Ухвала суду № 53715501, 17.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16918/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2060/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» іпотеко держателем нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виселення із квартири, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в листопаді 2014 року звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання його іпотеко держателем нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виселення із квартири.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що між банком та ОСОБА_6 26.07.2007 року укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кошти в сумі 100000 доларів США.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов»язань 27.07.2007 року між сторонами укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_6 передав банку в іпотеку нежитлові приміщення загальною площею 283,7 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

У зв»язку з невиконанням ОСОБА_6 своїх кредитних зобов»язань, рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.03.2012 року з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 876273,68 грн.

В процесі виконання рішення суду позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_6 без згоди іпотеко держателя на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007 року здійснив переведення нежитлових приміщень у житловий фонд та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно та відчужив частину іпотечного майна відповідачам ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що до відповідачів ОСОБА_5 перейшли всі права і обов»язки за іпотечним договором, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

На дане рішення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову банку, суд вказав, що квартира АДРЕСА_1 не є предметом іпотеки за договором іпотеки від 17.07.2007 року, оскільки вона є житловим приміщенням із значно меншою площею (54,8 кв.м.), ніж передані в іпотеку нежитлові приміщення (283,60 кв.м.) та меншою балансовою вартістю, а також те, що набувачем 1/3 частки квартири є неповнолітня особа - ОСОБА_5

Такі висновки суду, на думку апелянта, не відповідають фактичним обставинам справи.

За договором іпотеки, укладеним для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 26.07.2007 року - предметом іпотеки було визначено нерухоме майно, яке складається з нежитлових приміщень №№5,6,7, зазначених літерою «А», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Дані приміщення належали ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007 року.

Встановлено, що іпотекодавець без письмової згоди іпотеко держателя перевів предмет іпотеки - нежитлові приміщення у житловий фонд. Внаслідок цього нежитлові приміщення №№5,6,7 було переобладнано у чотири квартири НОМЕР_1. Таким чином, спірна квартира АДРЕСА_1, утворилась внаслідок переведення нежитлових приміщень у житлові.

Оскільки ОСОБА_6 12.03.2008 року відчужив спірну квартиру відповідачам - ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, то до них згідно положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» перейшли всі права і обов'язки іпотекодавця і несуть відповідальність за кредитним договором в межах вартості іпотечного майна.

Судом першої інстанції не взято до уваги довідку ТОВ «ЖЕО Захід Стиль» від 17.02.2015 року, згідно якої на мансардному поверсі будинку АДРЕСА_1 крім квартири НОМЕР_2 знаходяться ще три житлових квартири, тобто інших нежитлових приміщень за цією адресою немає, а сукупна площа всіх квартир дорівнює площі іпотечних нежитлових приміщень.

ОСОБА_7 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 27.07.2007 року нежитлові приміщення №№5,6,7 за вищевказаною адресою обтяжені іпотекою. Отже твердження суду проте, що спірна квартира НОМЕР_2 не перебуває в іпотеці банку не відповідає дійсності.

Крім того, квартира НОМЕР_2 створена із прив'язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням його складових структурних елементів, а тому відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду України від 19.06.2013 року таке майно не є новоствореним об'єктом нерухомості.

Той факт, що спірна квартира НОМЕР_2 є частиною об'єкта іпотеки підтверджується також і технічним паспортом на нежитлові приміщення та технічним паспортом на квартиру НОМЕР_2, з яких вбачається, що спірна квартира знаходиться на мансардному поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, так само як і нежитлові приміщення.

Апелянт заперечує посилання суду на законодавство про охорону дитинства, а також на той факт, що 1/3 частину спірної квартири зареєстровано на неповнолітню дитину - ОСОБА_5 При цьому апелянт зазначив, що на момент передачі об'єкта нерухомості в іпотеку дитина не мала права власності чи користування щодо іпотечного майна.

Судом також неправомірно здійснено перерахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки станом на 16.04.2015 року розмір боргу за кредитним договором становить 6 252 479 грн. 60 коп.

Крім того, судом не зроблено правового висновку щодо заявленої вимоги позивача про визнання банку іпотекодержателем спірної квартири.

З цих підстав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

В судовому засідання апеляційного суду представник апелянта - ОСОБА_8 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_3 заперечив доводи апеляційної скарги та пояснив, що він придбав квартиру яка не перебувала під забороною та не була предметом іпотеки, а тому вважає вимоги позивача про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки та виселення всіх членів його сім»ї - необґрунтованими.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.07.2007р. між ОСОБА_6 та ТОВ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», було укладено кредитний договір №151/07МК, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 100 000,00 доларів США з оплатою за процентною ставкою 14% річних за користування кредитом на строк до 26.07.2022 на умовах повернення, строковості та платності .

З метою забезпечення виконання кредитних зобов»язань 27.07.2007 року між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за №527-Д (а.с.8-11), за яким ОСОБА_6 в іпотеку АТ «Банк Фінанси та Кредит» було передано нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень №5, 6, 7, зазначених в плані літерою А, загальною площею 283,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.03.2012 року задоволено позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 876 273,68 грн. (а.с.12).

Встановлено також, що згідно договору купівлі-продажу від 12.03.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу - ОСОБА_6 продав ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Квартира складається з 3-х кімнат, житловою площею 53.2 кв.м., загальною площею 86.6 кв.м.

Зазначена квартира належала ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства 04.10.2007 року.

Підставою видачі даного свідоцтва послужило рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007року №456 (а.с.101-104).

В п.1.3 договору купівлі-продажу квартири вказано про те, що продавець свідчить, що предмет договору на момент укладення договору не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як юридичний адрес він не використовується, треті особи не мають прав на нього.(а.с.101).

Разом з тим встановлено, що в рішенні виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007року №456 відсутні дані щодо затвердження актів державної комісії приймання в експлуатацію індивідуальних житлових будинків та реконструйованих квартир: реконструкції нежитлового приміщення ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 (ас. 49-53).

Відповідно до положень п.1.3. договору іпотеки (а.с.8-11), предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов»язань іпотекодавця ОСОБА_6 є нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень №№ 5,6,7, зазначених в плані літерою А, загальною площею 283,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на предмет іпотеки підтверджено: договором купівлі-продажу нежитлових приміжень, посвідченого 26.07.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО, за реєстровим №522-Д, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №4352002, зареєстрований в Івано-Франківському ОБТІ згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15377575 від 26.07.2007 року реєстраційний №18924732, в реєстрову книгу №6ф номер запису 1112. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №15377640 виданого 26.07.2007 року Івано-Франківським ОБТІ, реєстраційний №18924732 предмет іпотеки має загальну площу 283,7 кв.м. вартістю 143268,00 грн.

Виходячи із змісту положень договору іпотеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, квартира АДРЕСА_1 не є предметом іпотеки за договором іпотеки від 27.07.2007 року, зареєстрованим за № 527-Д, оскільки квартира є житловим приміщенням, а в іпотеку передано нежитлове приміщення, площа квартири - 54,8 кв.м., предмету іпотеки 283,7 кв.м., балансова вартість квартири згідно даних Івано-Франківського ОБТІ становить 96 212,00 грн., предмету іпотеки 143 268,00 грн.

Згідно копії витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обє'ктів нерухомого майна від 12.03.2008 року та довідки від 12.03.2008 року приватного нотаріуса Івано-Франківського МНО встановлено, що згідно Єдиного реєстру заборон - квартира НОМЕР_2, по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_6 під забороною не перебувала (а.с.106, 108).

Отже, спірна квартира станом на час укладення договору купівлі-продажу - 12.03.2008 року не була обтяжена іпотекою.

Згідно ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Оскільки предметом іпотеки було нерухоме майно - нежитлові приміщення №5,6,7, зазначені в плані літерою А, загальною площею 283,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу набули права власності на квартиру НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, загальною площею 86,6 кв.м. не має підстав для висновку про те, що відповідачі набули статусу іпотекодавців та що до них перейшли права та обов»язки за іпотечним договором .

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 27.07.2007 року нежитлові приміщення №№5,6,7 за адресою по АДРЕСА_1, в м. Івано-Франківську обтяжені іпотекою, а оскільки квартира відповідачів є частиною вказаного нежитлового приміщення то відповідно також перебуває в іпотеці банку є необґрунтованим, оскільки позивачем не представлено суду належних доказів того, що спірна квартира є частиною нежитлового приміщення яке перебувало в іпотеці.

Суду не подано доказів того, що предмет іпотеки - нежитлові приміщення №№5,6,7 за адресою по АДРЕСА_1, в м. Івано-Франківську переведені в житлові приміщення, а відповідно спірна квартира є частиною предмету іпотеки.

Відповідно до п.3.1.1. Договору іпотеки ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит», як іпотекодержатель має право перевіряти документально та в натурі наявність, розмір, стан і умови збереження та користування предметом іпотеки.

Будь-яких доказів того що позивач, як іпотеко держатель, вживав заходів щодо перевірки наявності та стану предмету іпотеки суду не представлено.

Представлений позивачем технічний паспорт на мезонін - приміщення; 5,6,7 в будинку по АДРЕСА_1, в м. Івано-Франківську (а.с.143- 145) не дає підстав для висновку про те, що квартира НОМЕР_2 належна сім»ї ОСОБА_5 є частиною даного нежитлового приміщення та відповідно предметом іпотеки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна - квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, в м. Івано-Франківську, звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки та примусове виселення сім»ї ОСОБА_5 із квартири є необґрунтованими.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

Л.В. Василишин