Рішення № 53717821, 29.10.2015, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1665/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Саєнко О.Б., при секретарі Ільченко Ю.В.,

за участю - позивача ОСОБА_1, представника позивача- Юрчак Л.А., відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору дарування частини будинку недійсним, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, Вінницько-Хутірська сільська рада, Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернулася до Вінницького районного суду із даним позовом , який мотивувала тим, що відповідно до договору дарування житлового будинку № від 26 липня 2004 року, дарувальником по якому від імені її матері ОСОБА_8 за довіреністю діяв відповідач ОСОБА_3, подарував обдарованому ОСОБА_2 41\100 частину житлового будинку №2 по провулку Ленінському с. Вінницькі Хутори Вінницького району. Вважає, що цей договір був посвідчений нотаріусом всупереч ч.3 ст.238 ЦК України, даний правочин не міг бути свідомо здійснений її матірю.

Після смерті її батька в 2002 році позивачка проживала разом з матірю у вищезазначеному будинку. Після чого ОСОБА_3 почав залякувати та чинити психологічний тиск на її мати , в результаті чого матір віддала йому всі документи на будинок у якому вони проживали та погодившись на умови, що відносно їхнього будинку буде укладений договір довічного утримання.

Крім того, на підставі договору дарування від 09 грудня 2005 році її мати подарила 59/100 частину житлового будинку №2 по провулку Ленінському с. Вінницькі Хутори Вінницького району своєму племіннику відповідачу ОСОБА_2, тому вважає що матір не при свідомості вчинила даний правочин.

В 2007 році померла її матір після чого ОСОБА_9 підселив до неї у вищезазначений будинок своїх родичів, які над нею знущаються, в результаті чого вона звернулась до правоохоронних органів. Відповідачі її повідомили що даний спірний будинок за довіреністю матері виданою на ім*я ОСОБА_3, який в свою чергу був подарований своєму синові ОСОБА_2, а той вже продав будинок ОСОБА_5, яка є власницею будинку на даний час. Просить суд поновити їй строк позовної давності на звернення до суду , так як про порушення свого права вона дізналася у квітні 2015 році з відповіді правоохоронних органів про обставини дарування 26.07.2004 р. частини будинку матірю ОСОБА_3 та подальшої продажі його ОСОБА_5 та визнати недійсним договір дарування 41/100 частини даного житлового будинку від 26.07.2004 р

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду показала, що про існування договору дарування від 26.07.2004 року 41/100 частини даного будинку вона знала ще при житті її матері , яка померла в 2010 році, крім того, вона знала і про укладений договір дарування від 09.12.2004 року 59/100 частці цього будинку, який в 2013 році купувала ОСОБА_5, але підставою її звернення до суду стало погане відношення відповідачів та чоловіка ОСОБА_5 Зелінського до неї, які виселили її у приміщення кухні, яка не опалюється та потребує благоустрою, не спілкуються з нею , не допомагають їй , хоча обіцяли. Просить суд задовольнити позов.

Представник позивача ОСОБА_10 позовні вимоги підтримала , просила їх задовольнити ,надавши пояснення аналогічні зазначеним у ньому.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позов не визнали , просили відмовити у його задоволені з підстав зазначених їх представником ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 позов не визнав , просив відмовити у його задоволені , оскільки позов необґрунтований позивачем .Зазначив, що спірний договір був укладений від імені ОСОБА_8 яка прибувала у свідомості на підставі довіреності від 13.07.2004 р., в якій було чітко зазначені дії, які повинен був вчиняти ОСОБА_3 Позивач визнала у судовому засіданні , що про існування цього договору їй відомо було ще при житті матері. Тому поновлювати їй строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом підстав не має, а договір дарування був укладений відповідно до закону.

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору ОСОБА_5 позов не визнала суду показала, що спірний будинок відповідно до договору купівлі-продажу від 07.10.2013 року належить їй на праві власності. В даному будинку продовжує мешкати ї позивачка, якій уся сім*я допомагає , вона живе в окремому будинку , який опалюється та придатний до проживання, але в силу свого характеру позивачку мало що задовольняє, вона постійно скаржиться.

Представник третьої особи Вінницько-Хутірської сільської ради та третя особа- , Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Суд з урахування думки учасників процесу, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності нез*явившихся осіб.

Вислухавши пояснення позивача , представника позивача, відповідачів, представника відповідача , третьої особи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд прийшов висновку , що позов необґрунтований та такий, що підлягає відмові у задоволені виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 грудня 2007 року померла мати позивача ОСОБА_8, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії І-АМ №272117, видане повторно 17 липня 2013 року виконкомом Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області (а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_8О, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЯЛ №173292 (а.с. 8).

На підставі договору дарування частини житлового будинку від 26 липня 2004 року ОСОБА_3 діючи від імені ОСОБА_8 подарував 41/100 частину житлового будинку №2 по провулку Ленінському с. Вінницькі Хутори Вінницького району своєму синові ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі № 3793 (а.с.14).

Крім того, 09 грудня 2005 року ОСОБА_3 діючи від імені ОСОБА_8 подарував 59/100 частину житлового будинку №2 по провулку Ленінському с. Вінницькі Хутори Вінницького району своєму синові ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі № 6415, що підтверджується копією договору дарування частини будинку (а.с.13).

З договору купівлі-продажу від 07.10.2013 року, вбачається що житлового будинку №2 по провулку Ленінському с. Вінницькі Хутори Вінницького району належить на праві власності ОСОБА_5.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

На підставі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно до роз*яснень п.п.5, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. N 9 , вбачається , що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

В судовому засіданні позивач зазначила , що про існування договору дарування від 26.07.2004 року 41/100 частини даного будинку вона знала ще при житті її матері , яка померла в 2010 році, також вона знала і про укладений договір дарування від 09.12.2004 року 59/100 частці цього будинку, який в 2013 році купувала ОСОБА_5, але підставою її звернення до суду стало погане відношення відповідачів та чоловіка ОСОБА_5 Зелінського до неї. Також позивач зазначила , що не приймала спадщини після смерті матері.

З свідоцтва про право власності № 2496 про право власності від 27.02.2004 року, вбачається , що житловий будинок №2 по провулку Ленінському с. Вінницькі Хутори Вінницького району належав на праві власності ОСОБА_12 , а після його смерті відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом власником цього будинку стала ОСОБА_8, яка при житті розпорядилася цим будинком на власний розсуд з гідно вище вказаних договорів дарування. На підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2013 року, даний житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_5 ( третьої особі у справі).

З аналізу ст. 215 ЦК України вбачається , що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути предявлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною (спадкоємцями, опікуна, піклувальники, батьками тощо), тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

Під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, так як позивач ні є стороною оспарюваємого правочину або заінтересованою особою по цьому правочину, права якої вже були порушені на момент звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст.16 ЦК України, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору дарування частини будинку недійсним, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, Вінницько-Хутірська сільська рада, Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги,

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 02 листопада 2015 року.

Суддя: