Ухвала суду № 53720393, 23.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/2668/14-ц Провадження № 22-ц/772/3065/2015Головуючий в суді першої інстанції Димбіцький Ю. В.Категорія 23Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 до Приватного підприємства «Мрія-Вік» про визнання договорів недійсними,

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Мрія-Вік» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 березня 2015 року у цій справі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року вказані особи через свого представника ОСОБА_25 звернулись до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вони у період з 2010 по 2012 роки уклали з відповідачем договори оренди належних їм земельних ділянок. Під час укладення цих договорів не було дотримано вимог ст. 37 Закону України «Про охорону земель», положень Указу Президента України від 2 грудня 1995 року № 1118/95 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення», зокрема щодо проведення обов'язкового агрохімічного обстеження стану об'єктів оренди при зміні користувача землі, що дало б змогу встановити у якому конкретно стані було передано земельні ділянки з відображенням цих даних в агрохімічних паспортах.

У договорах оренди відсутні посилання на конкретні домовленості між сторонами щодо всіх істотних умов договору оренди землі, досягнення яких вимагається ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» зокрема щодо умов збереження стану об'єктів оренди та умов їх повернення, а лише наведено загальний перелік дій, які мають вчинятися для збереження цього стану та вказано обов'язок орендаря повернути орендодавцям земельні ділянки у стані, не гіршому ніж він одержав їх у оренду.

Через наведені порушення вимог законодавства неможливо встановити в якому конкретно стані земельні ділянки передано у оренду, у якому стані вони мають зберігатись та бути повернені, чим порушуються права позивачів здійснювати контроль за станом їх майна, передбачені ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі», а також їх інтереси у тому що б стан їх земельних ділянок за час користування орендарем не погіршився, тому позивачі просили визнати недійсними укладені між ними та відповідачем договори.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 березня 2015 року позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а провадження у справі закрити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що в період 2010 - 2012 років між власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та Приватним підприємством «Мрія-Вік» були укладені договори оренди земельних ділянок. На підставі цих договорів оренди земельні ділянки були передані в оренду відповідачу (а.с. 39-245 т. 1, а.с. 1-127 т. 2).

Під час укладення оспорюваних договорів оренди не було дотримано вимог ст. 37 Закону України «Про охорону земель», положень Указу Президента України від 2 грудня 1995 року № 1118/95 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення», зокрема щодо проведення обов'язкового агрохімічного обстеження стану об'єктів оренди при зміні користувача землі, що дало б змогу встановити у якому конкретно стані було передано земельні ділянки з відображенням цих даних в агрохімічних паспортах.

У договорах оренди відсутні зазначення конкретних домовленостей між сторонами щодо всіх істотних умов договору оренди землі, досягнення яких вимагається ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» зокрема щодо умов збереження стану об'єктів оренди та умов повернення об'єктів оренди, а лише наведено загальний перелік дій, які мають вчинятися для збереження цього стану та вказано обов'язок орендаря повернути орендодавцям земельні ділянки у стані, не гіршому ніж він одержав їх у оренду.

Через наведені порушення вимог законодавства неможливо встановити в якому конкретно стані земельні ділянки передано у оренду, у якому стані вони мають зберігатись та бути повернені, чим порушуються права позивачів здійснювати контроль за станом їх майна, передбачені ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі», а також їх інтереси у тому що б стан їх земельних ділянок за час користування орендарем не погіршився.

Встановивши вказані обставини, суд керуючись ст. 37 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 15, 24 Закону України «Про оренду землі», Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 203, 215 ЦК України, Указом Президента України від 2 грудня 1995 року № 1118/95 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення», Положенням про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 30 листопада 1993 року № 32, дійшов вірного висновку про задоволення позову.

У постановах від 6 лютого 2012 року № 6-104ц11, від 14 березня 2012 року № 6-7цс12, від 4 квітня 2012 року № 6-21цс12, від 18 липня 2012 року № 6-77цс12 Верховний Суд України висловив правову позицію, що відсутність у договорі оренди землі умови щодо збереження стану об'єкта оренди є підставою для визнання його недійсним, які колегія суддів, з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України, бере до уваги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, зокрема положень ст. 32 ЦПК України щодо прийняття та розгляду судом позову від 22 позивачів, які є власниками окремих земельних ділянок, що ускладнило її розгляд та вирішення, оскільки цією нормою процесуального права з метою процесуальної економії допускається участь у справі кількох позивачів(процесуальна співучасть), якщо предметом спору є однорідні права і обов'язки, що має місце у цій справі.

Безпідставним є посилання у скарзі на порушення судом положень ст.64 ЦПК України про подання письмових доказів у оригіналі, оскільки цією нормою процесуального права не заборонено надавати копії письмових доказів, а визначено, що суд має право(тобто не зобов'язаний), вимагати подання оригіналу такого доказу за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Однак, як вбачається з матеріалів справи, такі клопотання не заявлялися.

Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до посилань на те, що у оспорюваних договорах оренди землі містяться такі необхідні умови, як збереження стану об'єкта оренди та його повернення, а також на те, що відповідач за вказаними договорами є орендарем, а не землекористувачем чи землевласником, тому не повинен проводити агрохімічну паспортизацію земель, оскільки внаслідок укладення спірних договорів не відбулась зміна власника чи користувача землі, що є підставою для виконання цих вимог закону.

Однак колегія суддів відхиляє ці доводи скарги, оскільки підстави позову щодо порушення вимог закону про проведення обов'язкової агрохімічної паспортизації землі і як наслідок визначення її стану, а також щодо умов збереження стану об'єкта оренди та його повернення, у цій справі не можна розглядати окремо, оскільки вони є взаємопов'язаними. Внаслідок укладення оспорюваних договорів оренди до Приватного підприємства «Мрія-Вік» перейшло право користування земельними ділянками на відповідних умовах як одна з правомочностей права оренди землі(ст.1 Закону України «Про оренду землі»). До цього, як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду сам представник відповідача, ними користувались інші особи на відповідних правових підставах, тобто після укладення договорів оренди відбулась зміна користувача, що було підставою для проведення агрохімічної паспортизації для визначення стану ґрунтів. Оскільки цих вимог не виконано, тому не можна стверджувати про повне дотримання вимог закону щодо наявності в оспорюваних договорах умов збереження стану об'єктів оренди та їх повернення з огляду на те, що вони зазначені в договорах таким чином, що носять формальний характер і зводяться до загальних фраз, тому неможливо встановити в якому конкретно стані земельні ділянки передано у оренду, у якому стані вони мають зберігатись та бути повернені, чим порушуються права позивачів здійснювати контроль за станом їх майна, передбачені ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі», а також їх інтереси у тому що б стан їх земельних ділянок за час користування орендарем не погіршився.

Апеляційна скарга не містить посилань на жодну з передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі.

За таких обставин відповідно до положень ст. 308 ЦПК України вказану апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мрія-Вік» - відхилити, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін