 15 листопада 2012 року банківська установа повідомила про незмінність умов повернення кредитних коштів за кредитним договором у зв'язку зі зміною первісного кредитора. В цьому ж повідомленні була зазначена сума заборгованості за кредитним договором станом на 15 листопада 2012 року (а.с. 9).

Отримавши в грудні 2012 року зазначений лист Банку, ОСОБА_3 11 лютого 2013 року направив на адресу кредитора заяву про незгоду з зазначеною сумою заборгованості та просив надати письму відповідь стосовно розбіжностей по сумі заборгованості між його розрахунками та зазначеною Банком сумою боргу (а.с.10). Проте ця заява залишилася без відповіді.

1 березня 2013 року Банк направив ОСОБА_3 досудову вимогу про погашення простроченої заборгованості, яка станом на 6 лютого 2013 року склала 2138,36 грн., та попередив, що у разі невиконання претензії Банк буде змушений захищати свої майнові права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості станом на 6 лютого 2013 року в сумі 35 567,60 грн.(а.с.23).

1 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. на підставі вищезазначеного договору іпотеки був вчинений виконавчий напис за реєстраційним № 1223, згідно з яким нотаріусом було запропоновано звернути стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, а також за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» щодо погашення кредитної заборгованості за період з 25 травня 2012 року по 7 травня 2015 року в сумі 35 896,02 грн., зокрема 34 685.28 грн. заборгованість за кредитом; 1 210.74 грн. - заборгованість за процентами (а.с.7)

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 передбачено, що для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, а також звернення стягнення на заставлене майно нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 N 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Згідно із п. 3.5. глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Таким чином, виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника.

Документом, що встановлює прострочення виконання зобов'язання за нотаріально посвідченим договором, є заява стягувача про прострочення платежу, передана боржнику безпосередньо стягувачем або надіслана боржникові поштою зі зворотним повідомленням, або передана через нотаріуса в порядку, передбаченому ст. 84 Закону України «Про нотаріат». При цьому, вказані документи не є підтвердженням існуючого боргу, вони лише можуть доповнювати інформацію про існуючий борг.

Заява боржника про підтвердження ним суми боргу, письмова відповідь боржника стягувачу про причини прострочення сплати заборгованості чи повернення майна, письмове прохання боржника про надання відстрочки виконання тощо - також документи, які є додатковою інформацією про наявність боргу.

Щодо безспірності заборгованості слід зазначити, що в основу розмежування «спірної» і «безспірної» заборгованості покладається не власне ставлення позивача (боржника) до пред'явленої вимоги (суб'єктивна ознака), а фактичний характер правовідносин (об'єктивна ознака). Факт наявності спору між сторонами - суб'єктивна ознака.

Чинним законодавством, не надано визначення поняття «безспірна заборгованість», тому підтвердження наявності заборгованості боржника щодо виконання грошового зобов'язання стосовно юридичних осіб має ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності контрагентів за договором, виходячи з такого.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 280 від 17 червня 2004 року, до первинних документів відносяться рахунки бухгалтерського обліку банків.

Таким чином, нотаріус при вчиненні виконавчого напису повинен мати виписки з рахунків бухгалтерського обліку банків, на які перераховуються гроші боржником за виконання основного зобов'язання.

Як встановлено по справі Банк не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував первинні бухгалтерські документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника (документів щодо видачі кредитних коштів, погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів за кредитним договором, виписок з позичкового рахунку).

За такого, нотаріус в порушення норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат», зазначених Порядку та постанови Кабінету міністрів України № 1172 вчинив виконавчий напис від 5 березня 2014 року за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором від 23 липня 2008 року, не впевнившись в отриманні боржником вимоги банку.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

О.Я. Мурлигіна